Кондратьєв Георгій Петрович

У дитинстві займався багатьма видами спорту відразу, брав участь у районних змаганнях з легкої атлетики. Вступивши до Вітебського технікуму фізкультури, став серйозно займатися футболом. В цей же час прийнятий до групи підготовки вітебської «Двіни», через деякий час став виступати у цій команді за основний склад у 2-й лізі союзної першості з футболу. За 2 сезони в команді проявив себе як бомбардир — у кожному з 2-х сезонів (1978 та 1979) забивав по 11 м'ячів.

1980 року запрошений до мінського «Динамо». Оскільки в команді був дефіцит форвардів, майже відразу заграв в основі — у 1-му сезоні провів 11 ігор. Але вже наступний сезон провів в дублі. Більше того, два місяці (червень-липень) 1981 року грав за брестське «Динамо», одночасно будучи ще й військовослужбовцем. В кінці року все ж повернутий до Мінська. Після цього Кондратьєв — основний гравець. Був капітаном команди один сезон.

З 1984 році став залучатися до ігор за збірну СРСР. Провів 14 ігор, в 5-ти виходив у стартовому складі, забив 4 м'ячі. Кар'єра в збірній завершилася відразу після зняття з посади головного тренера збірної Едуарда Малофєєва влітку 1986 року. У сезоні 1988 року, після повернення до Мінська Малофєєва, грав нестабільно, забив всього 1 гол. У підсумку Малофєєв відрахував Кондратьєва з «Динамо».

У 1989 році Георгій переїхав до Одеси, де провів два сезони за місцевий «Чорноморець». В 1991 році, розраховуючи на допомогу в зарубіжному працевлаштуванні, переїхав грати в Москву за «Локомотив». У 2-й половині 1991 року три місяці грав за «Санкт-Пельтен», у якого не було основного форварда. Після повернення нападника Кондратьєв поїхав додому. У 1992 році провів 3 гри за фінський клуб 2-ї ліги «КуПС» з міста Кемі[1].

У 1992 році також грав за «Молодечно», а в стартовому матчі чемпіонату Білорусі 1992—1993 вдарив суддю та отримав дискваліфікацію на 15 ігор. В 1992 році переїхав в ​Україну, де разом з екс-динамівцем Сергієм Гомоновим виступав за «Темп» з Шепетівки.

У 1993 році грав в Оберлізі за «Вісмут» У з Гери. Після 5-ти ігор, поїхав додому робити візу, але оформити її у термін не встиг. У клубі відмовилися платити футболістові зарплату за запізнення і Кондратьєв знову повернувся додому[2].

Чотири роки грав у Фінляндії за команду «КаІК» разом з Юрієм Желудковим та Валерієм Олійником.

• «Динамо» (Мінськ)
  • Чемпіон СРСР (1): 1982;
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1983;
  • Фіналіст Кубка СРСР (1): 1986—87.
• «Чорноморець» (Одеса)
  • Володар Кубка Федерації футболу СРСР (1): 1990.

• Член клубу Григорія Федотова: 115 голів;
• Двічі включався в список 33 найкращих футболістів сезону в СРСР: 1985, 1987;

Як тренера

• Білорусь (U-21)
  • Бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи 2011;
  • Найкращий тренер Білорусі 2011.