Козацький підводний човен

Козацький підводний човен — судно, що за твердженнями французьких, англійських[1] та російських авторів використовувалося козаками часів Запорозької січі і могло деякий час перебувати під водою.[2][3]

У науковій літературі інформація про такі човни подається як вірогідний факт.[4][5] У радянські, а потім і в часи української незалежності тема набула поширення у популярній літературі.[6][7]

Походження

Історичним першоджерелом існування козацького підводного човну є повідомлення французького філософа XVI століття єзуїта Р. Фурньє (в інших джерелах Урньє), який, відвідавши Константинополь у 1595 році, написав:

Тут мені розповідали зовсім незвичайні історії про напад північних слов'ян на турецькі міста й фортеці. Вони з'являлися несподівано, піднімалися просто з дна моря і наводили жах на варту і всіх берегових жителів. Мені й раніше оповідали, ніби слов'янські воїни перепливають море під водою, але я вважав це за вигадку. Тепер же я говорив з тими людьми, які були свідками підводних набігів слов'ян на турецькі береги

Як видно з повідомлення, сам Фурньє не бачив використання козацьких човнів-«чайок» як підводних човнів, а лише передає те, що турки розповідали йому самому про напади козаків і плавання під водою.

У 1820 році в Парижі, а в 1827 році вже і в Росії вийшла книга французького капітана та винахідника підводних човнів[8] Монжері (в деяких джерелах Менжері) «Про підводне мореплавання й війну», в якій, коментуючи статтю Фурньє, автор зазначав:

«Запорозькі козаки користувалися весловими суднами, які мали здатність опускатися під воду, рухатися так протягом тривалого часу, а потім повертатися назад, піднявши вітрила»

Монжері, як досвідчений мореплавець, робив спробу реконструкції такого козацького човна.

Історіографія

Козацькі літописці такі як Самійло Величко, Самовидець, Григорій Граб'янка у своїх творах не згадують ніяких підводних човнів, вони взагалі не пишуть про морські походи. Так само немає жодних згадок про них в українських, польських, турецьких, російських, французьких, румунських історичних документах[9]. Не згадують про підводні човни такі історики як Грушевський чи Драгоманов. Нічого не говориться про них і в українському фольклорі. Взагалі до другої половини XX століття ані в історичних документах, ані в працях місцевих істориків[10] козацькі підводні човни не згадуються. Тобто в часи, коли підводних човнів або не існувало або ж вони були результатом використання найновіших технологій, гіпотеза про козацькі підводні човни не набула скільки-небудь значного поширення, а от у другій половині XX століття та пізніше, коли підводні човни стали звичними, інтерес та згадування гіпотези значно зросли.

Єдиним історичним першоджерелом гіпотези є повідомлення французького філософа XVI століття єзуїта Р. Фурньє (в інших джерелах Урньє) який відвідавши Стамбул у 1595 році, писав:

Тут мені розповідали зовсім незвичайні історії про напад північних козаків на турецькі міста й фортеці. Вони з’являлися несподівано, піднімалися просто з дна моря і наводили жах на варту і всіх берегових жителів. Мені й раніше оповідали, ніби козаки перепливають море під водою, але я вважав це за вигадку. Тепер же я говорив з тими людьми, які були свідками підводних набігів козаків на турецькі береги

Як видно з повідомлення сам Фурньє козацьких підводних човнів не бачив, а лише передає те, що ніби-то турки розповідали йому самому про напади козаків і плавання під водою. Прихильники ідеї козацьких підводних човнів, наприклад Мирослав Мамчак, вважають, що навряд чи турки виставили б себе перед чужинцем на посміховисько, в той час як критично налаштовані дослідники, наприклад Тушин Ю. П., навпаки сприймають це повідомлення як вигадки, якими турки пояснювали власні невдачі. На цьому єдиному історичному джерелі і ґрунтується гіпотеза і саме за це вона критикується опонентами, бо за словами того ж Тушина «вже один той факт, що усі автори протягом півтори сотні років повторюють фантастичну розповідь Фурньє і припущення Монжері, насторожує»[11].

Сторінка з книжки Монжері, зверніть увагу на твердження про використання підводних човнів у Європі в ХІІІ столітті, та часті втечі.[12]

У 1820 році в Парижі, а в 1827 році вже і в Росії вийшла книга французького капітана та винахідника підводних човнів[8] Монжері (в деяких джерелах Менжері) «Про підводне мореплавання й війну» в якій коментуючи статтю Фурньє, автор зазначав: «Запорозькі козаки користувалися весловими суднами, які мали здатність опускатися під воду, рухатися так протягом тривалого часу, а потім повертатися назад, піднявши вітрила». Не маючи ніяких джерел окрім Фурньє Монжері однак робить сміливу реконструкцію козацького човна, чи точніше те, яким він його уявляє.[13] На думку французького винахідника козаки обшивали свої човни ззовні шкірою, корпус їх накривали герметичною палубою, а над нею вертикально споруджували шахту, всередині якої знаходився козак, який вів спостереження за морем і водночас керував човном, шахта одночасно слугувала і для постачання свіжого повітря всередину човна; човни в підводному положенні рухалися за допомогою весел, при чому герметичність бортів у місцях встановлення весел забезпечували шкіряні манжети. Пізніше цей підводний човен Монжері описав Н. Адамович у своїй книжці «Подводные лодки их устройство и история» виданій в Санкт-Петербурзі в 1905 році. В 1957 році реконструкцію Монжері в переказі Адамовича згадує радянський дослідник підводного флоту Трусов Г. М. у книжці «Подводные лодки в русском и Советском флоте». Трусов хоч і вважає ймовірним існування козацьких підводних човнів,[14] але чітко вказує на гіпотетичність опису Монжері і зазначає:

К сожалению, никаких других документальных данных об этих челнах пока не найдено

Слід зазначити, що всі численні свідчення як сучасних істориків так і популярних джерел про козацькі підводні човни або ж не подають першоджерел на яких ґрунтуються, або ж вони врешті-решт зводяться до Фурньє, Монжері, Адамовича і Трусова.[15]

Конструкція
Фантазія сучасного художника

Ніяких історичних свідчень щодо того як саме виглядав гіпотетичний козацький підводний човен нема. Реконструкція Монжері не знайшла підтвердження конкретними матеріальними артефактами.[16] Однак сама ідея козацького підводного човна спричинила появу цілого ряду поглядів щодо його гіпотетичної конструкції. Якщо одні дослідники дійсно вважають, що подібні човни існували і пробують уявити як вони виглядали, то інші розглядають це як теоретичну проблему створення підводного апарата з тими технічними можливостями, що їх мали козаки. Тут можна виділити 2 підходи: згідно з першим змальовуються гіпотетичні козацькі підводні човни, переважно повторюється припущення Монжері, згідно з іншим розглядається можливість використання козаками перевернутого човна чи навіть чайки за принципом дзвона.

Перший підхід часто критикують через те, що підводний човен, на відміну від тої ж чайки є дуже складним пристроєм і побудова його козаками за їхніх технологічних можливостей малоймовірна. Конструктор сучасних підводних човнів Юрій Крючков, наприклад, уважає «Це було неможливо зробити технологічно» [джерело?]. Відомий радянський дослідник підводного флоту І. Биховський

Думається, що в даному випадку справа виглядала дещо простіше. Мабуть, запорозькі козаки перевертали свої човни і занурювали їх у воду, а дихали повітрям, яке залишалося під човном. Використовуючи такий спосіб пересування під водою (спосіб підводного дзвону), козаки могли непомітно підкрадатися до ворожого берега

[джерело?]

Що стосується описів саме козацьких підводних човнів, що не спираються на Монжері, то найчастіше в Інтернеті можна натрапити на подібний уривок:

Виготовлялися такі підводні човни із суцільних стовбурів. У них робилося подвійне дно зі стулками. Для баласту на дно насипали пісок. При потребі спідні стулки другого дна розгиналися і човен випливав на поверхню. Угорі також були задраєні стулки люка. Щоб усередину надходило повітря, видовбували отвір і в нього вставляли очеретяні трубки.[17]

Також трапляється в мережі й інформація такого типу[18]:

Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А у висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з’явиться де турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав, і козаки з’являлися на поверхні води. Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з’являлися з самісінького дна моря.

Відомості про інші підводні човни у світі в цей історичний період

Згідно зі звітом, приписуваним Тахбіру аль-Тайсіру в Opusculum Taisnieri, опублікованому в 1562 році: двоє греків занурювалися й спливали в річці Тежу поблизу міста Толедо кілька разів у присутності імператора Священної Римської імперії Карла V, не промокши та з полум’ям, яке вони тримали в руках, усе ще палаючим [19].

Першим достовірно відомим історії робочим підводним судном стала підводна галера голландського механіка та фізика Корнеліуса Дреббеля (1572–1633), побудована в 1620 році для короля Англії Якова І[20].

Див. також

Примітки
  1. Sir William Laird Clowes. All about the royal navy
  2. Sir William Laird Clowes. All about the Royal Navy. — Cassell, 1891. — 187 p.
  3. Connected with Maritime Affairs in General. — Fisher, Son & Company. January, 1833. — p. 187.
  4. Сокульський А. Морські походи запорожців. — Дніпропетровськ, 1995, с. 22-23
  5. Трусов Г. Подводные лодки в русском и Советском флоте. — Л., 1957
  6. Дивіться наприклад історію з таким човном у дитячому журналі Соняшник Архівовано 1 лютого 2011 у Wayback Machine..
  7. Згадки про козацький підводний човен на сайті громадської організації[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Сведения о русском подводном мореплавании XVIII в. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 17 листопада 2010.
  9. Тушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. — М, 1978.
  10. Українських, російських, польських тощо
  11. Тушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. — М, 1978, с.60
  12. Фурньє згадує лише напад на узбережжя, і те що козаки, мовляв, перепливають море під водою, але не згадує ніякі галери та втечі.
  14. «Есть основания утверждать, что ещё до Ван-Дреббеля плавание под водой удалось осуществить запорожским казакам» с. 8.
  15. Схоже книжка Трусова стала в СРСР свого часу базовою роботою з історії підводного флоту, яку багато хто з дослідників використовував як першоджерело
  16. Н. Рижева «Традиції суднобудування за козацької доби», Вісник Київського Національного унівеорситету імені Тараса Шевченка, 10/2006.
  17. Першоджерела цієї цитати знайти не вдалося, але вона міститься в рефераті «Підводні човни (субмарини) — історія та сучасність», приклад можна подивитися тут
  18. Цей матеріал зустрічається в основному на освітніх сторінках, таких як оця Архівовано 1 жовтня 2012 у Wayback Machine., першоджерело відомостей на жаль знайти не вдалося
  19. ABC (Madrid) - 07/03/1980, p. 89 - ABC.es Hemeroteca. Процитовано 23 жовтня 2016.
  20. Tierie, Gerrit (1932) Cornelis Drebbel (1572-1633): http://www.drebbel.net/Tierie.pdf:60

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.