Клаустрофобія

Клаустрофо́бія  — страх перед замкненим простором, психічний розлад. Виникає під час перебування в обмеженому просторі, наприклад, в автомобілі, в ліфті тощо; має вигляд нападу панічного страху. Різновидом клаустрофобії також є страх знаходження в натовпі. Належить до фобій. Слово походить від лат. claustrum — «закрите приміщення» і дав.-гр. φόβος — «страх».[1] При тяжкій клаустрофобії протипоказано робити МРТ закритого контуру.[2]

Клаустрофобія
Спеціальність психіатрія і психологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F40.2
 Claustrophobia у Вікісховищі

Ознаки

Для людей, які страждають на клаустрофобію, характерна наявність таких ознак:

  • Уникання замкнутого простору. Людина намагається уникати перебування у невеликих приміщеннях. Людям краще робити довгі пересуванням східцями, аніж скористатися ліфтом. У кімнатах намагаються не зачиняти двері.
  • Вегетативні порушення. При виникненні цього розладу в людини може почастішати пульс і дихання, посилюється виділення поту, а також можлива поява нудоти і запаморочень.
  • Страх. На його основі проявляються перераховані вище симптоми вегетативних порушень. Людина часто може знати причини свого страху, а інколи клаустрофобію може спричинити незрозуміле (безпричинне) почуття тривоги.

Причини

Точні причини появи клаустрофобії ще не встановлені, тому це заважає розробці ефективної методики лікування. Існує декілька теорій виникнення хвороби. На думку психофізіологів, розвиток клаустрофобії відбувається через порушення роботи нервової системи. Психогенетики вважають, що всі фобії закладені в генах людини. Це допомагало стародавній людині уникати небезпек, а для сучасної людини є атавізмом. Психологи вказують, що її прояви свідчать про трепетне ставлення людини до свого особистого простору. Також може виникати через психологічні травми, отримані в дитинстві.

Лікування

Для лікування використовують антидепресанти. Щоб швидко зупинити напад потрібно: сконцентруватись на одній точці; почати часто, глибоко і рівно дихати; уявити сходи і почати їх рахувати. Через 5—30 хвилин напад припиниться.

Див. також

Примітки
  1. Короткий психологічний словник. Вища школа. 1976. с. 78. Процитовано 10 січня 2020.
  2. Свиридова Н.К. Як знизити ризик виникнення інсульту після транзиторної ішемічної атаки?. Східно-європейський неврологічний журнал: 55. Процитовано 10 січня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.