Київська Академія
Ки́ївська Акаде́мія — назва освітнього і науково-дослідницького, філософського і богословського, мистецького, культурного і літературного творчого простору з осередком в Києві, одного з найстаріших просторів в Східній Європі й одного з найстаріших просторів у Всесвіті Божому, історія установ і шкіл Київської Академії йде з дохристиянських, язичницьких часів, коли перші знання про Бога і Всесвіт Божий у країнах Словенщини перебували у старійшин родів і племен, відомих як князі і волхви. Перші школи Академії нового, західного типу засновані князями Києва з прийняттям християнства, саме тому роком початку відліку історії Київської Академії часом вважають 1037 р., коли в Києві зафіксовано існування школи нового типу при великому князі Ярославі Мудрім. З того часу Київська Академія вже більше тисячі років є осередком богослов'я, філософії, науки та освіти, мистецтва, медицини, культури та літератури в країні та регіоні.
В часи митрополита Петра Могили створені (відновлені) ним школи (Києво-Могилянська академія) позиціонували себе продовженням шкіл часів князя Ярослава.
Фактично всю сукупність вищих навчальних закладів і шкіл сучасних України, міських і сільських, можна розглядати в якості шкіл Київської Академії в тч внаслідок прямої спадкоємності вчитель-учень.
Покровителькою шкіл Київської Академії ще з часів князя Ярослава якщо не більш давніх вважається Сама Божа Премудрість, Син і Слово Боже, або грецькою Софія, Христос і Логос.
Минуле
Передісторія
Про зародження книжної освіти на українських землях (землях Скіфії) можна говорити з перших віків християнської ери, можливо навіть з часів, коли тут за стародавніми церковними переказами проповідував сам апостол Андрій, передаючи таким чином з точки зору християн, мудрість безпосередньо від самого Всевишнього. В будь-якому випадку з III ст. ці землі входять до складу Скіфської єпархії Вселенської Християнської Церкви, з тих часів існують згадки про участь монахів-скіфів у Вселенських Соборах, їх обізнаність у питаннях богослов'я і відстоювання ними православної віри. Але складне суспільне життя регіону, постійні переселення народів і нашестя все нових і нових завойовників тривалий час (майже 1000 років з часу народження Христа) не давали змоги організувати вищий навчальний заклад, діючий на постійній основі. Зміни в цьому напрямі почалися лише після утворення на цих землях Великого князівства Руського з центром у Києві і прийняття ним християнства як офіційної державної релігії.
Поява перших шкіл і установ Київської Академії
Академія була заснована князем Ярославом Мудрим, сином Володимира Великого. Як пише автор «Історії Русів»:
«Ярослав Володимирович, який поширив і утвердив Християнство, уложив через обраних мужів Руські закони, заснував у Києві головну школу Богослов'я та інших красних наук з багатою, із Греції виписаною, бібліотекою»
.
Після розпаду Київської Русі і входження її земель до складу Орди (Монгольської імперії) і Литви (Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського) Академія офіційно припинила своє існування, а неофіційно, за словами автора Історії Русів, перейшла на нелегальне становище і переховувалася «по монастирях та печерах».
Відновлення і розвиток шкіл і установ Академії при митрополиті Петрі (Могилі)
У 1632 році Київська Академія як установа була відновлена митрополитом Петром Могилою за допомоги членів Київського православного братства, до якого зокрема входили тодішній гетьман Петро Сагайдачний з Військом Запорізьким Низовим, як Київська (Києво-Могилянська) Колегія. За словами автора «Історії Русів», гетьман Сагайдачний:
«спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах».
Варто зауважити, що ніхто за життя Петра Могили не називав колегію (академію) «Могилянською», ні польські королі, ні московські царі. Це сталося вже понад двадцять років після його смерті. Вперше цю назву знаходимо в грамоті короля Михаїла Корибута Вишневецького (внучатого племінника Могили, онука Раїни Могилянки) в 1670 році:
«Ми нашою королівською владою дозволили, після такого тяжкого руйнування і спустошення, відновити помянуту Києво-Могилянську колегію і в ній школи»
.
Київська Академія була закрита владою Російської імперії у 1817 році, за деякими даними, з політичних міркувань, щоб послабити духовний вплив Києва на життя всієї імперії. Натомість у 1819 році в приміщеннях колишніх установ Київської Академії почали діяти установа відома як Київська духовна академія, закрита в 1919 р. радянською владою, але яка неофіційно діяла до середини 20-х рр.
Докладніше про установу див. Києво-Могилянська Академія