Київська районна електростанція
Київська районна електростанція (раніше ТЕЦ-2 або КРЕС) розташована в Києві на вулиці Електриків, 15-17.
| Київська районна електростанція | |
|---|---|
|
| |
|
50°28′48″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 83) |
| Країна |
 Україна |
| Архітектурний стиль | конструктивізм |
| Будівництво | 1926 — 1 травня 1930 |
| Адреса | вулиця Електриків, 15-17 |
| Ідентифікатори й посилання | |
 | |
 Київська районна електростанція у Вікісховищі | |
Одна з найперших значних промислових споруд Києва в ХХ столітті у стилі конструктивізму. Важливе джерело теплопостачання міста[1].
Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року станція внесена до обліку пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення[1].
Історія
Електростанція була закладена 26 серпня 1926 року на Рибальському півострові. Будівництво велось під керівництвом головного інженера Б. Доманського, його помічника М. Оберучева та архітектора М. Паруснікова[2].
Перший турбогенератор запустили 1 травня 1930 року, другий — у квітні 1933 року. Перший турбогенератор, виготовлений німецькою компанією Броун-Бовері, мав потужність 11 300 кВт. Другий, потужністю 10 000 кВт, виготовив ленінградський завод «Електросила». Було встановлено чотири французьких котли (на тиск 30 атмосфер).
1935 року здали в експлуатацію третю турбіну на 25 000 кВт.
З початком німецько-радянської війни устаткування електростанції евакуювали. Після відновлення в Києві радянської влади станція відновила свою роботу. 1949 року потужність електростанції досягла 81 000 кВт. У 1960—1961 роках на станції було встановлено теплофікаційне обладнання.
КРЕС спочатку працювала на пиловугільному паливі. Згодом її переобладнали на використання газу і мазуту[1].
Архітектура
КРЕС зведена на насипній основі, укріпленій палями. Композиція — асиметрична. П'ятиповерхова цегляна будівля технічних служб обладнана розподільчим устаткуванням, щитом керування, ліфтом і тримаршовими сходами. До неї примикають турбінна зала й короткий адміністративний корпус.
Робочі сходи турбінної зали акцентовані еркерами на головному фасаді.
Архітектура вирішена в стилі конструктивізму (функціоналізму).
Фасад котельні розчленований великими вітражами. Первісний вигляд ансамблю істотно змінився через реконструкції та добудови. Найкраще зберігся головний фасад першої черги, однак і тут замінені вітражі еркерів турбінної зали. У котельні від первісного вигляду збереглися лише деталі на західному фасаді[1][3].
Примітки
- Київська районна електростанція, 1999, с. 43.
- Київ: провідник, 1930, с. 632—633.
- Авангардні маршрути, 2012, с. 32.
Джерела
- Федір Ернст. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — С. 632—635.
- Ладан Т. та інші. Київ: авангардні маршрути. — К., 2012. — С. 32.
- Проценко Борис. Київська районна електростанція // Звід пам'яток історії та культури України: Київ А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — Т. 1. Ч. 1. — С. 43.