Копетон чубатий

Копето́н чубатий[2] (Myiarchus crinitus) — вид горобцеподібних птахів родини родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Це один з найпоширеніших представників роду Копетон (Myiarchus), що мешкає в Північній Америці[4].

?
Копетон чубатий

Копетон чубатий (Myiarchus crinitus) у парку Полковника Семюела Сміта в Торонто

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Копетон (Myiarchus)
Вид: Копетон чубатий
Біноміальна назва
Myiarchus crinitus
(Linnaeus, 1758)

Ареал поширення виду     Гніздування     Шляхи міграції     Осіле проживання     Зимування
Синоніми
Turdus crinitus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Myiarchus crinitus
Віківиди: Myiarchus crinitus
ITIS: 178309
МСОП: 22700433
NCBI: 238987

Опис

Довжина птаха становить 17-21 см, розмах крил 34 см, вага 27-40 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла оливково-коричнева, воло сіре, живіт яскраво-жовтий. Хвіст довгий, рудувато-коричневий, на голові чуб. Крила темно-коричневі з двома білими смужками, кінчики махових пер рудуваті.

Спів чубатих копетонів складається з різних посвистів. За допомогою них птахи спілкуються між собою та повідомляють про небезпеку[5][6].

Поширення і екологія

Чубаті копетони гніздяться на сході США, до центрального Техасу, Оклахоми і Північної Дакоти на заході. В Канаді птах гніздиться на півдні Манітоби, Онтаріо і Квебеку, на північному сході Нової Шотландії, подекуди на Острові Принца Едварда[7].

Взимку птах мігрує до південної Мексики, на півострів Юкатан, на узбережжя Центральної Америки, на Кариби, до північної Колумбії та Венесуели. На півдні Флориди чубатий копетон осіло живе впродовж всього року.

Чубаті копетони живуть в кронах листяних і змішаних лісах, на узліссях і галявинах, в парках і садах. Вони віддають перевагу лісовим масивам з негустими кронами, зокрема вторинним лісам, або лісовим масивам, в яких проводиться вибіркова рубка дерев. Чубаті копетони уникають хвойних лісів[8].

Раціон

Чубаті копетони є переважно комахоїдними, більшу частину їх раціону складають метелики, жуки, коники, бджоли та оси[9]. Вони нападають на здобич із засідки і ловлять її в польоті[10]. Іноді птахи зависають в повітрі і дзьобають комах з листя. Також чубаті копетони живляться невеликими плодами і ягодами, причому рослинна дієта може переважати у зимові місяці.

Розмноження

Південні популяції починають гніздування в середині квітня, північні — в червні[11][12]. Чубаті копетони є моногамними, пара може зберігатися впродовж кількох сезонів[13]. Гнізда розміщуються в дуплах дерев на висоті від 2 до 6 м над землею. Гніздо будує самичка впродовж 2-4 днів. Воно складається здебільшого з рослинних матеріалів: трави. моху, листя, але також з хутра і пташиних пер. Чубаті копетони мають дивну звичку вистеляти дно гнізда зміїною шкірою-виповзком. Іноді в гніздах знаходять тканини, мотузки і пластикові предмети[14].

В кладці 4-8 яєць. За сезон вилупляється один виводок. Кладку насиджує лише самичка впродовж двох тижнів. Після вилуплення пташенята проводять в гнізді ще два тижні. Батьки піклуються про пташенять і годують їх комахами.

Збереження

МСОП з 1988 року вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Популяцію чубатих копетонів оцінюють в 6,7 млн птахів. Популяційний тренд стабільний.

Галерея

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Myiarchus crinitus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 серпня 2021.
  4. Alderfer, Jonathan, ред. (2008). National Geographic Complete Birds of North America. Washington, D.C.: National Geographic. с. 396. ISBN 978-0-7922-4175-1.
  5. Nice, MM (1931). Notes on the twilight songs of the Scissor-tailed and Crested Flycatchers. Auk 48 (1): 123–125. JSTOR 4076978. doi:10.2307/4076978.
  6. Smith, WJ; Smith, AM (1996). Vocal signalling of the Great Crested Flycatcher, Myiarchus crinitus (Aves, Tyrannidae).. Ethology 102 (5): 705–723. doi:10.1111/j.1439-0310.1996.tb01161.x.
  7. Miller, KE; Wesley, EL. Great Crested Flycatcher. The Birds of North America Online.
  8. Fitzpatrick, JWW (January 1980). Foraging behavior of neotropical tyrant flycatchers. Condor 82 (1): 43–57. JSTOR 1366784. doi:10.2307/1366784.
  9. Gabrielson, IN (1915). The home of the Great Crest. Wilson Bulletin 27 (4): 421–434.
  10. Stevenson, HM; Anderson, BH (1994). The Birdlife of Florida. Gainesville: University of Florida Press.
  11. Macdougall-Shackleton, EA; Robertson, RJ (October 1995). Mate guarding tactics used by Great Crested Flycatchers. Wilson Bulletin 107 (4): 757–761.
  12. Taylor, WK; Kershner, MA (1991). Breeding biology of the Great Crested Flycatcher in central Florida. Journal of Field Ornithology 62 (1): 28–39.
  13. Bent, AC (1942). Life histories of North American flycatchers, larks, swallows and their allies. United States National Museum. ISBN 9780486258317.
  14. Gillespie, JA (1924). Some nestings of the Crested Flycatcher. Auk 41 (1): 41–44. JSTOR 4074085. doi:10.2307/4074085.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.