Мстислав Ізяславич

У 1151—1154 роках — князь переяславський. 1152 року двічі розбив половецькі орди. Брав участь у війнах батька з чернігівськими князями та володимиро-суздальським князем Юрієм Долгоруким.

У 1154—1167 — князь волинський. 1154 року, бувши оточений в Луцьку військами Юрія Довгорукого, втік до Польщі. Повернувся на Волинь 1156 року. Закріпившись на Волині, повів боротьбу за володіння Києвом. 1160 року здобув місто і посадив на київський престол свого дядька смоленського князя Ростислава Мстиславича. Після його смерті, 1167 року, став Великим князем Київським.

1168 року спільно з іншими князями розгромив половецькі кочовища над Ореллю і Снопородом.

У березні 1169 року обороняв Київ від військ князя Андрія Боголюбського, але був змушений залишити місто і відступити на Волинь. 1170 року знову зайняв Київ. Помер у Володимирі на Волині, був похований у соборі святої Богородиці.

З бл. 1151 року був одружений з дочкою Болеслава III Кривоустого Аґнешкою (1137—1182).

• Діти:
  • Роман (бл. 1152—1205), князь новгородський (1168—1170), володимирський (1170—1187, 1188—1205), галицький (1187—1188, 1199—1205), великий князь київський (1204)
  • Володимир Мстиславич (бл. 1158—1170) — князь берестейський (1170)
  • Святослав Мстиславич — князь берестейський;
  • Всеволод Мстиславич — князь волинський, белзький.

• Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
• Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 466—486. — ISBN 966-8545-52-4.
• Котляр М. Ф. Мстислав Ізяславич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 99. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мстислав Ізяславич