Княжичі (Польща)

Село лежить за 2 км на північ від Фредрополя і за 10 км на південь від Перемишля.

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв перейменовано на Подлєсє (пол. Podlesie).

Село засноване 1443 року на території маєтків, що належали до роду Стечків із Болестрашичів. Пізніше село стало власністю Стефана Святополка із Завади. Він був родоначальником роду Болестрашицьких.

З документів випливає, що перед 1507 роком у Княжичах існувала православна парафіяльна церква. Далі село належало до королівських володінь і виконувало послуги (службове поселення) мешканцям міста Перемишля. Після розподілів Польщі австрійці продали село приватному власникові. У 1880 р. було 344 мешканці в селі та 69 у панському дворі (більшість греко-католиків, до 100 римо-католиків), село належало до Перемишльського повіту.

За часу Першої світової війни, а саме 1915 року, коли укріплювали Перемишльську фортецю, село було спалене австрійським військом. Спалили також дві церкви і стару дерев'яну з 1830 року та збудовану перед самою війною — муровану. Залишились тільки 2 хати.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. На 1.01.1939 в селі було 680 мешканців (з них 330 українців-грекокатоликів, 165 українців-римокатоликів, 25 поляків, 150 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)[2]. У міжвоєнний період у Княжичах була церква Св. Іллі, яка належала до парафії в Горохівцях Нижанківського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Княжичі, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

До 60-х років XX ст. в Княжичах існувала дерев'яна церква, збудована 1943 року. Згідно з переказом, у Княжичах була ще одна церква в лісі на захід від села, у місці, яке називали Дильованка (назва походить від дороги, вимощеної балками (дилями) на підмоклому місці).

В березні 1945 року Княжичі, як і весь Перемишльський район включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. 1945 року в Україну переселено близько 250 мешканців (дані приблизні), решту — в 1947 р. на ті території в західній та північній частині польської держави (так звані повернені території), що до 1945 належали Німеччині[3] (операція Вісла), а на їх місце заселено поляків.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

1785 року тут мешкало 169 греко-католиків, 90 римо-католиків та 19 юдеїв.

1840 року були 280, у 1899-му — 261 греко-католик.

1921 року в селі було 96 хат і 472 мешканці, серед них 306 греко-католиків та 159 римо-католиків і 7 юдеїв.

1938 року нараховувалось 405 греко-католиків.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Княжичі (Польща)

• «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; стор. 50
• Kniażyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 196. (пол.)