Княждвір
Княждві́р — село в Україні, у Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
| село Княждвір | |
|---|---|
 Західна околиця села | |
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Коломийський район |
| Громада | Печеніжинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1458 |
| Населення | 1875 |
| Площа | 19,969 км² |
| Густота населення | 93,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78294 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°33′29″ пн. ш. 24°54′46″ сх. д. |
| Водойми | Прут |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78294, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Княждвір, вул. Шевченка, 63 |
| Карта | |
  Княждвір | |
 Княждвір | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Через село тече річка Шибенка Велика, права притока Пруту.
Цікаві факти
Церква у с. Княждвір XVIII ст., спалена у 1982 р. (фото В. Щербаківського)
.
- Згадується 10 січня 1461 року в книгах галицького суду[1].
- У податковому реєстрі 1515 року документується млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[2].
- У 1870-х рр. львівський краєзнавець А.Шнайдер запропонував для Княждвора (як колишнього містечка) проект герба з зображенням чотирьох соляних топок (поселення віддавна було осередком солеваріння). Водночас сільська громада користувалася печаткою з іншою символікою: зображенням селянина, що несе на плечах граблі та косу[3].
- З 1886 році Княждвір з Коломиєю з'єднував паровий вантажний трамвай, де паротяг kkStB 98 LCJE 031 носив ім'я села.
- З січня 1940 р. село поділялося на два: Горішній Княждвір і Долішній Княждвір з окремими сільрадами
- 23 жовтня 1940 р. указом Президії Верховної Ради УРСР Княждвір Горішня і Княждвір Долішня сільські ради передані з Коршівського району до Печеніжинського району.
- 7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР радянська влада була знищила історичну назву сіл Княждвір і перейменувала їх на безликі: село Верхнє і село Нижнє; з 1963 р. сільрада називалася Нижненською і включала ще й село Кайданці[4].
- Унікальна гуцульська церква була спалена в 1982 році.
- У 1993 р. села Верхнє і Нижнє об'єднані та повернена селу історична назва.[5]
- На захід від села розташований знаменитий Княждвірський ботанічний заказник, а також Краєзнавчий музей флори і фауни Карпат.
Відомі люди
- Марусяк Дмитро («Зайчик») — командир рою сотні УПА «Ударник 5» (вд. 95а) ВО-6 «Сян», відзначений Золотим хрестом бойової заслуги 1 кляси (23.08.1948) за ліквідацію генерала Свєрчевського.
- Футулуйчук Василь Миколайович — кандидат історичних наук, доцент, полковник міліції у відставці. Член Донецького відділення НТШ з 2000 року.
- Дмитро Васильович Повх (1922—25.01.1949) — керівник Печеніжинського райпроводу ОУН.[6][7]
Примітки
- Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.271, № 2987 (лат.)
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 173 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ЛНБ ім. В.Стефаника. — Відділ рукописів. — Фонд 144. — Опис 3. — Справа 7. — Арк. 13, 13 зв., 136.
- Івано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ. — Львів: Видавництво «Каменяр», 1965. — 84 с. — стор. 20, 59
- Постанова ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ від 11.06.1993 «Про відновлення колишніх найменувань окремим населеним пунктам Івано-Франківської області»
- Реабілітовані історією. Івано-Франківська область. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. — ISBN 966-428-010-0, т.2, с. 934.
- Уляна Мокринчук. Шляхами бойової слави: на Прикарпатті вшанували станичного УПА Дмитра Повха (ФОТО).
Література
- М. Футулуйчук, Г. Рогозіна-Марусяк «Княждвір». Макіївка: Графіті, 1998.
- М. Футулуйчук, Г. Рогозіна-Марусяк «Княждвір» (видання 2-е присвячене 600-чіччю села Княждвір). Коломия: "Вік", 2019, 450 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.