Китайський живопис

Назва "гохуа" ("живопис нашої країни") виникла лише на зламі 19-20 століть як протиставлення назві Сиянхуа ("заморський"). Є ще одна позначка живопису за технікою виконання — Шуймохуа (тобто живопис чорною тушшю, притаманний Китаю) і Юхуа (заморський живопис олійними фарбами).В Китаї в 20-21 столітті було співіснування обох різновидів живопису. Є майстри, що дотримуються традиційних матеріалів і техніки ( Сюй Бейхун, 1885-1953, Хун І та ін.)і ті, що перейшли на олійні фарби. До 20 століття Гохуа пройшов довгий шлях розвитку. В китайському живописі є і стінописи (фрески), і живопис на речах домашнього вжитку (китайські ширми, віяла тощо).

Послідовник Чень Чуня. «Квіти в саду», 1540 р.

Худ.Чен Їшоу.Літній вітерець.Колекція Хашимото

В Гохуа є свої традиційні умовності, як в західному балеті чи пекінській опері. Так, носієм кольору виступає особливий різновид туші — так звана китайська туш. Розтерта на порох і розведена водою, туш дає багато відтінків чорного - від найслабшого сірого до вугільно-чорного. Слабкі відтінки сірого використовуються для умовної позначки перспективи, бо Гохуа не притаманна перспектива італійського зразка. Водночас умовність поширена і на багатоколірність. Усе розмаїття кольорів зведено у проміжок від найслабшого сірого до вугільно-чорного.А вже уява глядача допомагає здогадатися, що чорне листя - зелене, сірі квіти - рожеві і червоні тощо. Цікавою особливістю було використання незвичних для Європи форматів - вузьких і видовжених, вертикальних чи горизонтальних, а також сувоїв з панорамними краєвидами. Є і використання різних кольорів на зразок акварелі.

Ще однією умовністю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну гілку з поодинокими квітами і бутонами.

Майже обов'язковими були написи ієрогліфами. Напис часто мав віршовану форму. На картині ставився і підпис майстра, але особливою, особистою печаткою і в контраст з чорною тушшю -червоною фарбою.

Основою для Гохуа виступали шовк, бавовняна (коттон) або пенькова тканина, і особливий папір. Пензлі робили з бамбуку і хутра тварин.

Гохуа притаманна жанрова різноманітність, як і живопису Італії чи Голландії 17-18 століть.

• Релігійний образ
• Портрет (офіційний чи приватний)
• Історичний живопис (історична картина)
• Міфологічна картина
• Пейзаж
• Побутовий жанр
• Натюрморт

Але є і свої відмінності - особливі жанри типу « Квіти і птахи » тощо.

Ма Юань (1160–1225). «Гірською стежкою навесні», Національний палац-музей, Тайбей.

Як самостійний жанр живопису пейзаж виник в средньовічному Китаї у 6-му столітті нашої ери. Природа, за уявою китайців, була втіленням світопобудови, світового закону дао. В живописі це відбилося створенням картин типу «шань-шуй» («гори-водойми»). Панорамні картини наповнені скелями і горами, оповитими хмарами, туманами, крізь які ледь помітні ліси, людські домівки, човни тощо. Подібні зображення вільно текли сувоєм. І їх обмежувала лише довжина сувою. Символічні значення отримали і деякі рослини, особливо бамбук, дикий банан, сосна, місцева дика слива «мейхуа». Зображення цих рослин було таким частим, що стало канонічним і дожило до 21 столітття. Своєрідно відтворювали пейзажисти і перспективу — згасанням фарби на дальніх ділянках планів, що ніби потопали в тумані, вологому повітрі. Зображення доповнювали вірші і каліграфія.

З'явились і видатні майстри пейзажного жанру — художники Го Сі (11 століття), Ся Гуй, Ма Юань (на зламі 12-13 століть). Унікальні картини створив Цуй Бо, зафіксувавши стан природи в періоди тайфунів і негоди ( Бамбук і чапля в тайфун, кінець 11 століття). Європейський живопис досягне подібного художнього рівня лише через вісім століть.

• 
  Фан Фангу. «Хижка анахорета у високих горах », 14 століття. Академія мистецтв Гонолулу.
• 
  Шен Цуо (Shen Zhuo), «Квітучі песикові дерева у горах весною», 1834 р.
• 
  Дон Кічан. «Велич гірського озера», 1602 р., Національний музей (Варшава)
• 
  Сяо Чжао. «Споруди на схилі гір», 12 століття

Художники традиційного китайського живопису давно звернулись до зображень тварин, комах і птахів. Вони знайдені ще на черепках старовинної кераміки під час археологічних розкопок. Згодом в мистецтві сформувався окремий жанр «Птахи і квіти», котрий поєднав зображення птахів і рослин, рослин і комах тощо.

Появу жанру датують десятим століттям нашої ери[1]. Китай того часу - конгломерат подрібнених державних утворень. Верхню і середню ділянки річки Янцзи контролювали держави Рання Шу та Пізня Шу[1] . В краю зелених схилів і мешкав художник Хуан Цюань, дати життя якого не зберегли. Саме його вважають засновником жанру «Птахи і квіти». За переказами, на подвір'я царя Гуначжена привезли в подарунок шість журавлів. Птахи так сподобались царю, що він наказав художникові намалювати їх на стіні. Митець настільки добре відтворив птахів у стінопису, що відтоді зала отримала назву «Шести журавлів». Зрозуміло, що майстерно відтворити тварин художникові допомогли давні спостереження за птахами і тваринами та висока обдарованість. Виконав він і інші замови володаря, одна з яких ( теж стінопис ) отримала назву «Птахи і квіти в чотири пори року». Унікальний характер мала і збережена пам'ятка початкового періоду жанру «Птахи і квіти», відома під назвою «Рідкісні птахи», хоча там подані не тільки птахи. На невеликому шматочку шовку художник водяними фарбами розмістив зображення двадцяти чотирьох (24) птахів, комах і плазунів. Картина, створена художником, що пізніше потрапила до збірок музею Гугун в Пекіні, не мала яскраво відтвореного сюжету. Її зміст частково пояснив напис, що свідчив про призначення картини. Остання мала бути навчальним посібником для сина, котрого батько готував для фаху художника.

Жанр «Птахи і квіти» не зник і за століття. Він мав численних прихильників, навіть коли зникли держави Рання Шу та Пізня Шу і дожив до 21 століття. Сини Хуан Цюаня - Хуан Цзюйцай та Хуан Цзюйбао успадкували фах батька і також працювали в жанрі «Птахи і квіти». Разом із батьком їх вважають першими художниками цього жанру[1].

Найбільш відомими стародавніми китайськими художниками жанру «Птахи і квіти» були Хань Хуан, Му-Ци, Хуан Цюань (900–965), Сюй Сі, Чжао Чжан, Сюй Вэй и Чень Чунь.

Складна ієрархія свідомості доби середньовіччя привнесла в зображення тварин і рослин власні корективи. Виникає уява про подвійний-портрійний зміст зображеного на картині. Частка рослин і тварин переводиться в «шляхетні» зображення попри інші. Так, до «чотирьох шляхетних квітів» китайці віднесли —

• орхідею
• хризантему
• бамбук
• дику сливу мейхуа.

Відповідно до цієї ієрархії працюють і митці. Чернець-художник Цзюе-інь стверджував: «Коли я в радості — малюю орхідеї, когда я сумую — малюю бамбук (як спомин про стійкість і терпіння)» (Завадская, 1975). Бо кожна з означених рослин почала наділятись прихованим, символічним значенням. Орхідею почали вважати символом чистоти та шляхетності, бамбук як символ і спомин про стійкість і терпіння.

Особливої популярності набули квіти дикої сливи мейхуа. Слива з кислими та неїстівними плодами, що мала жовті, білі або червоні квіти, зацвітала першою по відходу зими і мимоволі стала ще і символом весни, символом відродження природи після зими. Цвітіння дикої сливи мейхуа збирало цілі поселення на неофіційні урочистості з приводу весни. Дика слива мейхуа з червоними квітами — популярний персонаж багатьох картин китайських майстрів впродовж декількох століть.

Художник Се Юсу, «Запаморочливий сучасний живопис»

Гохуа ( китайський живопис ) давно перетнув кордони Китаю. Його століттями вивозили в Японію, де він отримав свій розвиток і національне, японське забарвлення.

Зразки китайського живопису масово вивозились в Західну Європу з 19 століття. Свій вплив мав китайський живопис і на майстрів постмодернізму. Агресивний і дещо всепоглинаючий постмодернізм забрав у свій репертуар і незвичний формат полотен, і фрагментарну подачу речей, і художню порожнечу, і створив свої зразки абстракціонізму.

Китайський живопис Гохуа давно предмет колекціонування великими музеями світу. Його зразки мають музеї Китаю, Японії, США, Франції, України, Росії тощо.

Одним з найвідоміших представників гохуа є Чжан Дачань. Серед сучасних представників користується визнанням Ґу Інчжі, Ван Ігуан та інші.

• 
  «Весна»
• 
  «Два чорні лебеді»
• 
  Художник Chen Chun-Hao, Тайвань. «Гохуа-пейзаж із цвяхів».

• Тушеві картини
• Анімалістичний жанр
• Коромандельська ширма

• Работы современных художников в стиле Гохуа

• Энциклопедия для детей. Т. 7. Искусство. Ч.1 — Э68 2-е изд., испр. / Глав. ред. М. Д. Аксёнова. — М. : Аванта+, 1998. — 688 с. : ил