Контрудар під Старою Руссою

Контрудар під Старою Руссою (рос. Контрудар под Старой Руссой) — низка наступальних та оборонних дій радянських військ Північно-Західного фронту (командувач генерал-майор Собенников П. П.) проти військ ударного угруповання німецької групи армій «Північ» (командувач В. фон Лееб), що наступала на Ленінград літом 1941 року. Замисел контрудару не вдався й закінчився невдачею, більш того основні сили ударного угруповання фронту були вщент розгромлені, разом з цим це якось мірою сприяло відверненню частини сил німецької групи армій «Північ» від наступу на ленінградському напрямку й дало виграш часу для оборонних приготувань міста.

Контрудар під Старою Руссою
Контрудар под Старой Руссой
Блокада Ленінграда
Німецько-радянська війна
254-та стрілецька дивізії 11-ї армії на рубежі оборони під Старою Руссою. Літо 1941

254-та стрілецька дивізії 11-ї армії на рубежі оборони під Старою Руссою. Літо 1941
Дата: 12–15 серпня 1941
Місце: Стара Русса, Новгородська область РРФСР
Результат: тактична перемога німецької групи армій «Північ», розгром військ Північно-Західного фронту
Сторони
 СРСР  Третій Рейх
Командувачі
Ворошилов К. Є.
Курочкін П. О.
Собенников П. П.
Ватутін М. Ф.
Качанов К. М.		 В. фон Лееб
Е.Буш
Е. фон Манштейн
К. Гансен
В. фон Ріхтгофен
Військові формування
Північно-Західний фронт
* 11-та армія
* 34-та армія
* 27-ма армія
* 48-ма армія		 16-та армія
* 10-й армійський корпус
* 56-й моторизований корпус
Військові сили
327 099 чол.[1]  ?
Втрати
Військові втрати:
128 550 чол.[2]		 Військові втрати: ?

Історія

СРСР

Німеччина

Стислий розвиток подій

На початку серпня німецька група армій «Північ» продовжувала наступ на Ленінград, пробиваючись в напрямку Красногвардейська, й у цих умовах радянське командування прийняло рішення завдати контрудару у фланг ударного німецького угруповання.

Для проведення контрудару виділялися 11-та, 34-та, 27-ма і 48-ма армії Північно-Західного фронту. Основною ударною силою виступала 34-та армія (командувач — генерал-майор Качанов К. М.), яка прибула з резерву Ставки ВГК. Головний удар завдавався в проміжок між 30-ю і 290-ю піхотними дивізіями 10-го армійського корпусу генерала К. Гансена.

Рано ранком 12 серпня 34-та і 27-ма армії почали наступ, проте просування 27-ї армії було зупинено східніше Холма. Дії 34-ї армії були успішніше: вона просунулася на 40 км вглиб німецької оборони і вже вранці 14 серпня досягла залізниці Дно-Стара Русса.

Головнокомандувач німецькою групою армій «Північ» генерал-фельдмаршал В. фон Лееб змушений був перекинути в район радянського наступу моторизовану дивізію СС «Мертва голова»; незабаром за нею послідували 3-тя моторизована дивізія і управління 56-го моторизованого корпусу Е. фон Манштейна.

19 серпня 56-й корпус Е. фон Манштейна завдав відповідного контрудару, й до 25 серпня війська 34-ї і 11-ї армій були відкинуті на лінію річки Ловать.

У наслідок слабкої організації контрудару та нерішучості дій командування, радянські війська не досягли поставленої мети і зазнали важкої поразки. 23 серпня 1941 командувач Північно-Західним фронтом генерал-майор Собенников П. П. був знятий зі своєї посади (його місце зайняв генерал-лейтенант Курочкін П.О). 27 вересня 1941 військовий трибунал Північно-Західного фронту визнав командувача 34-ю армією генерал-майора Качанова К. М. винним у невиконанні отриманого ним наказу Військової ради фронту й виніс йому смертний вирок. 29 вересня 1941 Качанова розстріляли[3].

Цікавинки

Саме у боях під Старою Руссою німцями був захоплений перший екземпляр реактивної установки «Катюша»[4].

Див. також

Література

Джерела

Посилання

Примітки
  1. В 11-й, 27-й і 34-й арміях за станом на 12 серпня 1941
  2. За 11-ту, 27-му і 34-ту армії за станом на 1 вересня 1941
  3. У 1956 році був посмертно реабілітований.
  4. А. В. Исаев. Котлы 41-го. — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 400 с. ISBN 5-699-12899-9
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.