Колоїди
Коло́їдні розчини — речовини, що складаються з дуже маленьких часток матерії (дисперсна фаза), які присутні в іншому матеріалі.
Загальний опис
Розмір дисперсних часток (1-1000 нанометрів, 1 нм = 10−9м) менший, ніж часток суспензії, але більший за молекули в справжньому розчині.
До колоїдів відносять аерозолі (дисперсії рідини і твердої речовини в газі, наприклад дим або туман) і піни (дисперсія газу в рідині), емульсії (обидва компоненти — рідини) і золі (тверді речовини в рідині). Золі, у яких обидві фази через тривимірну мережу молекул мають желеподібну форму, називаються гелі, прикладом можуть бути водні розчини желатину та крохмалю, а також силікатний клей.
Колоїди, Колоїдні системи, (рос. коллоиды, коллоидные системы, англ. colloid systems; нім. Kolloidsysteme n pl) — мікрогетерогенні дисперсні системи (проміжний стан між справжніми розчинами й грубо-дисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених частинок (від 1 до 1000 нм), рівномірно розподілених (розосереджених) в однорідному середовищі або фізично однорідні системи, що містять макромолекули як один з компонентів (молекулярний колоїд). На відміну від частинок грубодисперсних систем (суспензій, емульсій, пін тощо), розмір частинок яких звичайно перевищує 10−4 см, колоїдні частинки беруть участь в інтенсивному броунівському рухові і не седиментують в полі сил земного тяжіння. Колоїдні системи з газовим дисперсійним середовищем — високодисперсні аерозолі (дими, тумани), з рідким — золі, латекси, міцелярні розчини, мікроемульсії, з твердого — системи типу рубінового скла. Колоїдні системи утворюються внаслідок конденсації (при виділенні колоїдно-дисперсної фази з перенасиченої пари, розчину або розплаву) або диспергування. Найпоширеніші в природі та техніці колоїдні системи з рідким дисперсійним середовищем.
Фізична теорія стійкості колоїдних систем була розроблена в 1937 Б. В. Дерягіним спільно з Л. Д. Ландау і незалежно від них Е. Фервеем і Я. Овербеком (теорія ДЛФО).
Різновиди колоїдів
- Лiофiльний колоїд (англ. lyophilic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази сольватовані дисперсiйним середовищем, напр., золь желатини у водi, каучуку в бензенi.
- Лiофобний колоїд (англ. lyophobic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази несольватованi дисперсiйним середовищем, пр., золi благородних металiв у водi.
- Оборотний колоїд (англ. reversible colloid) — колоїдна система, яка пiсля видалення з неї обережним випаровуванням рiдкої фази при повторному додаваннi останньої знову утворює первинну колоїдну систему.
- Семіколоїд (англ. semicolloid, [association colloid]) — рiдка, термодинамiчно оборотна система, яка залежно вiд умов (концентрацiї, температури, pH) знаходиться в станi iстинного або колоїдного розчину. Такi колоїднi системи утворюються за рахунок асоцiацiй пiд дiєю сил ван дер Ваальса. Синонім — напівколоїд.
Див. також
- Колоїдна хімія
- Старіння колоїдного розчину
- Метаколоїди
- Дисперсна система
- Золі
- Суспензія
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.