Горішні Плавні

Місто Горішні Плавні лежить на півдні Полтавської області на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в лісостеповій зоні, у межиріччі Псла та Сухого Кобелячка.

Річище Дніпра в районі міста сильно порізане, що сприяло виникненню численних лиманів та невеликих островів. Місто з трьох боків обтікають річки Псел і Дніпро та води затоки Барбари. Крім цього, до нього примикають відстійники великих розмірів, аж до 12 км.

Тектонічно Горішні Плавні належать до Українського кристалічного щита в межах східноєвропейської платформи. Через це місцевість рівнинна, мало пересічена ярами з запасами корисних копалин відповідного роду. Висота міста над рівнем моря становить 69 м.

Коло Горішніх Плавнів лежить Кременчуцький залізорудний район, що має друге місце в Україні щодо запасів залізорудної сировини (4,5 млрд т). Він простягається в меридіональному напрямку на 45 км. Розвідано 10 родовищ. Переважають залізисті кварцити (вміст заліза в середньому 34 %). Ще є великі запаси гранітів, мігматитів, гнейсів, кварцитів, мармурів, кристалічних сланців, прояви руд кольорових металів, напівкоштовного каміння, діабазів, пісків, суглинків, мінеральних фарб, глин, мінеральних вод.

Місто має значний природно-рекреаційний потенціал: це мальовничі узбережні та острівні ландшафти Дніпра, природні заказники «Лісові озера» та «Заплави Псла», прибережний парк та парк відпочинку, яхт-клуб затоки Барбари, що придатна для змагань і тренувань гребців.

Для території міста Горішні Плавні характерні риси помірно-континентального типу клімату. Тривалість сонячного сяйва — 1970 годин на рік. Середньорічна температура повітря +8,1 С; середня температура повітря в липні +21,5 С; в січні — -6 С; тривалість безморозного періоду — 182 дні; середня кількість опадів — 480 мм на рік; коефіцієнт зволоження — 0,6.[7]

Автомагістраль державного значення проходить на відстані 12 км від міста.

Залізниця державного значення, вузлова залізнична станція Потоки, звідки здійснюється приміське пасажирське сполучення з Кременчуком та Полтавою, стоїть на відстані 14 км. У самих Горішніх Плавнях є вантажна станція Золотнишине. Вона обслуговує ПрАТ «Полтавський ГЗК».

У місті є вантажний річковий порт.

Горішні Плавні — один із населених пунктів Горішньоплавнівської сільради до 1957 р. та Пришибської сільради після 1957 р., що лежав у кількох кілометрах від теперішнього міста. У 1978 році населений пункт зник із карти України.

Дніпровський (Полтавський) гірничо-збагачувальний комбінат та теперішнє місто Горішні Плавні (до 2016 року — Комсомольськ) споруджені поблизу Горішньоплавнівського та Лавриківського родовищ залізистих кварцитів.[8]

Горішні Плавні — топонім, що вказує на характер місцевості. Плавні біля Дніпра ділили на нижні й верхні (горішні); від цього й назви сіл: Горішні Плавні та Нижні Плавні (теперішній мікрорайон Низи). У давнину майже все Лівобережжя Дніпра було укрите малопридатними для рільництва плавнями. Це були низовинні, часто заболочені або ж занесені пісками землі. Плавні в районі теперішніх Горішніх Плавнів були частково затоплені в 1954 році, як будували каскад Дніпродзержинської гідроелектростанції на р. Дніпро.[9]

Територія сучасного міста має цікаву історію. Перші люди з'явились тут наприкінці кам'яного віку (палеоліту) 15-13 тис. років тому.

Упродовж нового періоду кам'яного віку — неоліту (5-3 тис. до н. е.) на території нашого краю переважно на берегах річок широко розселюються люди (дніпро-донецька археологічна культура). Їх поселення відомі біля Низів, Кам'яних Потоків, Кременчука тощо[10][11].

У сер. 3 тис. до н. е. досить відсталі неолітичні племена витискаються «іноземцями», прибулими племенами середньостогівської культури. Вони займалися скотарством, мисливством, землеробством, мали озброєну кінноту[12][13].

У сер. 2 тис. до н. е. на землях сучасного міста з'являються племена багатоваликової кераміки (археологічна культура названа на честь розкішного орнаменту, що наносився на посуд), що переважно займалися тваринництвом та рибальством. Археологами це поселення було розкопане поблизу озера Барбара, фрагменти їх посуду знайдені у Низах та Дмитрівці.

Племена доби бронзи на території краю займалися напівкочовим скотарством та землеробством, про що свідчать численні археологічні знахідки (фігурки свійських тварин, зернотерки, бронзові серпи).

Перемога залізного віку сприяла появі на території нашого краю раніше невідомих народів. З сер. 1 тис. до н. е. (7 ст. до н. е.) тут з'являються скіфи, що займалися землеробством, скотарством та торгівлею з грецькими колоніями[12].

На зміну скіфам у 2 ст. до н. е. в Україну просуваються племена сарматів. Старожитності цих народів знайдені майже у всіх курганах поблизу міста, розкопаних археологами[14].

Здобутки римської культури принесли на наші землі племена черняхівської культури (3 — кін.4 ст. н. е.), які густо заселяли береги Дніпра та Псла. Їх пам'ятки знайдені на березі озера Барбара, біля Дмитрівки, Золотнища, Низів, Піддубного, Келеберди тощо. Досить розвинуті племена черняхівської культури, були підкорені після гунської навали наприкінці 4 ст.[15].

До формування сучасних слов'ян мають відношення представники пеньківської та колочинської культур (5-8 ст. н. е.) та давньоруські поселення (з кінця 9 до середини 13 ст. н. е.), що зустрічаються в межах сучасного міста поблизу затоки Барбара, у районі сіл Келеберда та Дмитрівка. Мешканцям цих невеличких населених пунктів довелося бути як землеробами, так і воїнами, адже життя на степовому кордоні було дуже небезпечним. Також у період існування Давньоруської держави край опинився на перетині багатьох водних і сухопутних шляхів, найвідоміший з яких — «Із Варяг у Греки» (кін. 9 — 12 ст.)[16], який пролягав в основному Дніпром та Чорним морем, від Балтики до Візантії.

Долітописний період історії закінчився монголо-татарським розгромом Русі (1240 р. н. е.) та значним спустошенням краю[17]. До поч. 17 ст. він використовувався населенням тільки для полювання, рибальства і бортництва через малопривабливі для хліборобства землі та початку безлюдних просторів Дикого поля[18].

За результатами досліджень вчених, формувалася у 4–3 тис. до н. е. індоєвропейська культурно-історична спільнота; проходили торговельні шляхи; починаючи від бронзової доби, скіфських часів до Київської Русі.

Недалеко від Горішніх Плавнів є видатні пам'ятки прадавньої історії України — Дереївське енеолітичне поселення; Компаніївський могильник 3–4 ст. н.е; курганна група із трьох насипів «Три брати», кургани «Цегельна», «Зозулина могила», «Стогніївська могила», «Шведська могила», «Могила Стовбувата» — тут залишили свої сліди всі племена, які проживали в цій місцевості: скіфи, сармати, готи, ранні слов'яни.

Найдавніше поховання кочівників датується 41–42 століттям тому. Скарби нашої землі, що зберігає в собі корені стародавніх цивілізацій, неодноразово досліджували відомі археологи старшого покоління І. Ляпушкін, Є. Махно, Д. Телегін; сучасні дослідники — Ю. Шилов, Л. Лугова, О. Супруненко, Ю. Башкатов. За доби Гетьманщини — територія Келебердянської сотні Полтавського полку.

З Дніпром місто пов'язано не тільки назвою і своїм місцем розташування. Горішні Плавні — місто-пам'ятник. Він побудований на місці жорстоких боїв. У цьому місці в роки Німецько-радянської війни йшли до бою бійці 252-ї та 299-ї Харківської Стрілецької Дивізії. У 1967 році за рішенням тодішньої Комсомольської селищної ради, у місті споруджено пам'ятник радянським солдатам біля підніжжя якого було запалено так званий «вічний вогонь». Там, де восени 1943 року проходила битва під час форсування Дніпра частинами червоної армії, над Дніпром було споруджено Курган Слави, а 11 жовтня 1974 року до 30-річчя визволення України від нацистських загарбників тут був урочисто відкритий обеліск Слави радянським воїнам, які загинули під час форсування Дніпра.

Початок дослідження Кременчуцької магнітної аномалії видатним ученим магнітологом П. Я. Армащевським та дослідником природничих наук В. І. Вернадським стосуються другої половини 19 століття (1882 рік). Більш як сто років тому дослідниками Полтавського краю були відзначені численні магнітні аномалії, одна з яких, за словами академіка В. І. Вернадського, відрізнялася особливою інтенсивністю. Неподалік від Кременчука в сипучих пісках Дніпровського Лівобережжя незадовго до початку Німецько-радянської війни, у 1928 році, ленінградський геофізик Андрій Олександрович Строна знайшов безцінний скарб. Багатокілометровий підземний кряж ховав у собі запаси залізної руди на сотні років. Так була відкрита Кременчуцька магнітна аномалія, яка складалася з десяти родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд.

Через 25 років, у середині 50-х років минулого століття, доктор мінерально-геологічних наук М. Н. Доброхотов, поєднавши результати багаторічних досліджень, прийшов до висновку про доцільність промислової розробки родовищ.

На базі перших двох родовищ Горішньоплавнінського (тоді Комсомольського) та Лавриківського — у 1961 році розпочато будівництво первістка гірничо-видобувної промисловості в Полтавській області — Дніпровського (з 1981 року — Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату (ПГЗК).

Місто засноване на місці колишніх хуторів та сіл, Горішні Плавні або Горишняки, Пашки, Тищенки, Іскра.

6 січня 1961 року газета «Комсомольская правда» на першій шпальті розмістила статтю про будівництво гіганта чорної металургії країни і на його базі — нового міста. Увагу юнаків та дівчат, що прагнули до романтики, не міг залишити байдужими заклик зі сторінок газети: «Існує місто Комсомольск-на-Амурі, з'явиться місто Комсомольск-на-Дніпрі». Після публікації статті піонери почали називати селище, яке будувалося, Комсомольськ-на-Дніпрі. А на будову з усієї країни відразу ж потяглися люди.

Багато першопроходців, які приїхали на будову в перші дні її існування, у своїх спогадах підкреслювали, що саме ця стаття стала вирішальною в їхньому подальшому життєвому шляху. На новобудову до полтавських степів їхали з усіх кінців країни і молодь, і люди старшого віку, але основна маса молодих будівельників прибувала організованими загонами.

12–24 січня 1961 року на станцію Редути прибули перші загони полтавців, чисельністю 50 осіб, 28 січня — 49 робітників з Дніпра, на початку лютого — групи киян і львів'ян.

Будівництво гірничо-збагачувального комбінату було оголошене ударною комсомольською будовою. Морозного січневого дня 1961 року в центрі майбутнього селища встановили щит з написом: «Тут буде споруджено місто Комсомольськ-на-Дніпрі».

У наметах першопрохідці жили навесні 1961 року, прокладали під'їзні шляхи до будівельного майданчика, споруджували будинки. Під фундамент найпершого будинку муляри бригади Івана Забоборова заклали символічного листа до наступних поколінь, закликаючи зміцнювати традиції спадкоємців.

Зростало місто, з'являлися нові мікрорайони, а разом з ними, і нові вулиці. Одна з них присвячена гірникам, які прокладали шлях до підземної скарбниці багатющих покладів залізної руди. Назва іншої — Космонавтів — присвячувалася радянським космонавтам-першопроходцям космосу. Одну з магістралей, що вела до корпусів комбінату, спершу назвали Фабричною, а потім перейменували на вулицю Строни. Перша ж вулиця була названа на честь молоді, що зводила Комсомольськ, Молодіжною. Згодом на мапі міста з'явилися вулиці Миру, Добровольського, Конституції, Леніна[19].

У зв'язку з декомунізацією, місто Комсомольськ потрапило до списку сіл і міст, які потрібно перейменувати.

Напередодні кінцевого терміну перейменування міста на сесії міської ради винесли проект рішення, яким обґрунтовують назву «Комсомольськ» як таку, що не містить символіки комуністичного (тоталітарного) режиму. Місцева влада вирішила скористатися ідеєю заслуженого вчителя України Сергія Залізняка. Він запропонував вважати назву «Комсомольськ» не похідною від «комсомол», а від слів: КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків[20]. Таким чином, не виконавши вимоги закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та не запропонувавши у встановлений законом строк Верховній Раді для перейменування альтернативних варіантів назви міста, Комсомольська міська рада втратила право вирішувати долю його назви[21].

Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування підтримав пропозицію Інституту національної пам'яті про перейменування Комсомольська на Горішні Плавні[22], а 17 березня 2016 року проект відповідної постанови № 485, у якому, крім Комсомольська, йдеться про цілу низку інших населених пунктів, внесено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, однак не розглянуто[23] й остаточно ухвалено Верховною Радою 19 травня 2016 року[24]. Нова назва викликала певний резонанс у суспільстві[25][26].

8 червня 2016 року відбулися повторні громадські слухання щодо назви міста, на яких 70 % присутніх висловились за те, щоб їх місто називалося Святомиколаївськ, а міська влада заявила, що буде оскаржувати перейменування Комсомольська на Горішні Плавні в суді.[27][28][29]

На жаль, зараз місцева влада продовжує боротися та підбурювати місцевих мешканців розмовами, що вони будуть через суди оскаржувати та повертати попередню назву чи придумувати нову. Нічого насправді цього вже неможливо. Варто було скористатися надзвичайною популярністю цього дуже гарного та пізнаваного нового бренду,

 — сказав керівник Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович[30].

22 листопада 2016 року Вищий адміністративний суд України відхилив позов Горішньоплавнівської міської ради до Верховної Ради про скасування перейменування міста.[31]

16 квітня 2019 року на засіданні сорок четвертої сесії Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області сьомого скликання депутати міської ради розглянули та погодили проєкт рішення «Про добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення», яким ухвалили добровільне приєднання Келебердянської та Салівської сільських рад (с. Келеберди, с. Салівки, с. Карпівки, с. Махнівки, с. Петрашівки) до Горішньоплавнівської міської ради і створення об'єднаної територіальної громади (ОТГ) з центром у місті Горішні Плавні. У ході засідання депутати також ухвалили проєкт рішення щодо реорганізації сільських рад та створення Салівського та Келебердянського старостинських округів. До проведення виборів виконувачкою обов'язків старости Салівського старостинського округу призначили Любов Бовбас, виконувачкою обов'язків старости Келебердянського старостинського округу — Оксану Задворну[5].

7 липня 2020 року на 58 сесії Горішньоплавнівської міської ради ухвалено рішення щодо приєднання до Горішньоплавнівської міської об'єднаної територіальної громади з центром у місті Горішні Плавні Дмитрівської сільської територіальної громади, до складу якої входять села Дмитрівка, Базалуки, Кияшки, Кузьменки, Солонці, Гора, та Григоро-Бригадирівської сільської територіальної громади  Кобеляцького району Полтавської області, до складу якої входять села Григоро-Бригадирівка, Солошине, Мотрине.[32][33]

Горішньоплавнівська міська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області включає м. Горішні Плавні, с. Келеберду, с. Салівку, с. Карпівку, с. Махнівку, с. Петрашівку, с. Дмитрівку, с. Базалуки, с. Кияшки, с. Кузьменки, с. Солонці, с. Гору, с. Григоро-Бригадирівку, с. Солошине, с. Мотрине.

Входить до складу виборчого округу 150 разом з частиною Автозаводського району (мікрорайон Ближнє Молодіжне і все що на північ від нього) міста Кременчук, Глобинський і Кременчуцьким районами.

Перелік закладів дошкільної освіти м. Горішні Плавні на червень 2019 року:

• «Дзвіночок»,
• «Сонечко»,
• «Дюймовочка»,
• «Росинка»,
• «Горобинка»,
• «Чебурашка»,
• «Казка»,
• «Золота рибка»,
• «Попелюшка»,
• «Сонечко» (сільський)

Перелік закладів загальної середньої освіти:

• Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Спеціалізована загальноосвітня школа I—III ступенів № 3 імені В. О. Нижниченка з поглибленим вивченням предметів суспільно-гуманітарного циклу Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Спеціалізована загальноосвітня школа I—III ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Спеціалізована загальноосвітня школа I—III ступенів № 5 ім. Л. І. Бугаєвської з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Загальноосвітня школа I—III ступенів № 6 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
• Дмитрівська середня загальноосвітня школа I—III ступенів Дмитрівської сільської ради Полтавської області
  • 
    ЗОШ №1
  • 
    ЗОШ №2
  • 
    СЗОШ №3
  • 
    СЗОШ №4
  • 
    СЗОШ №5
  • 
    ЗОШ №6

• Центр дитячої та юнацької творчості

• Вище професійне гірничо-будівельне училище

• Політехнічний коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
• Полтавська місіонерська духовна семінарія УПЦ
  
  • 
    Політехнічний коледж
  
  

Дитяча художня школа

Повна назва — комунальний позашкільний спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча художня школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Дитячу художню школу було відкрито в місті рішенням Комсомольської міської ради 16.05.1977 року. Сьогодні в комунальному позашкільному спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Дитяча художня школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області» у 14 класах здобувають початкову мистецьку освіту 214 учнів.

Навчання триває 4 роки. Для дітей 7 років існує підготовча група — 0 клас, а для випускників школи, які планують вступити до навчальних закладів художньо-естетичного спрямування, — 5 клас. Навчання здійснюється за навчальними програмами з предметів: малюнок, живопис, композиція, історія мистецтв, скульптура і комп'ютерна графіка, яка викладається у єдиній дитячій художній школі Полтавщини вже майже 17 років.

У школі створені сприятливі та комфортні умови для художньо-естетичного розвитку дітей віком від 7 до 17 років: просторі й затишні навчальні класи, сучасна виставкова зала, творчі, креативні й досвідчені викладачі.

У 2016—2019 роках спільними зусиллями міського голови Д. Г. Бикова, народного депутата України 3-8 скликань К. В. Жеваго школа була оновлена. Проведено капітальні ремонти класів для занять, оновлено матеріально-технічну базу, відкрито та облаштовано планшетами інноваційний кабінет комп'ютерної графіки й дизайну. Сучасний напрям дає можливість дітям продовжити далі навчання на більш професійному рівні, опанувати вміння та навички спеціальності дизайнера.

Відомі випускники художньої школи: Костянтин Кондаков (випуск 1994 р., викладач Панченко Г. П.) працює художником і рекламним дизайнером у Австрії (м. Відень), Володимир Півень (випуск 1992 р., викладач Панченко Г. П.) працює художником у США (м. Аннаполіс штат Меріленд), Олександр Продан (випуск 2002 р., викладач Панченко Г. П.) відомий український ілюстратор, працює у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Директори дитячої художньої школи:

• Драган Володимир Якович (1977—1979 роки);
• Бадьор Галина Іванівна (1979 рік);
• Попандопуло Валерій Дмитрович (1979—1990 роки);
• Жур Леонід Іванович (1990—1992 роки);
• Саліков Володимир Миколайович (1992—1994 роки);
• Іноземцева Тетяна Семенівна (1994—2013 роки);
• Чередніченко Ольга Миколаївна (із 2013 року по теперішній час).

Дитяча музична школа

Повна назва — комунальний позашкільний спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Комунальний позашкільний спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області» був заснований 08 серпня 1968 року рішенням міської ради міста Кременчука. На той час у школі навчалося 60 учнів. Сьогодні контингент учнів складає 320 дітей.

Учні навчаються грі на таких музичних інструментах: трубі, саксофоні, кларнеті, флейті, баяні, акордеоні, гітарі, домрі, скрипці, віолончелі, фортепіано. У школі ведеться підготовка талановитих учнів для вступу у вищі мистецькі навчальні заклади.

Міський парк

Зокрема, в обласному конкурсі «Юний віртуоз Полтавщини» учні школи щороку виборюють призові місця. Неодноразово діти були переможцями щорічних всеукраїнських конкурсів: «Класичний меридіан» (м. Київ), конкурс імені Людвіга ван Бетховена (м. Харків), міжнародних конкурсів «Сурми Буковини» (м. Чернівці), «Арт-Домінанта» (м. Харків) та інші. Перлиною закладу є ансамбль викладачів (керівник Андріянов В. Г.), який у 2018 році відзначив своє 45-річчя та є улюбленцем громади нашого міста.

З 1968 рік по 2019 рік музична школа виховала 1600 випускників, 180 з яких стали професійними музикантами. Школа пишається своїми випускниками: народною артисткою України Ольгою Чубаревою, відомим джазменом Євгеном Кузьмовим (KASK & Conservatorium м. Гент, Бельгія), Русланою Мамченко (Австрійський університет музики і театру) та іншими.

Упродовж 2016—2019 років школа отримала друге життя, за ініціативи міського голови Дмитра Бикова, за фінансової підтримки Благодійного фонду «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату», засновниками якого є народний депутат України 3-8 скликань Костянтин Жеваго, голова правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» Віктор Лотоус оновлено матеріально-технічну базу закладу, здійснено капітальні ремонти кабінетів та коридорів, облаштовано сучасну актову залу для виступів. У 2016 році голова правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» Віктор Лотоус та член наглядової ради ПрАТ «Полтавський ГЗК» Крістофер Мо відзначили кращих учнів школи Івана та Сергія Шавлаїв цінними подарунками — двома трубами «YAMAHA» Bach Stradivarius.

Директори дитячої музичної школи:

• Совгиря Іван Миколайович (1968—1979 роки);
• Ракант Лев Аронович (1979—1989 роки);
• Післяк Володимир Іванович (1989—2015 роки);
• Головня Анатолій Іванович — (із 2015 року по теперішній час).

Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області»

Історія бібліотечної справи в місті розпочалася 01.09.1967 із заснування центральної міської бібліотеки для дорослих. У 1988 році було створено централізовану бібліотечну систему (ЦБС).

Тепер до складу Горішньоплавнівської ЦБС входять 5 бібліотек:

• центральна міська бібліотека (м. Горішні Плавні, вул. Миру, 22);
• дитяча міська бібліотека (м. Горішні Плавні, просп. Героїв Дніпра, 40);
• бібіліотека-філія № 1 (м. Горішні Плавні, м-н Піддубне, вул. Горького, 55);
• бібліотека-філія № 2 (с. Дмитрівка, вул. Спортивна, 52);
• бібліотека-філія № 3 (с. Кияшки, вул. Набережна, 10-г).

Фонди ЦБС налічують 174 тис. книг та періодичних видань.

З 2016 року за підтримки міського голови Дмитра Бикова, народного депутата України 3-8 скликань Костянтина Жеваго відбулося оновлення бібліотечного фонду та матеріально-технічної бази ЦБС. З 2016 по 2019 рік закуплено майже 3,5 тис. нових книг. У 2017 році придбано 15 нових комп'ютерів. Для користувачів центральної міської бібліотеки працює Інтернет-центр із безкоштовним доступом до інтернету та Wi-Fi. У 2018 році придбано автоматизовану бібліотечну інформаційну систему «Ірбіс64» і розпочато створення електронного каталогу бібліотек системи. У 2018 році під час робочого візиту в Горішні Плавні Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Швеції в Україні Мартін Хаґстрьом подарував маленьким городянам дитячі книги шведських авторів українською мовою.

Діяльність ЦБС

З 2017 року в рамках літературно-музичного фестивалю «Мир і Україна» на базі міської бібліотеки проходить Міжнародний літературний конкурс «Місто поезії», у якому взяли участь літератори з України, Італії, Греції, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Росії.

У 2018 році проведено Всеукраїнський конкурс живопису «Місто на мольберті», на якому представлено близько 70 робіт.

З 2014 року ЦБС бере активну участь у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що реалізується за підтримки Посольства Швеції в Україні. Щорічно в листопаді в читальній залі демонструються документальні фільми про права людини, проходять обговорення з молоддю.

З 2017 року започатковано проєкт «Фотосушка». Щоліта до читання книг та створення власними руками поробок-оригамі запрошують жителів міста в бібліотечну альтанку «У книжок немає канікул» та бібліодворик «Книга під парасолькою». У бібліотечній мережі проводяться різноманітні культурно-інформаційні заходи: квести, козацькі забави, онлайн мандрівки, екологічні мозаїки, велнес-тренінги, дискусійні гойдалки, літературно-правові мікси, правознавчі круїзи, книжкові сніданки, бібліоінформери, інтелектуальні ігри, літературні батли, поетичні пінг-понги, інше.

При центральній міській бібліотеці діють 11 клубів за інтересами: «Бібліодача», «Оберіг» (для людей з особливими потребами), Пен-салон «Літератор», літературна студія «Слово», «Пісенний калейдоскоп», «Рукодільниці», клуб оригамі «Мрія», «Фото-Кухня», «Від серця до серця» (для людей похилого віку спільний проєкт з ТЦСО «Калина»), «Орхідея» (проводиться в бібліотеках-філіях для мешканців сіл).

Для дітлахів у міській дитячій бібліотеці працює клуб настільних ігор "Game Club «Develop with joy».

Директори ЦБС

Трєщова Зоя Григорівна (1967—2005 роки);

Бурдуковська Тетяна Іванівна (2005—2016 роки);

Дудко Олена Володимирівна (2016 по теперішній час).

Музей міста та ПГЗК

Барельєф українському історику Шилову Ю. О. перед музеєм міста та ПГЗК

Історія музейної справи у Комсомольську сягає далеких 60-х років XX ст., коли розпочалося будівництво міста й гірничозбагачувального комбінату й виникла ідея про необхідність створення місцевого музейного осередку. Наприкінці 80-х р. у місті вже діяло кілька відомчих музеїв: музей 252-ї стрілецької дивізії при ПТУ № 15, краєзнавчий музей Комсомольського гірничо-металургійного технікуму (нині філія краєзнавчого музею) і звичайно, музей Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

Музей ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

Експозиція «Святині»

Музей ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» відкритий у 1990 р. у приміщенні відділу підготовки кадрів. Його експозиції розкривають історію дослідження Кременчуцької магнітної аномалії, етапи будівництва Полтавського ГЗК із його цехами й підрозділами. Музей ПрАТ «Полтавський ГЗК» заснований 27 лютого 1990 р. Основний фонд станом на 01.01.2019 р. становить близько 1000 одиниць зберігання. Кількість предметів у експозиціях — до 200. Щорічно музей відвідують понад 4 тисячі відвідувачів та екскурсантів. Проводиться близько 400 оглядових та тематичних екскурсій.

Краєзнавчий музей міста Горішні Плавні

У 2000 р. відкритий краєзнавчий музей міста Горішні Плавні — осередок наукової та краєзнавчої роботи у місті. Це дало можливість охопити весь спектр життєдіяльності міста і його історії, задовольнити природну цікавість містян до української старовини, пам'яток археології, природних особливостей краю. Традиційними стало проведення регіональних та міжнародних археологічних конференцій, виставок, зустрічей з науковцями, краєзнавцями та творчою інтелігенцією. У ракурсі відродження національних традицій та історичних подій проходять майстер-класи народних умільців та фестиваль історичного середньовічного бою. Основний фонд станом на 01.01.2019 р. становить близько 16 тисяч предметів. Кількість предметів у експозиціях — 1 500 одиниць. Щорічно музей відвідують понад 4 тисячі відвідувачів та екскурсантів. Проводиться близько 400 оглядових та тематичних екскурсій.

Палац культури і творчості м. Горішні Плавні — один із сучасних та провідних закладів культури Полтавщини, який відіграє значну роль у культурному житті міста, центр народної творчості, що допомагає мешканцям у реалізації творчого потенціалу, відкриває перед молодими талантами дорогу у світ мистецтва. Палац культури і творчості міста побудований за індивідуальним проєктом Валентина Костянтиновича Вавилонського (Зональний науково-дослідний інститут експериментального проєктування м. Києва). Його офіційне відкриття відбулося у грудні 1982 року. У 2019 році в Палаці культури і творчості працює 16 творчих колективів, 10 із них мають звання «народний», 3 — «зразковий».

Для проведення культурно-масових заходів у Палаці є велика зала на 850 місць, мала зала на 230 місць, зала урочистостей «Вікторія» на 100 місць, що обладнані сучасними технічними засобами. У Палаці культури і творчості створені належні умови для проведення занять: просторі класи, зручні репетиційні зали, велика сучасна сцена для виступів творчих та гастрольних колективів. Творчий колектив спрямовує свою діяльність на розвиток кращих традицій сучасного мистецтва, розвиток художньої самодіяльності та виявлення народних талантів.

Народний шоу-гурт «ДНІПРОВСЬКІ ЗОРІ»

Керівник — хормейстер Галина Гальченко.

«Дніпровські зорі» розпочали свій творчий шлях у 1979 році під керівництвом Олександра Тришина. За яскраве мистецтво та досягнуті успіхи в 1983 році колективу надано звання «народний». З 2010 року колектив очолила Галина Гальченко. У репертуарі гурту — естрадні та сучасні твори. При колективі працюють дві групи віком від 10 до 20 років.

Народний ансамбль естрадного танцю «ГЛОРІЯ»

Керівники: балетмейстер-керівник ансамблю Ольга Атаманчук, балетмейстер-керівник підготовчої групи Людмила Маргунцева.

Колектив створений у 1988 році під керівництвом Ольги Атаманчук. У 1995 році ансамблю надано почесне звання «народний». У колективі займаються більше 150 дітей та молоді. Створені чотири підгрупи віком від 4 до 20 років. У репертуарі танцювальні постановки різних жанрів: сучасні, естрадні та стилізовані танці. Ансамбль естрадного танцю «Глорія» є постійним учасником та переможцем всеукраїнських та міжнародних фестивалів-конкурсів в Україні, Росії, Болгарії, Польщі, Угорщині, Естонії, Фінляндії, Словаччини та Чехії.

Ансамбль бального танцю «АСТРА»

Керівник — тренер і суддя Євгеній Константинов.

Ансамбль бального танцю «Астра» працює з 2011 року. Заняття колективу проводяться за міжнародною системою навчання.

Народний самодіяльний хор «Славутич»

Керівник — хормейстер Заслужений працівник культури України Василь Єпішко.

Хор заснований у 1970 році 22 ентузіастами народного співу, першим керівником «Славутича» став Арнольд Нізола. З 1978 року колектив очолив Єпішко Василь Леонідович. За високу виконавську майстерність у 1975 році колективу надано звання «народний». У репертуарі козацькі, авторські, народні пісні. У творчому доробку хору численні перемоги в українських фестивалях-конкурсах, у Росії, Польщі, Білорусі. Колектив активно пропагує народне українське мистецтво, традиції та звичаї рідного краю.

Народний вокальний ансамбль «Дніпряночка»

Керівник — хормейстер Людмила Єпішко.

Вокальний ансамбль заснований у 1980 році Людмилою Єпішко. За збереження та примноження народної культурної спадщини у 2004 році колективу надано звання «народний». Своє мистецтво учасники представляли в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя. Ансамбль є дипломантом і лауреатом всеукраїнських фестивалів-конкурсів. У репертуарі українські народні пісні, пісні сучасних авторів.

Народний ансамбль бандуристів

Керівник — хормейстер ансамблю Галина Гальченко.

Творчу діяльність колектив розпочав у 1983 році. Засновником є Олександра Заводун. У 1994 році ансамблю надано звання «народний». З 2007 року колективом керує Галина Гальченко. Ансамбль складається з 15 учасників віком від 15 до 20 років. Постійний учасник всеукраїнських фестивалів та конкурсів народної музики та кобзарського мистецтва.

Народний хор ветеранів війни та праці

Керівник — хормейстер Оксана Мамонтова.

Хор ветеранів створений у 1986 році. Засновник Людмила Тришина. У 1995 році колективу надано звання «народний». З 2000 року керує хором Оксана Мамонтова. Хор ветеранів презентував своє мистецтво мешканцям Кременчука, Полтави, Миргорода, Жовтих Вод, Кривого Рогу.

Народний оркестр народних інструментів «Барви»

Керівник — диригент оркестру Григорій Чабанов.

Колектив розпочав своє творче життя під керівництвом Василя Єпішка як оркестрова група самодіяльного хору «Славутич». Як самостійна творча одиниця працює з 1982 року. Перший керівник — Микола Хорунжий. У 1987 році колектив тримав звання «народний». З 1987 року керівником та диригентом оркестру є Григорій Чабанов. Колектив складається з 20 учасників віком від 17 до 60 років. У репертуарі — українські пісні та мелодії, народні мелодії країн світу, класичні та сучасні твори. Оркестр акомпанує вокальним та танцювальним колективам Палацу культури і творчості. Колектив бере активну участь у всеукраїнських та міжнародних фестивалях.

Зразковий ансамбль народного танцю «Веселка»

Керівник — балетмейстер Лариса Іванова, балетмейстер Лідія Корнієнко.

Ансамбль народного танцю «Веселка» створений у 1983 році на базі хореографічної студії Лідією Корнієнко. У 1998 році ансамблю танцю «Веселка» надано звання «зразковий». З 2012 року колективом керує Лариса Іванова. Ансамбль гідно представляв нашу країну під час проведення днів України в Раді Європи, які проходили в місті Страсбурзі (Франція). «Веселка» отримала медаль і Почесну грамоту від Кабінету Міністрів України. У серпні 2005 року колективу надана почесна місія брати участь у відкритті Всеукраїнського фольклорного руху в Україні і очолити святкову ходу по Хрещатику в Києві. Колектив є переможцем та учасником всеукраїнських та міжнародних фестивалів у Польщі, Бельгії, Сербії, Румунії, Франції, Італії, Німеччині.

Народний самодіяльний драматичний театр

Керівник — режисер Анастасія Романченко.

Творче життя театрального колективу розпочалося в 1978 році. Першими керівниками-режисерами були Володимир Долгіх та Леонід Гапчук. У 1988 році колектив отримав звання «народний». З 1994 року колективом керує Любов Мельник. Акторський склад театру 30 чоловік від 17 до 70 років. В основі репертуару — драматургія українських класиків, твори сучасних авторів, комедійні водевілі, мініатюри, інтермедії, гумор. У 2001 році учасниками народного драматичного театру Ніною Радченко та Світланою Поваровою створено гумористичний дует «Язикаті Хвеські». У репертуарі дуету гумористичні мініатюри видатних українських гумористів і авторські роботи Ніни Радченко. Дует є постійним учасником всеукраїнських та міжнародних фестивалів, переможцем конкурсів гумору та сатири, фестивалів фольклору. У 2015 році Анастасія Романченко розпочала свою творчу діяльність як керівник народного драматичного театру. У 2017 році колектив здобув Гран-прі Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва ім. Марка Ентіна «Лимонад» у м. Харкові.

Народний вокальний колектив «Натхнення»

Керівник — хормейстер Тетяна Павлович.

Вокальний колектив створений Тетяною Павлович у 1994 році. У репертуарі романси, українські народні пісні, сучасні пісні, класичні твори, театралізовані концертні програми. У 2006 році колективу надано звання «народний». Учасники колективу неодноразові лауреати та дипломанти всеукраїнських та міжнародних фестивалів у Росії, Білорусі, Польщі, Словаччині, Австрії.

Зразковий шоу-гурт «Парне молоко»

Керівник — хормейстер Оксана Мамонтова.

Гурт заснований у 1990 році керівником Людмилою Тришиною. Колектив налічував 25 учасників від 7 до 17 років. У 1995 році шоу-гурту надано звання «зразковий». З 2000 року керівником колективу стає Оксана Мамонтова. При гурті працює підготовча група «Цвіркуни» віком від 3 до 7 років. У 2010 році з учасників старшої вікової категорії віком 14-19 років створено гурт «NEXT». Учасники колективу неодноразові лауреати та дипломанти всеукраїнських та міжнародних фестивалів у Чехії, Болгарії.

Народний танцювальний колектив «Молодички»

Керівник колективу — Ольга Атаманчук.

Заснований у 2007 році з колишніх учасниць ансамблю естрадного танцю «Глорія». Склад колективу налічував 11 учасниць. У 2012 році колектив отримав почесне звання «народний». За роки існування збільшився до 20 учасниць. У репертуарі народні, стилізовані танці та сучасні хореографічні композиції. Колектив брав участь у міжнародних фестивалях у Чехії, Італії, двічі виїжджав із виступами в зону АТО.

Зразковий цирковий колектив «ШАНС»

Керівник — режисер Тетяна Клепач.

Цирковий колектив «Шанс» під керівництвом Тетяни Клепач заснований у 2010 році. У колективі займаються діти віком від 6 до 18 років. У 2015 році надано звання «зразковий». У програмах представлена різноманітність циркових жанрів: повітряні гімнасти, акробати, жонглери, еквілібристи, номери оригінального жанру, каучук.

Шоу-гурт «Вокал+»

Керівник — Алла Федо.

Заснований 01 вересня 2010 року. Учасники — діти віком від 6 до 17 років. У репертуарі сучасні естрадні твори українських та іноземних авторів.

• Туристичний гурток «Пілігрим»
• Клуб любителів коней «Лісовик»
• Альпіністський клуб «Плай»

Клуб був створений у 1978 році. Члени клубу здійснили більш як 1500 спортивних походів, зокрема в країнах: Австрія, Італія, Німеччина, Словаччина/

• Вогняна рись

Громадська організація «Вогняна Рись» — клуб рольових ігор, займається військово-історичною реконструкцією Русі та Монголії 14 століття. Клуб бере участь у різних міських заходах, святах, корпоративах. ГО «Вогняна Рись» займається відродженням історичних коренів, для цього був організований клуб історичного фехтування, який реконструює обладунки, зброю, одяг і побут Русі та Монголії 13-14 століть. В якому будь-який учасник з 7-ми років, може відчути себе лицарем, або ж прекрасною дамою, освоїти володіння різними видами озброєння: мечі, сокири, алебарди, луки і т. д. Дає можливість узяти участь в масових і турнірних боях, виїжджати на різні фестивалі, полігонно-рольові ігри, які проходять по 4-5 днів, зануритися в світ історії, отримати величезну кількість адреналіну і масу задоволення. Дозволяє навчитися ковальської майстерності й верхової їзди. Тренування з фехтування проходять в спорт-залі школи № 6.

• Молодіжний туристичний клуб «TYP»

Метою є вдосконалення особистості в дусі традицій українського народу. Організація поїздок учасників клубу, фестивалі, акції, конкурси і т. д. На зустрічах-зльотах навчання учасників клубу виживання в екстремальних умовах, старт формуванню соціально-корисної поведінки та ін.

• Клуб спортивно — бального танцю «ГАРМОНІЯ»

Танцювальні пари клубу були переможцями та призерами регіональних та Всеукраїнських конкурсів: м. Олександрія, турнір «Дозвольте запросити»; м. Кіровоград, Всеукраїнські класифікаційні змагання «Новорічний карнавал» (грудень 2006 р.); м. Полтава, конкурс «Дует — 2006» (грудень 2006 р.); м. Олександрія, класифікаційні змагання «У світі танцю» (березень 2007 р.) м. Харків, змагання «Нові зірки» (квітень 2007 р.); м. Київ, Чемпіонат України з спортивно-бального танцю (квітень 2007 р.) м. Полтава, конкурс «Діамантовий кубок» (червень 2007 р.); м. Кіровоград, Всеукраїнські класифікаційні змагання Центрального регіону (жовтень 2007 р.) м. Харків, Відкритий Кубок України — 2007 (листопад 2007 р.)

• День міста

Відзначається щороку 24 квітня. Цього дня 1972 Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 123 селище міського типу віднесено до категорії міст районного підпорядкування

• День металурга

День металурга — професійне свято жителів Горішніх Плавнів. Святкується щороку 16-19 липня.

Горішні Плавні — місто, де традиційно щорічно проводиться безліч фестивалів фольклорного, мистецького, поетичного, спортивного, історичного, молодіжного спрямування.

Мистецький фестиваль-конкурс «Дніпрова хвиля»

У березні проводиться мистецький фестиваль-конкурс «Дніпрова хвиля», метою якого — виявлення й підтримка юних талантів та розвиток міських творчих колективів.

У фестивалі беруть участь солісти-вокалісти, вокальні дуети, тріо, ансамблі та хореографічні колективи спортивно-бальної, естрадної й народної спрямованості, театри моди і танцю, циркові колективи, представники різних субкультур (реп, хіп-хоп, брейк-данс та ін.). Вік учасників — від 6 до 20 років.

Для участі у відбіркових турах фестивалю учасники заповнюють і подають заявки встановленого зразка, заклад готує та подає разом із заявками від колективів програму виступу своїх учасників. Заявки на участь подаються до відділу культури, спорту і туризму.

Підсумки мистецького фестивалю-конкурсу «Дніпрова хвиля» оголошуються під час заключного гала-концерту учасників фестивалю та церемонії нагородження. У кожному жанрі й віковій категорії визначаються переможці, що посіли І, II та III місця, які отримують від міського голови дипломи лауреатів фестивалю та пам'ятні подарунки. Інші учасники, які також були відібрані членами журі для участі у гала-концерті, стають дипломантами фестивалю.

Фестиваль «Дніпровські витязі»

Фестиваль «Дніпровські витязі» — це спортивні змагання з середньовічного історичного бою за версією IMCF (International Medieval Combat Federation), Міжнародної федерації середньовічного бою, що займається історичною реконструкцією лицарських боїв, середньовічного обладунку і зброї періоду XIII—XV століть. Змагання проводяться згідно з оригінальними правилами, в основу яких покладені тексти з Турнірної книги короля Рене. У цій книзі були описані норми рукопашного нелетального бою для турнірів французького принца Рене д'Анжу. Копія трактату 1460 року зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. У нашій державі у 2016 році «середньовічний бій» визнаний неолімпійським видом спорту. На сьогодні рух набуває все більшої популярності у всьому світі.

У Горішніх Плавнях цей напрямок понад 10 років розвиває ГО «Вогняна рись», учасники якої є членами Всеукраїнської збірної з історичного середньовічного бою. ГО «Вогняна рись» входить в Асоціацію клубів України з середньовічного бою «Айна Бера» та Всеукраїнську федерацію середньовічного бою.

Фестиваль «Дніпровські витязі» вперше був проведений у м. Горішні Плавні у 2017 році на території півострова Барбара й зібрав більше 60 бійців та близько 3000 глядачів і учасників з усіх куточків країни.

У ході культурно-спортивного заходу учасники змагаються в категоріях:

• 1х1 «щит меч», «меч-меч», «півтораручний меч»;
• масові бої «5х5» та «16х16».

Для любителів активного відпочинку працюють захопливі тематичні локації:

• арчертаг (групова гра лучного бою з використанням безпечного спортивного інвентаря;
• спортивний бій на мечах;
• стрільба з лука(історичного, спортивного);
• катання на конях.

Глядачі можуть відчути себе жителями середньовічного містечка, відвідавши алею майстрів та ярмарок виробів декоративно-ужиткового мистецтва, де можна придбати пам'ятні сувеніри ручної роботи: кераміку, прикраси, вироби з дерева й соломи, художнього ковальства та ін.

Родзинка заходу — виступи фольклорних груп, які виконують тематичну музику. Для гостей фестивалю проводяться майстер-класи з середньовічних танців. Працює фотозона, де можна одягнутися в автентичний костюм. Окраса фестивалю — живі скульптури.

Охочі можуть викарбувати монету та пригоститись крафтовими напоями і стравами середньовічної кухні. А надвечір можна спостерігати за виступами артистів вогняного шоу.

Молодіжний фестиваль ді-джеїв

З метою організації змістовного дозвілля для молоді протягом липня-серпня у суботу на танцювальному майданчику в Парку культури і відпочинку проходить молодіжний фестиваль ді-джеїв.

Згідно з Положенням фестивалю під час таких диско-марафонів найкращі ді-джеї та МС змагаються за приз глядацьких симпатій, набираючи найбільшу кількість голосів у соціальних мережах.

На завершення дискотечного сезону за результатами голосування визначаються переможці, які отримують пам'ятні кубки та премії. А жителі та гості міста мають можливість протягом літа поринути в атмосферу запальних танців та яскравих емоцій.

Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі»

Калинове літо 2005

Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі» заснований у місті Комсомольську (нині — Горішні Плавні) у 2000 році.

Метою фестивалю є охорона та популяризація традицій та культурного надбання в таких формах, як: колоритна національна мова, танець, музика, народні ремесла, ігри та забави через зустрічі фольклорних колективів різних країн; формування естетичного смаку, виховання в молоді глибокої поваги до традиційної української національної культури та мови. Учасниками фестивалю є фольклорні колективи, які презентують автентичний, оброблений чи стилізований фольклор своїх країн.

Захід проводиться по лінії Міжнародної організації ЮНЕСКО, яку представляє в нашій державі українська секція CIOFF.

За роки існування фестиваль об'єднав близько 3,5 тис. представників 70 колективів різних країн світу. Мешканці міста та гості мали змогу познайомитися з цікавими й талановитими учасниками зі США, Фінляндії, Індії, Португалії, Латвії, Боснії та Герцеговини, Туреччини, Македонії, Італії, Китаю, Таїланду, Мексики, Республіки Того, Алжиру, Чехії, Румунії, Кореї, Ізраїлю, Сербії, Польщі, Північного Кіпру, Індонезії, Іспанії, Північної Осетії, Болгарії, Словенії, Греції, Словаччини, Білоруси, Молдови, Грузії, Вірменії, Естонії, Росії та України.

Директором фестивалю є Ірина Зеленська, начальник відділу культури, спорту і туризму.

Щоб взяти участь у Міжнародному фольклорному фестивалі «Калинове літо на Дніпрі», колективу необхідно надіслати на електронну адресу рекламно-інформаційні матеріали: анкета-заявка, фото, характеристика колективу, відеоматеріали, список учасників.

Міжнародний фестиваль робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST»

Міжнародний фестиваль робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST» заснований у місті Горішні Плавні у 2015 році за ініціативи міського голови Дмитра Бикова. Це свято юних науковців, які демонструють свої знання, вміння конструювати та програмувати роботів з конструкторів LEGO.

Мета фестивалю робототехніки «FERREXPO ROBOT FEST» — привернення уваги молодого покоління до галузей робототехніка та інженерія; стимулювання інтересу учнів до оволодіння технічними знаннями та основами програмування; розвиток у дітей навичок дослідницької, аналітичної роботи, експериментування та критичного мислення через STEM-освіту.

Організатори фестивалю — Горішньоплавнівська міська рада, відділ освіти і методичний кабінет, ЗОШ I—III ступенів № 1, компанія FERREXPO, ТОВ «Інноваційні освітні рішення».

Партнери фестивалю — Благодійний фонд Полтавського гірничозбагачувального комбінату, КП «Міський ПКіТ»; інформаційні партнери — ТОВ "ТРК «ГОК», газета «Хроніки тижня».

За роки існування у фестивалі взяли участь близько 300 команд із різних куточків України та близького зарубіжжя: міст Жодіно (Республіка Білорусь), Києва, Черкас, Кременчука, Кропивницького, Вугледара, Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Тернополя, Чернігова, Золотоноші, Вінниці, Кіровоградської, Одеської, Черкаської областей та міста Горішні Плавні. «FERREXPO ROBOT FEST 2018» відвідала делегація зі школи механіки № 2 м. Рацибожа (Польща).

Учасники фестивалю змагаються в п'яти категоріях: «Сумо. Автономні роботи», «Сумо. Керовані роботи», «Слалом 2.0», «Робофутбол» та «Перевізник» (для наймолодших робототехніків з наборами WEDO 2.0).

Для гостей фестивалю працюють активні зони: селфі з найбільшим лего-роботом, дитячий робофутбол, гонки роботів, Лего-місто, конструювання робота «Валлі», будування «Міста майбутнього». Усі учасники фестивалю отримують сертифікати та заохочувальні призи від компанії FERREXPO. Загальний призовий фонд склав 250 тис. грн.

Всеукраїнський конкурс «Місто на мольберті»

Організатори: Горішньоплавнівська міська рада та відділ культури, спорту і туризму, комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Мета: зберегти для нових поколінь мальовничі види Горішніх Плавнів на момент 2018 року.

Учасники конкурсу: живописці з різних міст України.

Конкурс започатковано у 2018 році з ініціативи міського голови Дмитра Бикова.

15 листопада 2018 року завершився перший творчий конкурс живопису «Місто на мольберті», у якому взяли участь митці з Києва, Львова, Харкова, Полтави, Прилук, Кривого Рогу, Світловодська, Кременчука, Горішніх Плавнів. Усього подано близько 70 робіт. За умовами конкурсу містяни голосують онлайн за фотокопії робіт, які представлені на сторінці міської ради у мережі «Facebook». За результатами конкурсу проводиться виставка в міській виставковій залі за адресою: просп. Героїв Дніпра, 40.

III Міжнародний літературний конкурс «МІСТО ПОЕЗІЇ/СITY OF POETRY»

Мета конкурсу «МІСТО ПОЕЗІЇ/CITY OF POETRY»: висвітлення та об'єднання творчого потенціалу представників різних націй і народів світу на основі співпраці, задля тріумфу миру і принципів універсальної мови культури й мистецтва.

Конкурс присвячується розвитку духовної свідомості людини й піднесенню на належну висоту та популяризації творів сучасної літератури, які можуть бути представлені на міжнародний конкурс чотирма мовами: українською, англійською, італійською, російською.

У конкурсі можуть брати участь сучасні автори будь-якої національності та віку, незалежно від місця чи країни проживання.

Літературні поетичні твори та проза можуть бути різноманітної тематики. Разом з тим не будуть допускатися до участі в конкурсі «МІСТО ПОЕЗІЇ/CITY OF POETRY» твори низької якості та такі, що матимуть нецензурні вислови або нестимуть у собі пропаганду насильства й війн.

Конкурс має 3 категорії:

• Категорія «А» — неопублікована поезія (максимум 3 вірші, кожен — у трьох примірниках, надруковані на аркушах паперу формату А-4, 12 розміром шрифту Times New Roman);
• Категорія «Б» — опублікована поезія (3 примірники опублікованих книг);
• Категорія «В» — проза (неопубліковані оповідання розміром не більше 12 сторінок, у трьох примірниках, надрукованих на аркушах паперу форматом А-4, 12 розміром шрифту Times New Roman).

Міжнародне літературне журі — з експертів жанрів та мов — розглядає творчі доробки й визначає переможців даного конкурсу.

У 2018 році в конкурсі взяли участь 50 літераторів, з яких 9 — іноземці (Італія — 5 осіб, Швеція — 1, Греція — 1, США — 1, Ізраїль — 1)..

У XXXI Літніх Олімпійських іграх 2016 року, що відбулися в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), взяли участь троє спортсменів із м. Горішні Плавні: майстер спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках і каное Павло Алтухов, майстер спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках і каное Дмитро Янчук, майстер спорту України міжнародного класу з тріатлону Іван Іванов.

Дмитро Янчук та Тарас Міщук на Ріо 2016

Бронзовим призером Олімпіади у змаганнях із веслування на каное-двійках на дистанції 1000 метрів став дует Дмитро Янчук (м. Горішні Плавні) — Тарас Міщук (м. Львів), їх особистим наставником є майстер спорту СРСР, заслужений тренер України, старший тренер національної збірної команди України з веслування на каное Микола Мацапура.[35]

Переможців та учасників Олімпійських ігор, які повернулися з Ріо-де-Жанейро, в аеропорту «Бориспіль» урочисто зустріли віцепрезидент НОК України, перший заступник Міністра молоді та спорту України Ігор Гоцул, міський голова Дмитро Биков, секретар Горішньоплавнівської міської ради Сергій Дорота, близькі та рідні, численні вболівальники, ЗМІ.[36]

Наступного дня на Театральній площі міста територіальна громада Горішніх Плавнів вшанувала спортсменів. Міський голова Дмитро Биков привітав олімпійців, відзначив Подяками Горішньоплавнівської міської ради, виконавчого комітету й з нагоди визначної події, першим в Україні, вручив усім трьом учасникам XXXI Літніх Олімпійських ігор 2016 року ключі від квартир.[37][38]

На XXXІІ Літніх Олімпійських іграх 2021 року каноїстка Людмила Лузан, яка виступає за місцевий веслувальний клуб «Гірник», виграла «бронзу» в індивідуальних заїздах на дистанції 200 метрів і «срібло» в парі з Анастасією Четверіковою в гонці на 500 метрів.

Однією зі складових успішного результату є комплексна підтримка веслувального клубу «Гірник» з боку адміністрації міста Горішніх Плавнів міського голови Дмитра Бикова, бізнесмена й мецената Костянтина Жеваго, компанії FERREXPO.

По завершенню змагань у Токіо представників збірної команди України з веслування, у складі якої прибули спортсмени горішньоплавнівського веслувального клубу "Гірник" (срібна та бронзова призерка Людмила Лузан, учасники Олімпіади-2020: Людмила Кукліновська, Павло Алтухов та Дмитро Янчук, їх тренер Микола Мацапура), у аеропорту Бориспіль від імені Горішньоплавнівської територіальної громади зустрічали міський голова, голова відділення НОК України в Горішніх Плавнях Дмитро Биков, секретар Горішньоплавнівської міської ради Сергій Дорота, виконавчий директор відділення НОК України в Горішніх Плавнях Микола Шишліков.

У Горішніх Плавнях на честь олімпійців на Театральній площі відбувся урочистий загальноміський захід і нагородження. Мер Горішніх Плавнів Дмитро Биков привітав спортсменів, вручив Людмилі Лузан від імені міської влади ключі від трикімнатної квартири. Крім того, усі олімпійці з Горішніх Плавнів, які представляли місто в Токіо (веслувальники Дмитро Янчук, Павло Алтухов, Людмила Кукліновська й Людмила Лузан), отримали грошові винагороди по 100 тис. грн. Їх тренер Микола Мацапура – винагороду 200 тис. грн.

За дві літні Олімпіади спортсмени з Горішніх Плавнів завоювали кожну десяту медаль української збірної. [39]

В місті працює три дитячо-юнацькі спортивні школи, у яких організовано учбово-тренувальний процес з 13 видів спорту.

У дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 (ДЮСШ № 1) навчально-тренувальний процес проходить на спортивних спорудах фізкультурно-оздоровчого комплексу, у спеціалізованій залі з боксу і шаховому клубі, стрілецькому тирі, тенісних кортах, велобазі, стадіоні «Гірник», плавальному басейні «Нептун» у відділеннях

• боксу;
• тенісу;
• кульової стрільби;
• велоспорту;
• шахів;
• легкої атлетики;
• плавання.[40]

У дитячо-юнацькій спортивній школі № 3 (ДЮСШ № 3) навчально-тренувальний процес проходить на спортивних спорудах яхт-клубу, спорткомплексу «Динамо», спортивній залі № 2 у відділеннях:

• веслування на байдарках та каное;
• веслування на човнах «Дракон»;
• баскетболу;
• бадмінтону;
• відділення вітрильного спорту.[41]

У місті працює відділення Національного олімпійського комітету України в м. Горішні Плавні, голова відділення Биков Дмитро Геннадійович.[42]