Кобринович Володимир Григорович

Володи́мир Григо́рович Кобрино́вич, псевдо: «Однорог», «Одноріг», «Сі́вач» (нар. 1918, село Антонівка Тучинського району[2] (нині Володимирецький район), Рівненської області — пом. 3 (або 9 жовтня 1946, там само) — сотенний Української повстанської армії; у 1943 році — командир сотні куреня «Кори» УПА «Заграва», у 1944—45 роках — командир сотні загону «Дорош» ЗГ УПА № 44[3].

Володимир Кобринович
 Поручник
В однострої «Костопільської Січі»; 1941 рік[1]
Загальна інформація
Народження 1918(1918)
Антонівка, Тучинського району (нині Володимирецький район), Рівненської області
Смерть 3 жовтня 1946(1946-10-03)
поле бою
Псевдо «Однорог», «Одноріг», «Сівач»
Військова служба
Роки служби 1941—1946
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Війни / битви
Командування
командир сотні «Загону ім. Коновальця»
командир загону «Прилуцький» у ВО-1 «Заграва»
Нагороди та відзнаки
подяка полковника Клима Савура

Життєпис

Народився 1918 року в селі Антонівка, Тучинського району (нині Володимирецький район), Рівненської області. Мав двох братів та сестру. У селі існувала, заснована колишнім вояком Армії УНР, провідником Костопільської округи ОУН Карпом Васильчуком, «Просвіта», до якої ходили старші брати Володимира[4].

Був членом Пласту під час навчання у Рівненській гімназії, а також членом «Юнацтва ОУН»[5].

З приходом радянської влади, як високоосвіченого, призвали до армії та направили на офіцерські курси. У червні 1941 звільнений в запас як лейтенант.

Брав участь у проголошенні Акту відновлення Української Держави у Антонівці. Командант української міліції у Костополі — 1941[6], учасник Похідних груп ОУН — 1942.

У 1942 році очолює сотню в перших загонах УПА під командою Сергія Качинського-«Остапа». Взимку 1942 його сотня звільнила 300 юнаків та юнок, котрих нацисти тримали в товарняках на станції Костопіль для відправлення на примусові роботи до Німеччини.

У березні 1943 при оточенні Іванової Долини з польськими прислужниками нацистів загін «Сівача» та селяни за ніч розібрали 30-кілометровий відтинок залізниці, щоб не прийшла німецька підмога. Його сотня та відділ командира «Вихора» під селом Велика Любаша у засідці знищили німецьку колону, котра поверталася з каральної акції.

Загін «Сівача», маючи на озброєнні кілька легких гармат, був задіяний в бою Рівне — Костопіль під селом Триколці — знищено колону із 40 автомобілів з вояками, котрі рухалися на виконання каральної акції проти проти повстанців. За підсумками бою Кобриновича відзначив «Клим Савур» — Дмитро Клячківський.

Командир сотні УПА у курені «Острого» — 1944—1945.

У травні 1945 призначений командиром загону «Прилуцький»[7] 3 (за іншими даними — 8) червня 1945 командував боєм із військами НКВС у лісі поблизу с. Борове Рокитнівського району. У першій половині червня 1945 року загін «Прилуцький» було розформовано, а 16 червня було зорганізовано новий загін під командуванням Кобриновича. До цього з'єднання увійшли відділи «Стріли» та «Ольхи» із загону «Прилуцький» та рештки відділів командиріврів «Вихра» та Федора Гука-«Морозенка». Загалом цей загін нараховував 104 вояки.

Член окружного проводу ОУН Костопільщини — 1946; поручник УПА. Загинув у бою.

Могилу на місці останнього бою відновлено та освячено після здобуття незалежності.

Див. також

Примітки
  1. Брати по зброї. Як бандерівці та петлюрівці "Костопільську Січ" створювали
  2. Листування керівництва підпілля ОУН (Б) на Волині та Поліссі
  3. В.Ковальчук, І.Марчук. УПА і запілля на ПЗУЗ 1943-45. Нові документи. Літопис УПА, том 14. с. 300. Процитовано 26 лютого 2021.
  4. Таємничий криптонім
  5. Волинський Пласт
  6. Легендарний курінний «Кора» — боротьба із німцями та НКВД
  7. Нарис історії загону УПА «Прилуцький»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.