Китник очеретяний

Китник очеретяний[1], китник тростиновий[2] (Alopecurus arundinaceus) — вид трав'янистих рослин з родини злакові (Poaceae), поширений у більшій частині Європи, пн.-зх. Африці, Азії крім півдня.

?
Китник очеретяний

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
— Судинні (Tracheophyta)
— Покритонасінні (Angiosperms)
— Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Pooideae
Триба: Poeae
Рід: Китник (Aegilops)
Вид: Китник очеретяний
Біноміальна назва
Alopecurus arundinaceus
Poir., 1808
Посилання
Вікісховище: Alopecurus arundinaceus
Віківиди: Alopecurus arundinaceus
EOL: 1114190
IPNI: 387025-1
ITIS: 40439
МСОП: 163969
NCBI: 1227975

Опис

Багаторічна рослина 50–150 см. Колоски довгасті, ≈ 4 мм завдовжки; колоскові луски на верхівці косо зрізані, з розбіжними назовні кінцями. Нижня квіткова луска тупа, на верхівці косо зрізана. Піхва верхнього стеблового листка трохи роздуте. Язичок 3–4 мм завдовжки[3]. Рослина з довгим струнким кореневищем. Листові пластини сіро-зелені. Волоть широко циліндрична, 4–8 см, сіро-зелена, у зрілості чорнувата. Пиляки жовті, 2–3 мм. 2n = 28[4].

Поширення

Поширений у більшій частині Європи, пн.-зх. Африці, Азії крім півдня; інтродукований до США й Канади[5][6][7][8].

Цей вид росте на вологих або засолених луках і берегах водних шляхів, або на горах до 1200 м[8].

Вид має статус CR у Ізраїлі. Ніяких заходів щодо збереження не існує. Захист цього виду рекомендується в Тунісі та Марокко[8].

В Україні вид зростає на вологих луках нерідко з б. м. засоленими ґрунтами — у Лісостепу, Степу та гірському Криму, зазвичай; в Поліссі, рідко; відомий також з 2 пунктів Львівської області[2].

Використання

Кормова рослина[2].

Джерела
  1. Alopecurus arundinaceus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 450. (рос.)(укр.)
  3. Flora of Pakistan. Процитовано 16.11.2019. (англ.)
  4. Flora of China. Процитовано 17.11.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 17.11.2019. (англ.)
  6. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 17.11.2019. (англ.)
  7. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 17.11.2019. (англ.)
  8. Akhani, H. (2014). Alopecurus arundinaceus. The IUCN. Процитовано 17.11.2019. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.