Кентервільський привид
«Кентервільський привид» — іронічне оповідання ірландського письменника Оскара Вайлда, написане у 1887 році. «Кентервільський привид» з підзаголовком матеріально-ідеалістична історія вперше опубліковано на сторінках журналу «The Court and Society Review». Має багато телевізійних і театральних адаптацій.
| Кентервільський привид | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Lord Arthur Savile's Crime | ||||
 | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Автор | Оскар Вайлд | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1887 | |||
| Переклад | Ілько Корунець | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Сюжет
Сім'я американського посла Хірама Отіса переїжджає до Кентервільського замку, де мешкає привид Лорда Саймона де Кентервіля.
 |
"Як не жартуючи заплаче Золотокудре тут дитя, Молитва втамує печаль І зацвіте в саду мигдаль, Тоді зрадіє увесь цей дім, І дух засне, що був в нім жив." (Оскар Вайльд) |
 |
Саме такі рядки прочитала маленька Вірджинія, дочка посла, на вікні бібліотеки старого замку. Дівчинка не знала ці дивні слова, поки, привид Лорда Кентервіля, який мешкає у замку, не попросив її про допомогу. Вірджинія подружилася з примарою і врешті-решт допомогла йому звільнитися від прокляття.
У повісті все полягає на парадоксі: не привид лякає нових власників замку, а навпаки, сімейство сучасних американців наводить жах на родинного привида і доводить його до нервового розладу. На цьому і базується комічний ефект розповіді. Незворушність всіх членів родини Отісів не має меж. Їхня непохитна розсудливість і слугує джерелом комізму. Наприклад, містер Отіс пропонує привидові змастити ланцюги машинним мастилом, а його син засобом для виведення плям знищує криваві плями на підлозі бібліотеки, які привид взяв за звичку наполегливо відновлювати, а місіс Отіс рекомендує примарі мікстуру від розладів шлунку. Важко вирішити, хто смішніший — стереотипні янкі, що не вміють дивуватися, чи кентервільський привид, який, відлежуючись у свинцевій труні після чергового потрясіння від зустрічі з синами Отісів, складає плани кривавої помсти. Вайлд недвозначно іронізує над Отісом, американським послом, і його сином, названим батьками в пориві патріотизму Вашингтоном, який обіцяв стати хорошим дипломатом, «оскільки він три сезони поспіль диригував німецькою кадриллю в казино Нью-порта і навіть в Лондоні заслужив репутацію чудового танцівника».
Письменник описав характерні риси американських діячів: самовпевненість, переконаність у власній перевазі, прямолінійність, що доходить до обмеженості, і ділову хватку. Дотепність, тонка іронія, блискучий стиль, що характеризують оповідання «Кентервільський привид», отримують свій розвиток у подальшій творчості Вайлда.
Джерела
- Уайльд Оскар биография(рос.)