Керницький Іван (Крилатий)

Вчився у Рідній Школі у Львові. Польські шовіністи пропонували здобуття вищої освіти, за умови зречення від своєї віри, він був греко-католиком, і прийняття латинства[1]. Закінчив торговельну школу у Львові. Член ОУН з 1940 року, присягу склав на могилі сотника Ю. Головінського в селі Великі Глібовичі.

Від 1942 року під загрозою арешту гестапо перебуває у підпіллі. Районовий, повітовий провідник Бібреччини. У 1943 році призначений організаційним референтом повіту, до якого входили Бібрецький, Рогатинський і Ходорівський райони. У 1944 році замінив скерованого Проводом на Турківщину повітового провідника Войнара.

«Крилатий» — один із організаторів куреня «Леви». Осередком організації куреня було Суходільське лісництво. Курінь складався з трьох сотень по 150 вояків у кожній. Курінним був «Вільха».

З поверненням окупаційної радянської влади у 1944 році ситуація ускладнилася. Відбувалися постійні бої з облавниками. У той час Крилатий познайомився з Ганною Керницькою[2]. Вона теж на той час була членом ОУН та перебувала у підпіллі. Вони взяли шлюб пізньої осені 1944 року в церкві святого Миколая у селі Відники (Бібреччина; нині — Пустомитівський район, Львівська область).

На початку 1946 як окружний пропагандист за наказом Окружного проводу разом із дружиною скеровується в Золочівську округу. Маршрут проліг через Якторів-Словіту-Новосілки-Велику Вільшаницю-Скваряву-Ясенів. 15 листопада 1946 року подружжя було розміщене у криївці, в лісі між селами між селами Долішня і Горішня Гавреччини. З ними постійно перебував охоронець Кліщ «Сірко».

У криївці Іван Керницький готував вишкільні матеріали та антивиборчу агітаційну літературу — листівки, замінники бюлетнів з тризубом та відповідним текстом. Зв'язкові забирали літературу та приносили харчі. Навідувався іноді районний провідник «Мазепа». В грудні Керницького відвідав краєвий провідник «Гроза». Обговорювалася інструкція по розпізнаванню ворожих провокацій.

Під ранок 16 лютого 1947 стало чутно лунаючу ззовні російську лайку, гавкіт собак, іржання коней — на криївку напали облавники. Спочатку стріляли в отвір вентилятора. «Крилатий» почав палити документацію, але папери не горіли через брак кисню. Він віддав наказ Ганні та «Сіркові», для забезпечення припливу кисню до криївки, відкрити люк і спробувати іти на пролом. Їх одразу спіймали. Крилатий вигукнув що здається, підпалив документи та застрелився. У криївці вціліло декілька тисяч карбованців, друкарська машинка, сім примірників граматики української мови, одяг. Решта згоріло. Ганна разом із мертвим чоловіком була кинута на сани та відвезена до Олеська.[3]. Тіло Івана Керницького було піддане розтину, експертизі та знищенню, згідно з інструкційними вимогами МДБ. Тлінні останки не віднайдено, місце поховання не відоме.

Зусиллями Золочівського братства ОУН-УПА криївку відновлено у 1993 році. Час та природні умови лісів Гавареччини[4] спричинили її руйнування, і криївку довелося знову відновлювати. Цей меморіальний комплекс музей-криївку урочисто відкрили до 65-річниці УПА у 2007 році[5].

У селі Підмонастир на батьківській хаті встановлено меморіальну дошку. 17 жовтня 2010 на стадіоні села Великих Глібовичів відбудеться футбольний турнір пам'яті районного провідника ОУН-УПА.[6]

22 січня 2018 року на центральному майдані селища Олесько, Львівської області встановлений пам'ятний камінь районному провіднику ОУН Бібереччини і одному з провідних пропагандистів УПА Івану Керницькому та героям «Небесної сотні». Зараз родичі «Крилатого» ініціюють встановлення в Олеську пам'ятника Івану Керницькому та полеглим воїнам УПА[7].

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

• Квазіенциклопедія ОУН-УПА