Козирєв Микола Володимирович
Мико́ла Володи́мирович Ко́зирєв (1903, Старовірівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — невідомо) — український радянський партійний діяч, голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих, депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938—1947). Член ЦК КП(б)У (1940—1949). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 2-го скликань (1940—1950).
Козирєв Микола Володимирович | |
---|---|
| |
Народився |
1903 Старовірівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
Помер | невідомо |
Країна |
Російська імперія Російська республіка УНР Українська Держава Українська СРР СРСР |
Діяльність | державний діяч, політик |
Учасник | німецько-радянська війна |
Посада | депутат Верховної Ради УРСР і депутат Верховної ради СРСР |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився 1903 року в родині селянина-бідняка в селі Старовірівка, тепер Шевченківський район Харківська область, Україна. Трудову діяльність розпочав у одинадцятирічному віці. З 1914 по 1917 рік пас худобу в поміщика. З 1917 по 1923 рік працював робітником на ремонті залізничних колій. У 1921 році вступив до комсомолу.
У 1924—1925 роках — голова Сватівського районного комітету профспілки робітників землі та лісу Харківської губернії, голова Першожовтневого районного комітету профспілки робітників землі та лісу Куп'янського округу, секретар Велико-Бурлуцького районного комітету ЛКСМУ Куп'янського округу. У 1925—1927 роках — секретар Сеньківського районного комітету ЛКСМУ Куп'янського округу. У 1927—1928 роках — голова Сеньківського районного Комітету незаможних селян (КНС) Куп'янського округу. У 1928—1929 роках — голова Сеньківської районної сільськогосподарської кооперації. У 1929—1930 роках — завідувач культурно-пропагандистського відділу Сеньківського районного комітету КП(б)У. У 1930 році — відповідальний секретар Сеньківського районного комітету КП(б)У Куп'янського округу.
У 1930—1932 роках — студент Харківського комуністичного університету імені Артема. У 1932—1933 роках — студент та аспірант Інституту червоної професури на відділі історії партії.
У 1933—1934 роках — заступник начальника Політичного відділу із партійно-масової роботи Мотовилівської машинно-тракторної станції Любарського району Вінницької області. У 1934—1935 роках — начальник Політичного відділу Тростянецької машинно-тракторної станції Вінницької області.
У 1935 — квітні 1937 року — 1-й секретар Полонського районного комітету КП(б)У Шепетівського округу. У квітні — жовтні 1937 року — 1-й секретар Ново-Ушицького районного комітету КП(б)У Кам'янець-Подільського округу.
У жовтні 1937 — лютому 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Кам'янець-Подільській області.
З лютого 1938 року — 3-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Кам'янець-Подільській області.
У 1938 — листопаді 1939 року — голова Організаційного комітету Президії Верховної Ради Української РСР по Кам'янець-Подільській області, голова Кам'янець-Подільського обласного виконавчого комітету.
26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Полонській виборчій окрузі № 13 Кам'янець-Подільської області. Член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
З вересня 1939 року працював у Львівському воєводському (обласному) Тимчасовому управлінні. Після приєднання Західної України до УРСР, постановою Політбюро ЦК КП(б)України (№ 860-оп) 27 листопада 1939 року Козирєв був призначений головою Львівського обласного виконавчого комітету.
8 грудня 1939[1] — листопад 1940 року — голова Львівського обласного виконавчого комітету.
8 січня 1941 — 13 травня 1944 року — народний комісар радгоспів Української РСР.
З жовтня 1941 по грудень 1942 року — член оперативної групи, начальник оперативної групи з постачання і заготівель Військової Ради Південного фронту, уповноважений з матеріального забезпечення військ Сталінградського і Донського фронтів. Учасник німецько-радянської війни.
У 1944 — січні 1949 року (офіційно до 16 березня 1949 року) — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.
Звання
- батальйонний комісар
- підполковник
Нагороди
- два ордени Леніна (7.02.1939, 23.01.1948)
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1.02.1945)
- медаль «За оборону Сталінграда»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медалі
Примітки
- Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 8 грудня 1939 року «Про затвердження обласних виконавчих комітетів у Волинській, Дрогобичській, Львівській, Ровенській, Станіславській, Тарнопольській областях УРСР» // Пролетарська правда: газета. — Київ, 1939. — № 280 (5386). — 9 грудня. — С. 1.
Джерела
- Козирєв Микола Володимирович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 48а.
- Списки депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 53.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- М. В. Козирев // Червоний кордон: газета. — Кам'янець-Подільський, 1938. — № 126 (2613). — 3 черввня. — С. 1.
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. (рос.)