Журавель

• Журавель сірий (Grus grus) — найбільш відомий представник роду. Раніше гніздився майже по всій Європі та Північній Азії на південь від зони тундри. Нині європейська частина його ареалу дуже скоротилася. Заселяє різноманітні типи ландшафтів, крім тундр, пустель і гірських областей. Райони зимівлі розташовані на Піренейському півострові, в Північній Африці, Північно-східній Африці, Передній Азії, Індії та Китаї.
• Журавель канадський (Grus canadensis) — найбільш звичайний вид у Північній Америці. Поширений від тундри до найпівденніших районів континенту. У невеликій кількості гніздиться також у Північно-східній Азії, на Чукотському півострові. Зимує більшість птахів на узбережжі Мексиканської затоки.
• Журавель американський (Grus americana) — великий птах білого кольору, лише голова, ноги та кінці крил чорні. Поширений у лісах Канади, зимує в Техасі. Раніше ареал охоплював майже всю Північну Америку. Однак до початку XX ст. чисельність і ареал дуже скоротилися, і в 1914 р. у природі залишалося лише 15 птахів. Завдяки широкомасштабній програмі порятунку чисельність популяції вдалося збільшити.
• Журавель білий (Grus leucogeranus) — гніздиться винятково на території Росії; одна з популяцій — у пониззі р. Обі, друга — в рівнинній тундрі межиріччя Яни і Колими. Зимують ці дві ізольовані популяції, відповідно, в Індії та Китаї.
• Журавель японський (Grus japonensis) — найбільший серед журавлів: маса 10-12 кг. Забарвлення оперення переважно біле, другорядні махові пера, плями на голові та шия чорні, «шапочка» яскраво-червона. Гніздиться в Росії (Амурська область, Хабаровський і Приморський краї), Китаї та Японії.
• Журавель чорношиїй[3] (Grus nigricollis) — дуже подібний до японського, але помітно менший і забарвлений у сіруватий колір. Заселяє високогір'я Внутрішньої Азії (від Кашміру до західних провінцій Китаю) і північно-західні райони Індії. Гніздиться в гірських безлісих долинах на висоті до 4500 м н.р.м.
• Журавель чорний[3] (Grus monacha) — найдрібніший серед журавлів: маса до 4,8 кг. Гніздиться майже виключно на території Росії (південно-східні райони Сибіру). Зимує переважно в Японії.
• Журавель даурський[3] (Grus vipio) — трапляється в Росії (на Далекому Сході), Монголії і, можливо, Китаї. Зимує в Китаї, на Корейському півострові і в Японії.
• Антігона[3] (Grus antigone) — найвищий серед журавлів: зріст до 180 см. Поширений у тропічній частині Азії: Індії, М'янмі, Камбоджі, Лаосі та В'єтнамі, а також у північних районах Австралії.
• Журавель австралійський[3] (Grus rubicunda) — заселяє Австралію.

Найдавнішим викопним решткам представників цього роду 12 млн років. Найдавнішим є вид Grus miocaenicus (Середній Міоцен, Румунія).

• Grus afghana (Пізній Міоцен, Афганістан);
• Grus nannodes (Пізній Міоцен/Ранній Пліоцен, США);
• Grus haydeni (Пізній Міоцен/Ранній Пліоцен, США);
• Grus penteleci (Пізній Міоцен/Ранній Пліоцен, Європа);
• Grus bogatshevi (Пізній Плейстоцен, Азербайджан);
• Grus latipes (Пізній Плейстоцен, Бермудські острови);
• Grus melitensis (Пізній Плейстоцен, Мальта);
• Grus pagei (Пізній Плейстоцен, Мексика);
• Grus primigenia (Пізній Плейстоцен?, Європа).

Журавлі відіграють помітну роль у культурі багатьох народів[4].

Помітне місце посідає журавель і в житті українців: один із символів весни («жура­вель прилетів — теплинь приніс»), за поведінкою птахів угадували погоду («журавлі летять високо — зима ще далеко», «журавлі летять низько — зима вже близько», «ранній приліт журавлів — на ранню весну»). Вважали, що прилітає журавель через тринад­цять тижнів після Різдва. Існують свідчення «тимчасової табуїзації» слова «журавель» навесні: побачивши перший ключ журавлів, не можна вимовляти слово «журавель» вголос — «бо журити­мешся весь рік», натомість слід вживати слово «веселик»[5]. «Журавлем» називали народний сю­жетний танець, у якому танцюрис­ти зображують журавля. Такий танець виконували зазвичай на перезві. Цей птах — символ сторожкості («Стоїть, як журавель на варті»), відлюд­ності («Ходить, як журавель по бо­лоті»), гульвіси («Унадився жура­вель до бабиних конопель»)[6]. «Жу­равлем» називають цибату людину, а також важіль для підіймання води з криниці — за схожість з довгою шиєю журавля.

Особливу увагу цим птахам приділено в культурі Японії. Їх образ використано в багатьох творах (наприклад, «Тисяча журавлів»), широко представлено в японському образотворчому мистецтві.

• Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.
• Hoyo, J. del, et al., eds. (1996). Handbook of the Birds of the World, vol. 3: Hoatzin to Auks. Barcelona: Lynx Edicions. с. 821. ISBN 84-87334-20-2.

• Птицы СССР. Курообразные, Журавлеобразные / В.Д. Ильичев, В.Е. Флинт. — Л : Наука, 1987. — 528 с.
• Cranes of the World (1983) by Paul Johnsgard