Коновалов Володимир Костянтинович
Володи́мир Костянти́нович Конова́лов, справжнє ім'я та по батькові — Вульф Калманович (нар. 5 лютого 1911, Надійне — пом. 29 листопада 1967) — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1945).
| Володимир Коновалов | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Контрадмірал | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||
| Народження |
5 лютого 1911 Надійне | |||||||||||||||||
| Смерть |
29 листопада 1967 (56 років) Ленінград | |||||||||||||||||
| Поховання | Krasnenkoe cemeteryd | |||||||||||||||||
| Alma Mater | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||||||
| Роки служби | 1932—1967 | |||||||||||||||||
| Приналежність |
 Російська імперія СРСР | |||||||||||||||||
| Вид ЗС |
.svg.png.webp){kind=small} ВМФ СРСР | |||||||||||||||||
| Війни / битви | Друга світова війна | |||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Життєпис
Народився 5 лютого 1911 року в єврейській колонії Надійне, нині Розівського району Запорізької області. Незабаром родина переїхала до Юзівки. Після закінчення 7 класу працював слюсарем на заводі. За направленням ЛКСМУ був направлений до Ленінградського військово-морського училища імені М. В. Фрунзе, яке закінчив у 1936 році.
Отримав призначення на мінний загороджувач «Фрунзовец» (Л-3) старшим помічником командира.
26 червня 1941 року екіпаж підводного човна отримав перше завдання — мінні постановки біля порту Мемель. Похід виявився вдалим, на мінах підірвалися і затонули три ворожих транспорти і тральщик.
Другий похід човна 21 липня 1941 року на головну базу німецького флоту на Балтиці — Піллау. Тут на мінах були підірвані два німецьких транспорти. У серпні 1942 року Л-3 «Фрунзенець» торпедував танкер водотоннажністю 1500 тонн, міноносець і 4 транспорти, 2 інших судна і підводний човен. В історії підводної війни цей успіх підводного човна «Л-3» не мав собі рівних.
У жовтні всі члени екіпажу підводного човни нагороджені орденами, командир човна і старпом нагороджені орденами Леніна. 1 березня 1943 човен став Гвардійським.
17 квітня 1945, перебуваючи в бойовому поході, човен В. К. Коновалова потопив транспорт «Гойя», занинуло близько 7000 німецьких солдатів і офіцерів.
Всього за час війни човен потопив 25 суден загальною водотоннажністю 52 тис. тонн. Ще 4 судна були пошкоджені.
Після війни закінчив військово-морську академію, служив командиром дивізіону підводних човнів. У 1963 капітан I рангу В. К. Коновалов спрямований на Північний флот.
7 травня 1966 року присвоєно військове звання «контрадмірал», він переведений у Ленінградське вище училище підводників на посаду заступника начальника училища з навчальної роботи.
Помер у Ленінграді 29 листопада 1967 року.
Нагороди
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові 3-го рангу Коновалову Володимиру Костянтиновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3295).
Нагороджений трьома орденами Леніна (22.09.1942, 08.07.1945, 30.12.1956), двома орденами Червоного Прапора (22.12.1944, 26.02.1953), орденами Ушакова 2-го ступеня (13.03.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.12.1942), Червоної Зірки (06.11.1947) і медалями.
Джерела
- Они сражались за Родину! Донецкие евреи-участники Великой Отечественной войны // Деглин М. В. и др. (сост.). — Донецк: Цифровая типография, 2009. — 142 с. — ISBN 966-8085-44-2. (рос.)
- Коновалов Володимир Костянтинович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Коновалов Володимир Костянтинович - Яд Вашем (англ.)