Київська вулиця (Житомир)

Вулиця розташована в центральній та привокзальній частинах міста. Починається з Соборного майдану і закінчується на Привокзальному майдані, проходить через майдан Згоди. Забудова на початку вулиці формувалась упродовж другої половини XVIII ст. — середини XIX ст.; на ділянці від вул. Московської до Привокзального майдану — у другій пол. ХІХ ст. Сучасна забудова сформувалася у 1960-70-х роках.

Виникла у XVII ст. зі шляху, що вів з Житомирського замку через Вереси, Гадзинку, Студеницю на місто Радомишль і далі на Київ. У XVIII мала назву Великий шлях на Вереси. Зустрічається також назва Дорога на село Вацьків (нині Глибочиця Житомирського району). Названий шлях приблизно відповідав сучасній трасі Київської вулиці на ділянці від Соборного майдану і до майдану Згоди, хоча тоді він робив незначні повороти, обходячи природні перепони (болітця, невеликі озера, пагорби тощо). Два з цих найбільш суттєвих поворотів вулиці зафіксовані також у її сучасній топографії.

У 1810-х роках вулиця закінчувалася в районі нинішнього стадіону «Спартак». На цьому місці був встановлений міський шлагбаум. У процесі будівництва нового Брест-Литовського шосе, що здійснювалося у 1850-х роках, змінилася й траса Київської вулиці. Нове шосе увійшло в місто з Вацькова (Глибочиці) в районі нинішнього залізничного вокзалу, і вулиця отримала своє пряме продовження згідно з проєктом Брест-Литовського шосе в цьому напрямку в бік центру.

У 1910-х роках передбачалось будівництво міської трамвайної лінії «Житомир-Київ», яка мала починатися на Київському шосе від сучасного Київського мосту. Але будівництво не було здійснено. У 1914 році через новопобудовану залізничну магістраль «Житомир-Коростень» було споруджено перший в Житомирі дерев'яний шляхопровід (нині Київський міст), замінений у повоєнні роки на залізобетонний і реконструйований в 1980 році. Міст, по суті, розділив Київську вулицю на дві частини: привокзальну і завокзальну. До 1970-х р. Київська вулиця на відрізку між сучасними майданом Згоди і Київським мостом ще зберігала параметри старого Брест-Литовського шосе (центральна проїзна частина у вигляді вузького шосе по обидва боки обмежувалась двома рядами пірамідальної тополі, за якими ще діяли дренажні канави, а потім йшли місцеві проїзди). Шосе у такому чисто заміському вигляді починалось саме за вул. Східною, яка і була у XIX та на початку ХХ ст. офіційною міською межею Житомира.

З 1974 по 1980-й роки згадана ділянка вулиці між сучасними майданами Згоди і Привокзальним була суттєво реконструйована і перетворена на бульвар. Центральною алеєю бульвару й слугувала власне колишня вузька проїжджа частина старого Брест-Литовського шосе, а смугами для руху — колишні смуги відведення з дренажними канавами вздовж старого шосе. У 1980 році алею посередині бульвару знесли і суттєво розширили проїжджу частину вулиці. До початку XIX ст. вулиця мала назву Великий Вересівський Шлях, у 1800 році - відома під назвою Велика дорога на Радомишль, з початку XIX ст. до 1924 року – Київська (у середині XIX ст. на планах міста зустрічається назва Велика Київська вулиця). З 1920 по 1941 рік та з 1944 по 1991 рік — вул. Леніна.

У 1942-1943 роках, у період тимчасової німецько-фашистської окупації, мала назву вул. Рейхенау (Reichenaustrasse) – за прізвищем генерал-фельдмаршала Вермахту Вальтера Рейхенау. З 1991 року рішенням сесії міської ради вулиці було повернуто її історичну назву Київська вулиця. Історична назва є компасним топонімом – вулиця веде в напрямку Києва і після Київського мосту переходить у Київське шосе, яке в 1992 р. виокремилося з вулиці Київської у самостійний топонімічний об'єкт.

• № 1 — Центр обслуговування абонентів «Київстар»
• № 3 — Готель «Україна»
• № 4 — Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі
• № 12 — Будинок готелю

Центр міста. Будинок побудований у другій половині XIX ст., як готель. Становить собою Г-подібний двоповерховий цегляний будинок. У готелі з вересня 1897 по березень 1989 мешкав український письменник Михайло Коцюбинський. У цьому будинку М. М. Коцюбинського відвідували народоволець та етнограф Л. Я. Штернберг, письменник і етнограф В. Г. Кравченко. На фасаді будинку встановлена меморіальна дошка, присвячена М. М. Коцюбинському. У 1917 році в будинку працювали губернські органи місцевого самоврядування. Під час Німецько-радянської війни будівля була частково зруйнована, у 1949 році відбудована. Наприкінці XX ст. у будинку розміщувався готель «Михайловград-2», а зараз кафе та офіси.

• № 13 — Кінотеатр «Україна»
• № 18 — Свято-Михайлівський кафедральний собор
• № 20 — Головпоштамт, Житомирська філія ПАТ «Укртелеком»
• № 37 — Центральний універсальний магазин (ЦУМ)
• № 43 — Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №8
• № 45 — Житомирський обласний літературний музей
• № 49 — Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 17
• № 51 — Фізкультурно-спортивне товариство «Спартак»
• № 77 — Торговельно-розважальний центр «Глобал UA»
• № 82 — Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права
• № 87 — Торговий центр «Темпо» (колишній «Будинок Взуття»)
• № 93 — Автовокзал
• № 102 — № 106 — Комплекс чотирнадцятиповерхівок («свічок») біля майдану Мистецькі ворота

• Лукьянчук Г. Памятные места Житомира // Вечерний Житомир. – 2007. – 27 сент. - С. 7.
• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : іл., фот., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 633–638. — ISBN 966-690-84-Х.

• Мокрицький Георгій Павлович. Пам'ятки Житомира : енциклопедія : пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоіл., схеми. — (Енциклопедія Житомира. Т. 2. Кн. 1). — Бібліогр.: с. 52-62. — ISBN 966-690-105-Х.

• Київська вулиця