Козацьке (смт)
Коза́цьке ( вимовафайл) — селище міського типу в Україні, у Новокаховській міській громаді Каховського району Херсонської області.
смт Козацьке | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Херсонська область | ||||
Район/міськрада | Каховський район | ||||
Громада | Новокаховська міська громада | ||||
Рада | Новокаховська міська рада | ||||
Код КАТОТТГ: | |||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1782 | ||||
Статус | із 1960 року | ||||
Площа | км² | ||||
Населення | ▼ 3746 (01.01.2019)[1] | ||||
Поштовий індекс | 74343 | ||||
Телефонний код | +380 5546 | ||||
Географічні координати | 46°47′12″ пн. ш. 33°19′56″ сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 53 м | ||||
Водойма | річки: Дніпро, Козацька | ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Козацька | ||||
До обл. центру: | |||||
- залізницею: | 85 км | ||||
- автошляхами: | 76 км | ||||
Селищна влада | |||||
Карта | |||||
Козацьке | |||||
Козацьке | |||||
Історія
За архівними даними, Козацьке було засновано 9 червня 1782 р., як володіння Івана Андрійовича Остермана і охоплювало територію близько 164 км². Назва населеного пункту походить від дніпровського рукава Козак, на якому лежить село. Вперше згадується у «Великому кресленні» 1672 р.
На трасі — кам'яний міст Катерининського тракту та пам'ятник Богдану Хмельницькому. На території села збереглися руїни палацу князя П. М. Трубецького 1884 р.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Козацької волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 537 осіб, налічувалось 97 дворів, лавка[2]. За 3 версти — 2 рибних заводи. За 5 верст — 2 рибних заводи. За 7 верст — рибний завод. За 9 верст — поштова станція, рибний завод, земська станція.
Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках. Згідно з мартирологом Національної книги пам'яті України, складеного на основі свідчень очевидців 2007 року, загинула 1 особа, ім'я якої досі не ідентифіковано[3].
Палац князя Трубецького
Маєток князя П. М. Трубецького споруджений на межі XIX-ХХ ст. у стилі французького ренесансу.
Головною дорогою до садиби був Дніпро, тому парадний фасад та центральні ворота були направлені до річки. На території садиби знаходився великий кінний завод та численні виноградники закладені в 1896 р. за порадою князя Лева Сергійовича Голіцина.
До наших днів збереглися руїни палацу, огорожа, господарські будівлі, льохи, місток, склад та флігель в стилі псевдоготики.
У 2008 р. прийнято рішення відновити маєток в первинному вигляді.
Виноградники
У 1896 р. в маєтках «Козацьке» та «Долматове» було закладено виноградники, що належали родині князя Трубецького. Через два роки площа обох виноградників досягла майже 200 десятин чистої культури (без площі доріг).
Виноградники в маєтку «Козацьке» розташовувалися на лесовому ґрунті з домішками чорнозему та значним вмістом заліза.
Пам'ятки
У містечку є пам'ятник Богданові Хмельницькому. Автори — скульптори І. Білокур, В. Потребенко.
Люди
- Луканова Тетяна (1963, Козацьке — 2012) — українська співачка.
Джерела
- Мандрівка Україною. Козацьке
- Січ чудес. Садиба князя П. Трубецького
- Погода в селищі
- Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область. Козацьке (ст.188). Інститут історії Академії наук УРСР. Київ-1972
- История городов и сел Украинской ССР. Херсонская область. Казацкое (ст.201-208). Институт истории Академии наук УССР, Киев-1983. Л. Г. Абушаева, А. Э. Вирлич, Л. М. Гончаренко, Н. В. Саханская
- http://blog.meta.ua/~portugalskiy/ Козацьке — Херсонська область (Блог на порталі Мета)Автор — Португальський Олександр
- ЛПХ Ядлось
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 250