Парусніков Михайло Павлович

Парусніков Михайло Павлович (1893-1968) — радянський архітектор, дійсний член Академії Архітектури СРСР (1950), академік АН БРСР (1950; член-кореспондент з 1947). Педагог, професор (з 1948). Лауреат Державної премії Білоруської РСР (1968).

Парусніков Михайло Павлович
Народився 12 листопада 1893(1893-11-12)
Москва, Російська імперія
Помер 2 лютого 1968(1968-02-02) (74 роки)
Москва, СРСР
Поховання
Новодівичий цвинтар : 
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність архітектор
Alma mater Московське училище живопису, скульптури та зодчества (1918) і Вищі художньо-технічні майстерні (1924)
Заклад Московський архітектурний інститут
Членство Спілка архітекторів СРСРd
Нагороди

Біографія

З 1913 по 1918 року навчався в МУЖВЗ (його батько був настоятелем сусіднього храму), потім до 1924 року у Вхутемасі. Учень Станіслава Ноаковського й Івана Жолтовського.

З 1924 працював у архітектурно-проектних організаціях Москви й одночасно викладав (1934-1941 роках, з 1948 року — професор) в МАРХИ.

Могила Паруснікова на Новодівичому кладовищі

«Парусніков викладав у моїй групі. <...> на початку тридцятих років один із перших відрікся від конструктивізму. І ретирувався у табір противників руху — „школу Жолтовського“, „ретрограда“, як називали його конструктивісти. Пізніше був відомий як головний архітектор штаб-квартири КДБ (рос. КГБ) у Мінську, за що був нагороджений Сталінською премією.»[1]

У 1941-1944 роках — старший науковий співробітник Академії архітектури СРСР, у 1944-1948 — керівник архітектурно-проектних майстерень Комітету в справах архітектури СРСР.

Розробив проекти житлових та громадських споруд багатьох міст СРСР, основні принципи і прийоми планування і забудови сільських населених пунктів нового зразка.

Надруковано ряд наукових праць з теорії й історії архітектури, зокрема:

  • «О принципах комплексного серийного проектирования жилых домов» (Архитектура СССР. 1953. № 12)
  • «Об опыте проектирования серии типовых домов средней этажности» (Архитектура СССР. 1955. № 2).

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Проекти
  • Автор проекту планування і забудови Астрахані (1930).
  • Павільйон машинобудування і аудиторія на Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промисловій виставці в Москві (1923)
  • Житлові будинки на проспекті Миру в Москві (1936).
  • «Будинок з аркою» в Ярославлі, у тому числі будинок на Червоній площі (1936).
  • Один з авторів забудови Мінська після Німецько-радянської війни:
    • Адміністративна будівля — КДБ Білорусі (весна 1945-1947), перший дім на головній вулиці міста,
    • Держбанк БРСР (1950),
    • Брав участь у розробці проекту планування і забудови центру та першої черги Ленінського проспекту (тепер проспект Незалежності) і Жовтневої площі.
    • Ансамбль Ленінського проспекту (з групою співавторів; прокладений і забудований у 1940-1960-х років).
    • Житлові будинки та міст через р. Свіслоч,
    • Спортивний комплекс «Динамо» (1946-1954 рр., у співавторстві).

Нагороди і премії

Примітки
  1. Беркович Гари. Мой конструктивизм // http://atss.brinkster.net/noosphere/ru/magazine/Default.asp?file=20080107_Berkovich.htm Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.

Література
  • Весці АН УРСР. Серыя фізіка-тэхнічных навук. 1968. № 3. (біл.)
  • Окуневская Т. К. «Татьянин День» (воспоминания), Москва, Вагриус, 2005, стр. 173.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.