Київський церковний собор руських єпископів 1147

Київський церковний собор руських єпископів 1147 — собор, на якому 27 липня 1147 за наполяганням київського князя Ізяслава Мстиславича шістьма голосами проти трьох був обраний митрополитом учений чернець Зарубського монастиря (див. Заруб) Климент Смолятич. Обрання відбулося усупереч традиції призначення митрополита константинопольським патріархом (див. Константинопольський патріархат, Київські ієрархи). Такі дії князя й частини ієрархів Києво-руської православної церкви були спричинені, ймовірно, політичною заангажованістю попередника Климента — грека Михаїла II, який був провідником на Русі політики Візантії. Після обрання митрополитом Климент одразу став на бік князя Ізяслава, який боровся за загальноруську владу зі своїм дядьком Юрієм Долгоруким. З ініціативи Долгорукого й за підтримки новгородського архієпископа Нифонта на Русі склалась опозиція проти Климента. По смерті Ізяслава Мстиславича Климент залишив Київ на початку 1155. Останній раз він служив у Софійському соборі протягом трьох місяців після того, як Київ опинився в руках Мстислава Ізяславича. Далі в Києві утвердився призначений константинопольським патріархом грек Феодор. На початку 1160-х рр. новий київський князь Ростислав Мстиславич безуспішно добивався від константинопольського патріарха затвердження Климента на митрополичому престолі.