Кирил Міланов

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Марек» (Дупниця), в якій провів п'ять сезонів, після чого протягом 1971—1973 років захищав кольори клубу «Академик» (Софія).

1973 року перейшов до клубу «Левскі», за який відіграв 5 сезонів. За цей час двічі виборював став чемпіоном Болгарії та володарем національного кубка, забивши 34 голи в 82 іграх чемпіонату. Вті найкраще Міланов продемонстрував свої навички реалізації у європейських клубних турнірах. З «Левскі» він був чвертьфіналістом Кубка УЄФА в 1976 році та Кубок володарів кубків у 1977 році. Саме тоді, у сезоні 1976/77 років, він став найкращим бомбардиром турніру з 13 голами. Шість з них (рекорд для Болгарії в одному матчі) Кирил забив фінському клубу «Лахден Рейпас» в Софії, потім ще чотири у матчі-відповіді, і по одному португальській «Боавішті» в Порту і в Софії та один в іспанському «Атлетіко Мадрид».

У 1977 році за розпорядженням секретаря ЦК БКП Мілко Балева Міланов був пожиттєво дискваліфікований через бійку з футболістом «Локомотива» (Софія) Йорданом Стойковим. В результаті у сезоні 1977/78 Міланов виступав за клуб лише у єврокубках, забивши 3 голи у 4 іграх Кубка європейських чемпіонів, після чого змушений був завершити кар'єру у віці лише 30 років[1].

18 квітня 1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії в грі Балканського кубка проти Туреччини (2:5), забивши гол. Більше в рамках цього турніру, що тривав до 1976 року, не грав, але став переможцем змагань.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН[2], де жодного разу не виходив на поле, а болгари не виграли жодної гри та не змогли пройти груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 21 матчів, забивши 4 голи.

Помер 25 січня 2011 року на 63-му році життя.