Боголюбов Микола Миколайович (старший)

Микола Миколайович Боголюбов
рос. Николай Николаевич Боголюбов
Народився 8 (21) серпня 1909(1909-08-21)
Нижній Новгород
Помер 13 лютого 1992(1992-02-13) (82 роки)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Місце проживання Київ, Москва
Країна СРСР
Діяльність математик, фізик-теоретик, винахідник, науково-педагогічний працівник, письменник-документаліст, політик
Alma mater Київський університет
Галузь теоретична фізика
Заклад Київський університет,
Інституті хімічної фізики АН СРСР
Інститут теоретичної фізики НАН України
МІАН,ОІЯД, МДУ
Посада депутат Верховної ради СРСР
Звання професор (1936),
академік АН УРСР (1948)
академік АН СРСР (1953)
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Крилов Микола Митрофанович
Аспіранти, докторанти Albert Tavkhelidzed, Логунов Анатолій Олексійович, Крейн Селім Григорович, Зубарев Дмитро Миколайовичd, Valery Kukind, Naftul Iosifovich Polskyd[1], Galina Iosifovna Biryukd[1], Georgiy Isaakovich Katsd[1], E. R. Velibekovd[1], Boris Isakovich Khatsetd[1], Vsevolod Anatolievich Moskalenkod[1], Матвєєв Віктор Анатолійовичd[1], Boris Vladimirovich Struminskyd[1], Свідзинський Анатолій Вадимович, Сісакян Олексій Норайрович, Парасюк Остап Степанович, Шелест Віталій Петрович, Dmitry Shirkovd, Sergei Tyablikovd, Митропольський Юрій Олексійович, Поліванов Михайло Костянтиновичd і Q17427681?
Членство Академія наук НДР, НАН України, Національна академія наук США, Російська академія наук, Академія наук СРСР[2], Гайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Болгарська академія наук, Польська академія наук, Угорська академія наук і Індійська національна академія наукd
Відомий завдяки: асимптотичний метод Крилова-Боголюбова-Митропольського,
рівняння ББГКІ,
перетворення Боголюбова,
Теорема Боголюбова-Парасюка
Батько Микола Михайлович Боголюбов
Мати Ольга Миколаївна Ламінарська
Діти син Микола
Нагороди
Хейнеманівська премія (1966)
Медаль Макса Планка (1973)
(1985)
Медаль Поля Дірака (1992, посмертно)

 Боголюбов Микола Миколайович у Вікісховищі

Микола Миколайович Боголюбов (нар. 8 (21) серпня 1909(19090821), Нижній Новгород, Російська імперія 13 лютого 1992, Москва, Росія) — радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСР (від 1953) і АН УРСР (від 1948).

Сім'я. Навчання

Боголюбов народився 8 (21) серпня 1909 року в Нижньому Новгороді[3]. Його батько, Микола Михайлович Боголюбов, був духовним письменником, професором богослов'я; мати, Боголюбова (Ламінарська) Ольга Миколаївна, — викладачем музики.

Через півроку після народження Миколи сім'я переїжджає до Ніжина, де батько викладає до 1913 року.

1913–1918 — сім'я поживає у Києві. Початкові знання отримав удома. Батько повідомив перші відомості з арифметики, російської, німецької та французької мов. У шість років відвідує підготовчий клас Київської гімназії. У гімназії навчався недовго — у роки Української революції 1917 - 1921 років сім'я переселилася до с. Велика Круча на Полтавщині.

З 1919 по 1921 роки навчався у Великокручанській семирічній школі — єдиному навчальному закладі, який він закінчив. [4]

У 1921 році сім'я переїхала до Києва. Після закінчення семирічної школи Боголюбов самостійно вивчав фізику і математику і з 14-ти років уже брав участь в семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 році у п'ятнадцятирічному віці Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова, яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук.

Етапи наукової кар'єри

У 1929 році Боголюбов став науковим співробітником Української академії наук, у 1934 почав викладати в Київському університеті (від 1936 року професор). У 1940 році після возз'єднання північної Буковини з Україною М. М. Боголюбова було направлено до Чернівців для організації математичних кафедр на фізико-математичному факультеті Чернівецького держуніверситету[5][6].

З 1948 року регулярно перебував і подовгу мешкав у Москві, де очолював Теоретичний відділ в Інституті хімічної фізики АН СРСР. Окрім того, від 1950 року Боголюбов працював у Математичному інституті імені В. А. Стєклова і в Московському університеті, де в 1953 заснував кафедру квантової статистики і теорії поля, якою керував до останніх днів свого життя. У 1950–1953 роках працював також у закритому інституті оборонного профілю в Арзамасі-16 (сучасний Саров, Росія).

З утворенням у 1957 році в Дубні (Московська область Росії) міжнародного центру в галузі ядерної фізики, Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД), Боголюбов організував і став керівником лабораторії теоретичної фізики, а в 1965–1988 роках був директором ОІЯД. У 1966 році став першим директором створеного ним Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Києві, одночасно (від 1963 до 1988) він академік-секретар Відділу математики АН СРСР. У 1983–1989 роках очолював Математичний інститут імені В. А. Стєклова у Москві.

Основні напрями наукової діяльності

Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924–1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим) розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У циклі досліджень із проблем статистичної механіки (1939–1945) створив метод отримання кінетичних рівнянь, виходячи з механіки системи молекул.

У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. Через 10 років, виходячи з квантовомеханічної моделі електронного газу, який взаємодіє з іонною решіткою кристалу, узагальнивши свій апарат канонічних перетворень із теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності.

На початку 50-х років минулого століття Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності (1954–1955). Запропонував математично коректний варіант теорії перенормувань, який використовує апарат узагальнених функцій Соболєва-Шварца, і ввів R-операцію (1955 р., разом з О. С. Парасюком). Розвинув регулярний метод покращення квантовопольових розв'язків, метод ренорм-групи (1955 р., разом з Д. В. Ширковим). Дав строге доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій (1955–1956).

Боголюбову належить розробка методу систем зі спонтанно порушеною симетрією, який отримав назву методу квазісередніх (1960–1961). У середині 60-х років він звернувся до питань симетрії і динаміки кваркової моделі адронів. Увів представлення про нове квантове число «колір» (1965 р., разом із Струминським і Тавхелідзе).

Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій (у Болгарії, НДР, Польщі, США та ін.), наукових закладів і товариств.

Уміння Боголюбова виділяти загальні елементи у, здавалося б, найбільш різнорідних царинах фізики робить можливим плідне взаємне перенесення ідей і методів. Так, він одним з перших зрозумів до кінця глибоку математичну і фізичну спорідненість нерелятивістської задачі численних тіл і квантової теорії поля. Знаменитий американський фізик, керівник робіт зі створення першої атомної бомби Роберт Оппенгеймер у свій час був дуже здивований, коли вперше почув про праці Боголюбова у галузі дисперсійних співвідношень: він знав його праці щодо нелінійних коливань, тобто зовсім в іншій галузі. Зарубіжні вчені взагалі певний час мали припущення, що Боголюбов — це збірне ім'я, псевдонім, за яким заховано декілька фізиків і математиків. Тим не менше сам Боголюбов завжди вважав, що в його працях є щось спільне. Він казав: «Єднальною ланкою у мене була математика, бо мій підхід чи до проблем механіки, чи до проблем фізики — математичний». У сучасній науці вимагається відточена логіка математики, поєднана з інтуїцією фізика, що найвищою мірою було притаманне Боголюбову. Той же академік Логунов (тоді ректор Московського університету) ставив Боголюбова в один ряд з такими корифеями науки, як Павлов і Вернадський, не тільки за рівнем його наукових досягнень, але й у моральному плані: «Звичайно, в одному ряду вони стоять передусім завдяки нечуваному обдарованню, але кожний водночас є зразком найвищих моральних якостей. Немає жодних сумнівів, що коли наше наукове середовище втратить цей моральний капітал, таку втрату не заповнить жодне наймудріше планування досліджень».

Нагороди та відзнаки

Вислови про нього

Микола Боголюбов був фактично росіянин, з-під Нижнього Новгорода – та він настільки полюбив Україну, куди переїхав ще у дитинстві із татом-священиком (до речі, закінчував школу на моїй рідній Полтавщині, у селі Велика Круча), що наполіг, аби в його радянському паспорті у графі «національність» було записано: українець. Микола Миколайович і вишиванку любив надягати, і навіть декотрі наукові праці писав українською. Наприклад, його «Лекції з квантової статистики» були видані лише українською, і московським колегам доводилося вивчати ці лекції українською.

Анатолій Загородній[11]

Сім'я

Його сини:

Вшанування пам'яті

21 вересня 2009 р. на фасаді Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка по вулиці Володимирській, 60 була відкрита меморіальна дошка геніальному вченому-академіку Миколі Боголюбову, на честь століття з дня його народження .

У 2009 році в центрі села Велика Круча на Полтавщині встановлено пам'ятник вченому.

У 1992 р. Національна Академія наук України заснувала Премію НАН України імені М. М. Боголюбова, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі математики і теоретичної фізики.

На честь вченого була названа мала планета «22616 Боголюбов».

2009 року НБУ викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету на честь Миколи Миколайовича Боголюбова номіналом 2 гривні.

Фільми

Документальний фільм до 100-річчя Н. Н. Боголюбова [13]

Бібліографія

  • Боголюбов М. М. Лекціï з квантовоï статистики. Питання статистичноï механіки квантових систем. К. : Радянська школа, 1949. — 228 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные труды. К. : Наукова думка, 1969-1971. — 647+522+487 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные труды по статистической физике. М. : Изд-во МГУ, 1979. — 343 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные университетские лекции. М. : Изд-во МГУ, 2009. — 776 с.
  • Боголюбов Н. Н. Собрание научных трудов в 12 томах. М. : Наука, 2005-2009. — 8463 с.
  • Боголюбов Н. Н. Труды по теории плазмы. К. : Наукова думка, 2008. — 255 с.
  • Боголюбов Н. Н., Логунов А. А., Оксак А. И., Тодоров И. Т. Общие принципы квантовой теории поля. М. : Наука, 1987. — 616 с.
  • Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Введение в теорию квантованных полей. М. : Наука, 1984. — 600 с.
  • Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Квантовые поля. М. : Наука, 1993. — 336 с.

Див. також

Джерела

  • Творець теоретичної і математичної фізики : до 110-річчя від дня народж. акад. М. М. Боголюбова / [Д. В. Аносов та ін. ; редкол.: Б. Є. Патон (голова) та ін.] ; НАН України, Ін-т теорет. фізики ім. М. М. Боголюбова, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - Київ : Академперіодика, 2019. - 530, [151] с. : іл., фот. - Текст укр., рос. - Бібліогр.: с. 433-518. - ISBN 978-966-360-387-2
  • Николай Николаевич Боголюбов, математик, механик, физик: Сборник воспоминаний. Дубна, 1994.

Посилання

Примітки

  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-53167.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  3. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХІ. 2007. с. 421. ISBN 978-966-8653-95-7.
  4. Про життя у Великій Кручі Микола Миколайович згадував з добром і теплотою, особливо про школу й учителів. «Цей педагогічний колектив міг би стати окрасою навіть столиці», — говорив Микола Боголбов. Колектив школи був високопрофесійним, що позначилося на розвитку і вихованні майбутнього вченого. По-особливому згадував М. М. Боголюбов вчителя французької мови і математики Павла Аполлоновича Ященка. Саме під його керівництвом дев'ятирічний Микола розв'язував усі задачі з відомого підручника авторів Малиніна та Буреніна, а потім під керівництвом батька засів за двотомник Гренвіля «Диференційне числення» та «Інтегральне числення». Посібника з тригонометрії у хлопця не було, і він сам з кількох визначень, які дав йому батько, склав для себе нотатки, вивів для себе усі тригонометричні співвідношення. Таким чином, після закінчення семирічки, Боголюбов фактично володів знаннями з математичних дисциплін за курс середньої школи. [недоступне посилання з червня 2019]
  5. http://ebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/part1/025.htm
  6. http://bogolubov.jinr.ru/biography.php
  7. Боголюбов М. М. Нагороди, відзнаки, конкурси. Національна академія наук України.
  8. Премія з математичної фізики Денні Хейнемана (англ.) (Dannie Heineman Prize for Mathematical Physics). http://www.aps.org/. Американське фізичне товариство (англ. American Physical Society). Процитовано 25 серпня 2014.
  9. Медаль Макса Планка (нім.). http://www.dpg-physik.de/. Німецьке фізичне товариство (нім. Deutsche Physikalische Gesellschaft). Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 25 серпня 2014.
  10. Список нагороджених медаллю Дірака (англ.). http://www.ictp.it/. Міжнародний Центр Теоретичної Фізики. Трієст, Італія (англ. International Centre for Theoretical Physics. Trieste, Italy). Процитовано 25 серпня 2014.
  11. Дарья Тарусова (23.07.2020). Анатолій Загородній: «Ми видобуваємо знання, які треба використати на благо реальності». Гранит науки. Процитовано 08 вересня 2020.
  12. Л. Г. Лесько. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — С. Боголюбов Павло Миколайович. — ISBN 944-02-3354-X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.