Китайсько-албанський розкол
Кита́йсько-алба́нський розко́л (кит.: 中阿决裂; піньїнь: Zhōng-Ā Juéliè) — погіршення відносин між Народною Республікою Китай (КНР) і Народною Соціалістичною Республікою Албанія, єдиною країною Східної Європи, яка була прибічником КНР після китайсько-радянського розколу на початку 1960-х.
Історія
Відносини між Комуністичною партією Китаю (КПК) і Партією праці Албанії (ППА) зазнали застою у 1970 році. Коли Китай почав вихід з ізоляції на початку 1970-х років, Мао Цзедун і інші китайські комуністичні керівники переоцінили свою прихильність до Албанії. У відповідь на це Тирана, й особисто Енвер Ходжа, почав розширювати свої міжнародні зв'язки. Албанія встановила торгові відносини з Францією, Італією і новими незалежними азійськими і африканськими державами, а потім у 1971 нормалізувала відносини з Югославією і Грецією. Лідери Албанії негативно поставились до зближення КНР зі США на початку 1970-х років. Албанська преса та радіо ігнорували поїздку президента США Річарда Ніксона в Пекін в 1972 році. Тим не менш, Албанія запропонувала резолюцію в Генеральній Асамблеї ООН, що дозволило КНР замінити Китайську Республіку в ООН.
Албанія активно працювала над зменшенням своєї залежності від Китаю по диверсифікації торгівлі і поліпшенню дипломатичних та культурних відносин, особливо із Західною Європою. Однак Албанія уникала співпраці з ОБСЄ і була єдиною європейською країною (за винятком Андорри), яка відмовилися взяти участь в Гельсінській конференції в липні 1975 року.
Незабаром після смерті Мао у 1976 році, розкриття Банди Чотирьох і засудження культурної революції, Енвер Ходжа засудив нове керівництво КНР, а також його Теорію трьох світів. Реакцією КНР було запрошення Йосипа Броз Тіто в Пекін у 1977 році, що свідчило про кінець програми допомоги Албанії у 1978 році.
Розрив з КНР залишив Албанію без іноземного захисту. Тирана ігнорувала заклики Сполучених Штатів і Радянського Союзу до нормалізації відносин. Замість цього, Албанія розширила дипломатичні відносини із Західною Європою та країнами, що розвиваються і підкреслила принцип опори на власні сили, як наріжний камінь в стратегії економічного розвитку країни.
Міжнародний розкол
Незважаючи на невелике значення в світовій політиці, Китайсько-албанський розкол і дебати навколо теорії трьох світів запровадило великий розкол у міжнародному маоїстському русі, багато рухів виступило проти ревізіоністської політики КПК і прийняло сторону ортодоксальної позиції ППА. Ця тенденція має назву Ходжаїзм на честь албанського лідера Енвера Ходжі. Головні прибічники спілки ППА були в Африці, Туреччині і в Латинській Америці. Найпомітнішими групами є Комуністична партія Бразилії і марксистсько-ленінська ліга Тігрінья.