Кей Девіс

Кей Елізабет Дейвіс, уроджена Партридж (англ. Kay Elizabeth Davies; нар. 1 квітня 1951)[4] — британський генетик, професор анатомії в Оксфордському університеті і викладач Гертфорд коледжу (Оксфорд) . Директор відділу функціональної генетики Ради медичних досліджень (MRC), очільник медичного благодійного фонду Wellcome Trust[5] директор Оксфордського центру генної функції, а також покровителем і старшим членом Наукового товариства Оксфордського університету.[6] Дослідницька група, яку очолює Девіс, займається дослідженням м'язової дистрофії Дюшенна (ДМД). У 1980-х роках вона розробила тест, який дозволяв проводити скринінг плодів з ймовірністю захворювання на ДМД.

Кей Девіс
Народилася 1 квітня 1951(1951-04-01) (70 років)
Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність генетик, анатоминя, дослідниця
Alma mater Сомервілл-коледж і Вольфсон коледж
Заклад Університет Оксфорда[1]
Ступінь доктор філософії
Членство Європейська академія[2] і Лондонське королівське товариство[3]
У шлюбі з Стівен Девіс
Нагороди

член Лондонського Королівського Товариства

Лекція Джоан Моттd (2010)

премія Вільяма Алланаd (2015)

Круніанська лекціяd (2018)

Feldberg Foundationd (1999)

Wellcome Trust Principal Research Fellowshipd

член Академії медичних наук Великої Британіїd

Harveian Orationd (2013)

Особ. сторінка dpag.ox.ac.uk

Раннє життя

Девіс народилася в місті Сторбридж у Вест-Мідлендсі на заході Англії. Вона здобувала освіту в школі Gig Mill, середній школі для дівчаток округу Сторбрідж, коледжі Сомервільському та Вольфсонському коледжах в Оксфорді.[4] У 1976 році тримала ступінь доктора філософських наук. Темою дисертації було дослідження структури і функції хроматину слизовика Physarum polycephalum.[7]

Кар'єра

Девіс очолила дослідницьку групу, що працює з м'язовою дистрофією Дюшенна (ДМД) — генетичним захворюванням, що характеризується швидким прогресуванням м'язової дистрофії, яка призводить до повної втрати здатності рухатися та в підсумку до смерті. У 1980-х роках вона розробила тест, який дозволяв проводити скринінг плодів, у яких матері ризикували проводити ДМД. Захворювання виникає, коли білок дистрофіну не може експресувати в м'язових клітинах через мутацію в гені, який кодує білок. У 1989 році Девіс виявила, що білок утрофіну має схожі властивості з дистрофіном. Експерименти на мишах показали, що регуляція цього білка в клітинах м'язів може компенсувати відсутність дистрофіну.[8]

Кей Девіс співпрацює з д-ром Пітером Олівером з Європейської дослідницької ради, досліджуючи нейродегенеративні та рухові порушення.[9]

Девіс є директором відділу функціональної генетики Ради медичних досліджень (Велика Британія), очільником благодійного фонду Wellcome Trust,[10] директором Оксфордського центру генної функції (разом з Френсіс Ешкрофт та Пітером Доннеллі) та виконавчим редактором журналу (Human Molecular Genetics).[11]

Кей Девіс опублікувала понад 400 робіт і отримала численні нагороди за свою роботу.

Нагорода, відзнаки та визнання

У 1998 році Девіс обрано до Академії медичних наук (FMedSci), а в 2003 році — до Королівського товариства. Двічі достоєна ордену Британської імперії (CBE) — спершу у ранзі Командора (CBE), а у 2008 році Дами-Командора (DBE).[4]

Вона є почесним членом Сомервільського Коледжу в Оксфордському університеті.[12] У 2012 році удостоєна Роузівської лекції в університеті Кінгстона, а у 2013 роцілекції Harveian Oration в Королівському коледжі лікарів[13] У 2014 році стала лауреатом премії «Жінки в науці і техніці» (WISE) за 2014 рік. Її призначили патроном фонду The SMA Trust у вересні 2016 року.[14]

У 2008 році Девіс удостоєна Лондонським королівським товариством Круніанської медалі та лекції за «досягнення в розробці пренатального тесту на м'язову дистрофію Дюшенна і за її роботу, що характеризує замінників білка дистрофіну».[15]

Особисте життя

Девіс продовжила працювати над науковими проектами зі своїм колишнім чоловіком Стівеном Гремом Девісом після їх розлучення у 2000 році.[4] У них є спільний син.[16]

Примітки
  1. https://orcid.org/0000-0001-8807-8520
  2. https://www.ae-info.org/ae/User/Davies_Kay
  3. https://royalsociety.org/people/kay-davies-11310
  4. DAVIES, Dame Kay (Elizabeth). ukwhoswho.com. Who's Who. 1995 (online Oxford University Press ed.). A & C Black, an imprint of Bloomsbury Publishing plc.
  5. Kay Davies Entry at ORCID
  6. https://ouscisoc.wordpress.com/committee/
  7. Davies, Kay Elizabeth (1976). The Structure and Function of Chromatin from the Slime Mould Physarum polycephalum. University of Oxford. OCLC 500417644.
  8. Guiraud, Simon; Aartsma-Rus, Annemieke; Vieira, Natassia M.; Davies, Kay E.; Ommen, Gert-Jan B. van; Kunkel, Louis M. (31 серпня 2015). The Pathogenesis and Therapy of Muscular Dystrophies. Annual Review of Genomics and Human Genetics (англ.) 16 (1): 281–308. doi:10.1146/annurev-genom-090314-025003.
  9. Kay E Davies. University of Oxford. Архів оригіналу за 6 October 2013. Процитовано 4 березня 2014.
  10. Professor Dame Kay Davies CBE, FRS, FMedSci. Wellcome Trust.
  11. Human Molecular Genetics Editorial Board. Oxford Journals. Процитовано 14 жовтня 2014.
  12. Honorary Fellows. University of Oxford. Архів оригіналу за 3 May 2010.
  13. Harveian Oration 2013. Royal College of Physicians. Процитовано 7 квітня 2014.
  14. Name * (27 вересня 2016). Prof. Dame Kay Davies announced as Patron for. The SMA Trust. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 11 листопада 2016.
  15. Croonian Medal and Lecture | Royal Society. royalsociety.org (en-GB). Процитовано 30 липня 2018.
  16. Desert Island Discs with Kay Davies.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.