Колоїди

Коло́їдні розчини речовини, що складаються з дуже маленьких часток матерії (дисперсна фаза), які присутні в іншому матеріалі.

Загальний опис

Розмір дисперсних часток (1-1000 нанометрів, 1 нм = 10−9м) менший, ніж часток суспензії, але більший за молекули в справжньому розчині.

До колоїдів відносять аерозолі (дисперсії рідини і твердої речовини в газі, наприклад дим або туман) і піни (дисперсія газу в рідині), емульсії (обидва компоненти — рідини) і золі (тверді речовини в рідині). Золі, у яких обидві фази через тривимірну мережу молекул мають желеподібну форму, називаються гелі, прикладом можуть бути водні розчини желатину та крохмалю, а також силікатний клей.

Колоїди, Колоїдні системи, (рос. коллоиды, коллоидные системы, англ. colloid systems; нім. Kolloidsysteme n pl) — мікрогетерогенні дисперсні системи (проміжний стан між справжніми розчинами й грубо-дисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених частинок (від 1 до 1000 нм), рівномірно розподілених (розосереджених) в однорідному середовищі або фізично однорідні системи, що містять макромолекули як один з компонентів (молекулярний колоїд). На відміну від частинок грубодисперсних систем (суспензій, емульсій, пін тощо), розмір частинок яких звичайно перевищує 10−4 см, колоїдні частинки беруть участь в інтенсивному броунівському рухові і не седиментують в полі сил земного тяжіння. Колоїдні системи з газовим дисперсійним середовищем — високодисперсні аерозолі (дими, тумани), з рідким золі, латекси, міцелярні розчини, мікроемульсії, з твердого — системи типу рубінового скла. Колоїдні системи утворюються внаслідок конденсації (при виділенні колоїдно-дисперсної фази з перенасиченої пари, розчину або розплаву) або диспергування. Найпоширеніші в природі та техніці колоїдні системи з рідким дисперсійним середовищем.

Фізична теорія стійкості колоїдних систем була розроблена в 1937 Б. В. Дерягіним спільно з Л. Д. Ландау і незалежно від них Е. Фервеем і Я. Овербеком (теорія ДЛФО).

Різновиди колоїдів

  • Лiофiльний колоїд (англ. lyophilic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази сольватовані дисперсiйним середовищем, напр., золь желатини у водi, каучуку в бензенi.
  • Лiофобний колоїд (англ. lyophobic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази несольватованi дисперсiйним середовищем, пр., золi благородних металiв у водi.
  • Оборотний колоїд (англ. reversible colloid) — колоїдна система, яка пiсля видалення з неї обережним випаровуванням рiдкої фази при повторному додаваннi останньої знову утворює первинну колоїдну систему.
  • Семіколоїд (англ. semicolloid, [association colloid]) — рiдка, термодинамiчно оборотна система, яка залежно вiд умов (концентрацiї, температури, pH) знаходиться в станi iстинного або колоїдного розчину. Такi колоїднi системи утворюються за рахунок асоцiацiй пiд дiєю сил ван дер Ваальса. Синонім — напівколоїд.

Див. також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.