Ковальов Сергій Вікторович (український футболіст)

Сергій Ковальов народився у Кременчуку, і є вихованцем київського спортінтернату. Після закінчення навчання у спортінтернаті у сімнадцятирічному віці запрошений до складу луцької «Волині», у якій зіграв перші 6 матчів на професійному рівні.[1] Після закінчення чемпіонського для «Волині» сезону 1989 року перспективний молодий футболіст запрошується до найсильнішої на той час команди України — київського «Динамо»), але у двох останніх сезонах радянського чемпіонату Сергій Ковальов грає виключно за дублюючий склад киян. Із початком розіграшу незалежного чемпіонату України Ковальов продовжує грати за динамівський дубль, який виступав у першій українській лізі. З початку 1993 року Сергій Ковальов став гравцем миронівської команди «Нива-Борисфен», що грала у перехідній лізі. Цього сезону команда виборола путівку до другої ліги, але перед початком першості миронівці об'єднались із клубом із Борисполя, і вже під назвою ФК «Бориспіль» нова команда дебютувала у другій українській лізі. Бориспільці відразу ж виграють турнір другої ліги, та виходять у першу лігу. У цій команді Ковальов був одним із основних гравців середини поля, і відіграв за сезон 27 матчів, хоча частину із них відіграв не повністю, виходячи на заміну або сам був замінений на іншого гравця.[2]

Наступний сезон Сергій Ковальов розпочав виступами за миронівську «Ниву» у перехідній лізі, але зіграв за команду лише один матч, і перейшов до команди з рідного міста — «Кременя», який на той час грав у вищому дивізіоні українського футболу. Щоправда, у кременчуцькій команді Ковальов не завжди був основним гравцем, і протягом сезону зіграв лише 13 матчів у вищій лізі. У наступному чемпіонаті ситуація не змінилась, футболіст зіграв лише 9 матчів у вищій лізі, і частіше грав у фарм-клубі «Кременя» — «Гірнику-спорт» із Комсомольська. У середині 1996 року Сергій Ковальов перейшов до складу луцької «Волині», яка вибула з вищої ліги за результатами попереднього сезону. У луцькому клубі, який майже повністю оновив свій склад після вибуття до першого дивізіону, Ковальов цього разу став одним із основних гравців середини поля, зігравши за сезон 32 матчі у чемпіонаті України.[3] Лучани добре розпочали чемпіонат, тривалий час були серед лідерів першості, але у підсумку зайняли 4 місце, і не зуміли повернутись до вищої ліги. Сергій Ковальов грав у Луцьку ще півроку, за яких він ще 17 разів виходив на поле у чемпіонаті України[4], і повернувся до «Кременя», який на той час уже вибув із вищої ліги до першої. Протягом року Ковальов грав за кременчуцький клуб, чергуючи ігри в основній команді з іграми у фарм-клубі «Гірник-Спорт». Але у кременчужан почались проблеми з фінансами, і Ковальов вимушений був покинути «Кремінь». Сезон 1999—2000 років футболіст розпочав у новоствореному друголіговому кременчуцькому клубі «Адомс», але зграв у ньому лише один матч. і догравав сезон у «Гірнику-спорті». У сезоні 2000—2001 Ковальов розпочав виступи також у комсомольському клубі, а з початку 2001 року продовжив виступи у «Адомсі». По закінченні сезону 2000—2001 Сергій Ковальов припинив виступи на професійному рівні, і нетривалий час грав за аматорські клуби — «Факел» (Варва) та кременчуцький «Кремінь-2», після чого припинив виступи на футбольних полях.

Після завершення виступів на футбольних полях Сергій Ковальов повернувся до Кременчука, та грає за місцеві ветеранські команди. У складі команди з Полтавщини «Пирятин» Сергій Ковальов став переможцем ІІІ Європейських ігор серед ветеранів з футболу в кінці 2015 року.[5]

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті allplayers.in.ua