Кобушкін Олександр Петрович

Олександр Петрович Кобушкін (5 лютого 1945(19450205), Грозний 18 жовтня 2020[1], Київ) фізик, доктор фізико–математичних наук (1987), професор НАНУ (1997)[2]. Племінник В.К.Кобушкіна.

Кобушкін Олександр Петрович
Народився 5 лютого 1945(1945-02-05)
Грозний, РРФСР, СРСР
Помер 18 жовтня 2020(2020-10-18) (75 років)
Київ, Україна
Поховання
 : 
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність фізик
Alma mater Фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1967)
Заклад Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Шелест Віталій Петрович

Життєпис

Народився у родині фізика-теоретика П.К. Кобушкіна, спеціаліста з загальної теорії відносності, випускника Ленінградського університету [3][4][5][6], брата В.К. Кобушкіна[7]. Науковий керівник дисертації П.К. Кобушкіна, академік В.А. Амбарцумян, тепло відгукувався про свого учня [8].

У 1952 році О.Кобушкін разом з батьками переїжджає з Ленінграда в м. Київ, де П.К. Кобушкіну було запропоновано очолити кафедру фізики КПІ[9][3](одночасно посаду зав. каф. фізики УСХА[10]).

У 1962 році вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (в старших класах школи відвідував гурток фізики при КДУ)[3].

У 1965 (66) році по "домовленості ректора Київського університету професора А. С. Голика з директором ОІЯД академіком М. М. Боголюбовим і лауреатом Нобелівської премії академіком І. М. Франком про направлення двох студентів кафедри теоретичної фізики (В. Антонченко, О. Кобушкін) в Лабораторію теоретичної фізики ОІЯД ", проходив стажування в Об'єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна).[11]

У 1967 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка і вступив до аспірантури Інституту теоретичної фізики НАН України[12][13].

З 1970 по 2020 р., після захисту під керівництвом В.П.Шелеста кандидатської дисертації (при цьому академік М.М. Боголюбов стежив і підтримував дослідження О.П. Кобушкіна і В.П.Шелеста за що майже в кожній їх спільній публікації 60-х і 70-х йому висловлювалася подяка (див., наприклад [14] [15])), працює у цьому ж Інституті на посадах молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, а з 1986 р. — провідного наукового співробітника відділу фізики високих густин енергії.

Водночас від 1997 – проф. каф. прикладної фізики(1997-2011 рр.) та кафедри фізики енергетичних систем (з 2011 р.) Фіз.-тех. ін-ту Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".

Є автором підручників та навчальних посібників: «Атомна фізика», «Квантова механіка», «Збірник задач з квантової механіки» (у співавторстві). Доктор фізико–математичних наук (1987). Професор(1997).

Похований під Києвом на кладовищі селища міського типу Новосілки (некролог за 18.10.20)[16].

Фото таблички над могилою Олександра Кобушкіна у селищі Новосілки

Наукова діяльність

Наукові дослідження стосувались релятивістської ядерної фізики, кваркової моделі адронів, структури малонуклонних ядер на малих міжнуклонних відстанях, поляризаційних явищ у фізиці малонуклонних систем та адронів, солітонних моделей частинок, квантування в криволінійних просторах, квантової електродинаміки адронних систем. Зокрема, для опису процесів, що відбуваються у зіткненнях релятивістських дейтронів з частинками та ядрами, запропонував підхід, у якому дейтрон розглянуто як шестикваркову систему. З метою прецизійного вивчення електромагнітної структури найпростіших адронних систем досліджував вищі порядки теорії збурень у процесах розсіювання ультрарелятивістських електронів на адронних системах(мезоні, протоні, дейтроні, ядрі гелію-3).

" Важливим досягненням відділу в дослідженнях кварк-глюонних ступенів вільності є розроблювання концепції мультикваркових конфігурацій в легких ядрах, яку розвивали О.П. Кобушкін та інші науковці відділу з початку 80-х років минулого століття. Для того, щоб пояснити дані розпочатих експериментів із взаємодій релятивістичних дейтронів з частинками та ядрами, О.П. Кобушкін запропонував мультикваркову модель до опису структури дейтрона на малих відстанях, зробив низку передбачень для процесів, які могли б свідчити про прояв кваркових ступенів вільності у дейтроні. Потім ці передбачення були підтверджені експериментами на прискорювачі ОІЯД(Дубна, Росія). З метою дослідження спінової структури ядра гелію-3 на прискорювачі RCNP (Research Center of Nuclear Research, Osaka University, Japan) у 2000-2003 рр. О.П. Кобушкін виконав розрахунки залежності від енергії поведінки реакції пружного розсіювання назад поляризованих протонів на поляризованих ядрах гелію-3. Вимірювання, зроблені в RCNP, показали, що в основному ці результати узгоджуються з експериментом." (Ювілейний збірник до 50-річчя створення ІТФ НАНУ)[17].

Отримані ним результати про структуру дейтрона цитуються, зокрема, в курсах лекцій для студентів МДУ ім. М.В. Ломоносова(Стор. 293) [18] і Київського державного університету ім. Тараса Шевченка(останній розділ книги) [19].

Дослідження, проведені Олександром Кобушкіним, були оцінені світовою науковою спільнотою, що відбилося в більш ніж 885 цитувань відповідно до міжнародної наукометричної бази Scopus [20] і близько 2000 цитувань по базі Google Scholar [21] (станом на початок 2022 г.).

Підготував близько десяти кандидатів і докторів наук і, можна сказати, створив власну наукову школу [3].

Основні праці [2] [20]

  • Кобушкин А.П. Электромагнитны форм факторы дейтрона при больших переданных импульсах // ЯФ, 28, 495 (1978);
  • Kobushkin A.P., Shelest V.P. Problems of relativistic quark dynamics and the quark structure of the deuteron // Soviet Journal of Particles and Nuclei 14 (5), 483-503 (1983);
  • Fujii K., Kobushkin A.P., Sato K.-I., Toyota N. Skyrme model lagrangian in quantum mechanics: SU(2) case // Phys. Rev. D, 35, 1896-1907 (1987);
  • Kobushkin A.P. Polarization observables in (d,p) breakup and quark degrees of freedom in the deuteron // Physics Letters B. 1998. Vol. 421;
  • Кобушкин А.П. Развал дейтрона и кластерная структура шестикварковой волновой функции дейтрона // ЯФ. 1999. Т. 6, вып. 2;
  • Faber M., Kobushkin A.P. Electrodynamic limit in a model for charged solitons // Phys. Rev. D, 69, 11602 (2004);
  • Borisyuk D.L., Kobushkin A.P. Box diagram in the elastic electron-proton scattering // Phys. Rev. C, 74, 065203 (2006);
  • Borisyuk D.L., Kobushkin A.P. Perturbative QCD predictions for two-photon exchange // Phys. Rev. D. 2009. Vol. 79;
  • Kobushkin A.P., Krivenko-Emetov Ya.D.,Dubnička S. The elastic electron-deuteron scattering beyond one-photon exchange // Phys. Rev. C. 2010. Vol. 81.

Підручники й навчальні посібники

  • Кобушкин, А.П. Квантовая физика. К., 2000;
  • Кобушкін, О. П. Квантова механіка [Електронний ресурс] : навчальний посібник / О. П. Кобушкін ; НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського». – Електронні текстові данні (1 файл: 1,75 Кбайт). – Київ : НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», 2016. – 253 с. – Назва з екрана;
  • Кобушкін, О. П. Атомна фізика [Електронний ресурс] : [підручник] / О. П. Кобушкін ; КПI ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1 файл: 2,81 Мбайт). – Київ : КПI ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 310 с. – Назва з екрана;
  • Кобушкін, О. П. Збірник задач з квантової механіки [Електронний ресурс] : навчальний посібник / О. П. Кобушкін, Я. Д. Кривенко-Еметов ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1 файл: 670 Кбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. – 110 с. – Назва з екрану.
  • Кобушкін, О. П. Ядерна фізика. Збірник задач з розв’язками [Електронний ресурс] : навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавра за освітньою програмою «Прикладна фізика» спеціальності 105 «Прикладна фізика та наноматеріали» / О. П. Кобушкін, Я. Д. Кривенко-Еметов ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1 файл: 4,26 Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. – 120 с.– Назва з екрана.

Нагороди, почесні звання

  • Премія Об'єднаного інституту ядерних досліджень: В.Г.Аблеев, С.А.Запорожец, А.П.Кобушкін, Л.Науманн, А.А.Номофілов, Н.М.Піскунов, І.М.Сітнік, Е.А. Строковський, Л.Н.Струнов, В.І.Шаров. «Експериментальні дослідження дифракційного α-розсіювання, (3Не, t) - перезарядки і фрагментації релятивістських ядер 4Не, 3Не, d і поляризованих дейтронів» (Перша премія, 1989 р.) [22].
  • Нагрудний знак МОН Петро Могила за багаторічну педагогічну діяльність (2006).

Джерела та література

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.