Кобилочка співоча

Довжина птаха становить 12—16 см, довжина крила 6—7 см, вага 18 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла коричнева, поцяткована світлими смужками, крила і надхвістя рудувато-коричневі, поцятковані широкими темними смугами. Над очима білі «брови». Нижня частина тіла сірувато-біла. У молодих птахів груди жовтуваті, поцятковані темними смужками. Дзьоб чорний, лапи тілесного кольору. Спів багатий на різноманітні трелі.

Виділяють п'ять підвидів:[3]

• H. c. certhiola (Pallas, 1811) — Забайкалля, Східна Монголія, південно-західний Китай;
• H. c. sparsimstriatus (Meise, 1934) — Південно-Західний і Південний Сибір;
• H. c. centralasiae (Sushkin, 1925) — від Східного Казахстану і Північно-Східного Киргизстану до Сіньцзяну;
• H. c. rubescens (Blyth, 1845) — Північний Сибір;
• H. c. minor (David, A & Oustalet, 1877) — Приамур'я і Маньчжурія.

Співочі кобилочки гніздяться на сході Центральної Азії, в Сибіру і в Північно-Східній Азії. Зимують на сході Індії, в Бангладеш, на заході Індокитаю, іноді на Шрі-Ланці та на Великих Зондських островах. Бродячі особини спостерігалися в Європі, зокрема в Бельгії, Нідерландах, Великій Британії, Ірландії і Польщі. Міграція у вирій починається в серпні і продовжується до середини вересня. Додому співочі кобилочки повертаються в середині травня. До місць гніздування в Сибіру птахи прибувають в кінці травня-на початку червня.

Співочі кобилочки живуть на болотах, заплавних луках, порослих високою травою і в чагарникових заростях на узліссях. Зимують на рисових полях і в очеретяних заростях. Зустрічаються на висоті до 1900 м над рівнем моря.

Співочі кобилочки живляться комахами та іншими безхребетними. Гніздо розміщується близько до землі, в густій траві. В кладці від 4 до 6 білих або рожевуватих яєць, поцяткованих темними плямками.

• Позвоночные животные России: Певчий сверчок.