Киян Володимир Петрович

Професійний військовий, здобув освіту артилериста, служив у 802-му реактивному артилерійському полку, брав участь у миротворчій операції в Іраку. 2004 року переїхав на постійне місце проживання до Львова, працював в аграрному бізнесі. З квітня 2014-го — боєць одеського добровольчого батальйону міліції «Шторм». В серпні 2014 року мобілізований, командир батареї, 80-та окрема аеромобільна бригада.

5 вересня 2014 року разом з бійцями своєї роти брав участь у бою під Веселою Горою, де у засідку потрапила колона батальйону «Айдар».[1][2]

3 вересня 2015-го розвідувальна група проводила перевірку території поблизу міста Щастя приблизно в 14:30 при обстеженні берега Сіверського Дінця та прилеглої до Луганської ТЕС території Володимир Киян, що йшов попереду, зачепив «розтяжку» з міною. Киян встиг попередити побратимів та прикрив собою офіцера, сам загинув від осколкових поранень. За однією з версій, Киян намагався провести дослідження щодо розстрілу мобільної групи.

Без Володимир залишилася дружина та маленький син (народився у травні 2015-го).

Похований в селі Вербка, Ковельський район.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Народний Герой України (1 червня 2015).
• 11 жовтня 2015-го у Ковелі відбулося відкриття меморіальної дошки честі Володимира Кияна.

На честь Володимира Кияна названо вулицю в місті Ковель (Волинська область), що раніше мала назву Ватутіна.

• Указ Президента України від 5 жовтня 2015 року № 568/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Киян Володимир Петрович
• У Ковелі поховали Володимира Кияна