Кельнський штадтбан

Трамвай у Кельні з'явився ще наприкінці 1880-х років, спочатку на кінні тязі.Через те що жодна з компаній що обслуговувала конку не мала бажання витрачатися на електрифікацію ліній, міська влада наприкінці 1890-х років була змушена викупити компанії та електрифікувати лінії за кошти міста. На початку 1900-х років система активно розвивалася, було побудовано багато нових ліній що виходили навіть за межі міста. Під час Другої світової війни система в наслідок бомбардувань була практично повністю знищена. Після війни почалася відбудова, але збільшення кількості автомобілів у місті поставило під питання здатність трамваїв в центрі міста ефективно перевозити пасажирів. У 1963 році почалося будівництво першої підземної ділянки в центрі міста, тунель відкрився у 1968 році і був інтегрований в діючу мережу трамвайних маршрутів. Більшість підземних станцій відкрилася до 1974 року.

Лінії 1, 7 та 9 (платформи 35 см)

Лінії 3, 4, 5, 13, 16 та 18 (платформи 90 см)

В ценральній частині міста лінії побудовані в тунелях з підземними станціями, на околицях у вигляді наземних зупинок. На відміну від звичайних станцій метрополітену, більшість підземних станцій коротші та мають низькі платформи заввишки 35 см. У 1980-х роках планувався та був частково реалізований проект по перебудові всіх платформ до вишини 90 см, що дало б змогу використовувати виключно потяги ЛРТ замість трамвайних вагонів. Поява на початку 1990-х низькопідлогового рухомого складу зробило цей проект не актуальним. Звичайні трамвайні вагони перестали використовувати у 2006 році. Зараз в системі частина ліній обслуговується потягами ЛРТ (платформи заввишки 90 см), друга частина низькопідлоговими багатосекційними трамваями (платформи заввишки 35 см).

Лінії 17 та 18 з'єднують Кельн з Бонном, керують лініями спільно транспортні компанії обох міст.

• Кельнський штадтбан на UrbanRail.net
• Розвиток системи