Коваленко Петро
Петро́ Ковале́нко (*19 серпня 1891, Шарківщина — †після 28 листопада 1924) — військовий і громадський діяч, командиром куреня 1-го Запорозького полку ім. Петра Дорошенка, старшина 46-го куреня 6-ї Січової дивізії, командир 4-го Запорозького куреня полку ім. Петра Дорошенка Армії УНР; сотник Армії УНР.
| Коваленко Петро | |
|---|---|
 Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
19 серпня 1891 Шарківщина |
| Смерть | після 28 листопада 1924 |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–1920 |
| Приналежність |
 УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Біографія
Закінчив міністерську школу в Шарківщині (1907). Навчався в художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя в Миргороді (1907—1912).
24 листопада 1912 мобілізований до російського війська, до 14-го саперного батальйону.
“З цим батальйоном брав участь у походах і бійках проти Австро-Угорщини і Німеччини”
Закінчив 1-шу Київську школу прапорщиків (жовтень 1916 — 8 березня 1917). Тимчасово виконував обов'язки командира роти.
“22 липня 1917 року добровільно вступив до 1-го зап. Українського полку (цей полк у листопаді 1917 року був перейменований на Сердюцький імени Гетьмана Петра Дорошенка полк). В цьому полку я прослужив на посаді молодшого старшини до 20 березня 1918 року. Пізніше цей полк дістав назву 1-й Запорізький імени Гетьмана Петра Дорошенка полк”.
Інтернований у Польщі (6 грудня 1919-20 березня 1920).
В «Описі життя» зазначав:
“Виїхав на Україну на протибольшевицький фронт в квітні 1920 р. як старшина 49-го ку-ріня 6-ї стрілецької дивізії, котра була сформована з інтернованих в Ланцуті. В травні 1920 р. перевівся до 2-ї Запорозької бригади і був призначений на посаду командира сотні в Дорошенківському куріні (як старий дорошенківець). 25 жовтня 1920 року наказом по цій бригаді призначений на посаду командира 4-го Запорозького куріня ім. Гетьмана Петра Дорошенка”.
В листопаді 1920 перейшов Збруч у селі Ожигівцях, після чого був інтернований.
За час служби в Армії УНР двічі поранений: під містечком Барвінковим на Харківщині (15 квітня 1918) і під селом Зіньковом на Поділлі (13 липня 1919).
У 1921 р. утік з табору інтернованих Вадовиць до Галичини. Навесні 1923-го через Карпати перебрався до ЧСР з метою навчання. 19 листопада 1924 зарахований на агрономічний відділ агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії в Подєбрадах, але з невідомих причин звільнений постановою Сенату (28 листопада 1924).
Джерела
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 1219. — Арк. 1, 5 — 6.