Колоїди

Розмір дисперсних часток (1-1000 нанометрів, 1 нм = 10⁻⁹м) менший, ніж часток суспензії, але більший за молекули в справжньому розчині.

До колоїдів відносять аерозолі (дисперсії рідини і твердої речовини в газі, наприклад дим або туман) і піни (дисперсія газу в рідині), емульсії (обидва компоненти — рідини) і золі (тверді речовини в рідині). Золі, у яких обидві фази через тривимірну мережу молекул мають желеподібну форму, називаються гелі, прикладом можуть бути водні розчини желатину та крохмалю, а також силікатний клей.

Колоїди, Колоїдні системи, (рос. коллоиды, коллоидные системы, англ. colloid systems; нім. Kolloidsysteme n pl) — мікрогетерогенні дисперсні системи (проміжний стан між справжніми розчинами й грубо-дисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених частинок (від 1 до 1000 нм), рівномірно розподілених (розосереджених) в однорідному середовищі або фізично однорідні системи, що містять макромолекули як один з компонентів (молекулярний колоїд). На відміну від частинок грубодисперсних систем (суспензій, емульсій, пін тощо), розмір частинок яких звичайно перевищує 10⁻⁴ см, колоїдні частинки беруть участь в інтенсивному броунівському рухові і не седиментують в полі сил земного тяжіння. Колоїдні системи з газовим дисперсійним середовищем — високодисперсні аерозолі (дими, тумани), з рідким — золі, латекси, міцелярні розчини, мікроемульсії, з твердого — системи типу рубінового скла. Колоїдні системи утворюються внаслідок конденсації (при виділенні колоїдно-дисперсної фази з перенасиченої пари, розчину або розплаву) або диспергування. Найпоширеніші в природі та техніці колоїдні системи з рідким дисперсійним середовищем.

Фізична теорія стійкості колоїдних систем була розроблена в 1937 Б. В. Дерягіним спільно з Л. Д. Ландау і незалежно від них Е. Фервеем і Я. Овербеком (теорія ДЛФО).

• Лiофiльний колоїд (англ. lyophilic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази сольватовані дисперсiйним середовищем, напр., золь желатини у водi, каучуку в бензенi.
• Лiофобний колоїд (англ. lyophobic colloid) — колоїд, в якому частинки дисперсної фази несольватованi дисперсiйним середовищем, пр., золi благородних металiв у водi.
• Оборотний колоїд (англ. reversible colloid) — колоїдна система, яка пiсля видалення з неї обережним випаровуванням рiдкої фази при повторному додаваннi останньої знову утворює первинну колоїдну систему.
• Семіколоїд (англ. semicolloid, [association colloid]) — рiдка, термодинамiчно оборотна система, яка залежно вiд умов (концентрацiї, температури, pH) знаходиться в станi iстинного або колоїдного розчину. Такi колоїднi системи утворюються за рахунок асоцiацiй пiд дiєю сил ван дер Ваальса. Синонім — напівколоїд.

• Колоїдна хімія
• Старіння колоїдного розчину
• Метаколоїди
• Дисперсна система
• Золі
• Суспензія

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.