Корабель поколінь
Корабель поколінь — гіпотетичний тип зорельота типу «міжзоряного ковчега» (англ. interstellar ark) для міжзоряних подорожей зі швидкостями, значно меншими за швидкість світла, розрахований на тривалий політ впродовж кількох поколінь екіпажу. В реальності існували проєкти таких кораблів, як «Оріон», але лише на кресленнях. Натомість в науковій фантастиці кораблі поколінь є поширеною темою.
Проєкти
Перший проєкт подібного корабля описаний в «The Last Migration» (1918) Роберта Годдарда, де автор описує смерть Сонця і спорудження «космічного ковчега». Однак це не був корабель поколінь в прямому розумінні, оскільки його екіпаж мав знаходитися в сні впродовж польоту[1].
Найбільш реалістичний проєкт корабля поколінь запропонував один з найяскравіших мислителів 20 століття — американський фізик Фрімен Дайсон. У 1959 році він підготував записку для керівництва проєкту «Оріон». Цей багатокілометровий ядерно-імпульсний корабель міг би дістатися до найближчих до нас зірок, Проксими і Альфи Центавра, за 150 років. Метою існування такого корабля Дайсон називав збереження людської культури — до Альфи Центавра передбачалося відправити не звичних колоністів, а тисячі найкращих представників земної цивілізації, якщо на Землі виникне глобальний катаклізм. Пізніше, в 1969 році, Дайсон додав ще дві причини створити такий корабель: щоб людство мало «запасну» планету на випадок великої і раптової катастрофи, або незалежну колонію на випадок різкої зміни політичної обстановки.
Джерерд О'Нейл, автор ідеї Колонії О'Нейла, писав, що має сенс відправляти кілька кораблів поколінь — щоб між ними існували інформаційний і транспортний зв'язок, аби вони могли здійснювати торгівлю і обмінюватися культурними досягненнями.
Проблеми реалізації
Проєкти корабля поколінь ні в даний час, ні за свого виникнення в 60-70-роки XX ст. не мали особливих заперечень з точки зору технічної здійсненності. Однак висловлюються різні сумніви соціального, психологічного і, особливо, морального характеру щодо його реальної можливості і допустимості.
Однією з основних проблем називають збереження не тільки генетичного, а й соціального розмаїття та передача необхідного соціального досвіду всередині обмеженого суспільства. Людство не має досвіду існування в подібних умовах протягом поколінь. Викликає сумнів сама можливість соціального прогнозування, розрахованого на вельми віддалений період, особливо що стосується відносно невеликого суспільства, підданого випадковим змінам.
Оцінки мінімально необхідної автономного існування чисельності населення змінювалися з часом. Результати досліджень, проведених Рутгерським університетом, теоретично показали, що все корінне населення Америки походить від 70 індивідуумів, які прибули в доісторичну епоху по Беринговому перешийку, що існував тоді між Азією і Америкою[2]. Антрополог доктор Джон Мур припустив в 2002 році, що населення в 150–180 чоловік може автономно існувати і благополучно підтримувати чисельність протягом 60-80 поколінь, що приблизно дорівнює 2000 років[3]. Ретельний генетичний відбір і використання банку сперми з Землі дозволить зменшити вихідну базу і уникнути близькоспорідненого схрещування. Первісна популяція з двох жінок може існувати настільки довго, наскільки готові ембріони можуть бути в наявності. Здоров'я популяції буде залежати від різноманітності генофонду, яке в даному випадку може бути забезпечено певним числом збережених ембріонів.
Значною перепоною для реалізації корабля поколінь є і радіаційна небезпека. Подібно до інших видів іонізуючого випромінювання, високоенергетичні космічні промені можуть пошкоджувати ДНК, що збільшує ризик раку, катаракти, порушень у нервовій системі, та інші смертельні ризики.
Кораблі поколінь в науковій фантастиці
Література
Одна з перших згадок корабля поколінь — в написаному в 1929 році есе The World, The Flesh, & The Devil Дж. Д Бернала.
- «Здоровий глузд» Роберта Хайнлайна (1941). Для досягнення мети подорожі доводиться мирити дві здичавілі частини екіпажу;
- «Покоління, що досягло мети» Кліффорда Саймака (1953) — екіпаж корабля за покоління забув ціль польоту і сприймає корабель за сам всесвіт;
- Роман «Без зупинки» Брайана Олдісса (Non-Stop, також відомий як «Зоряний корабель») (1958);
- «Серце Змії» (1959) І. А. Єфремова;
- «Втеча Землі» Франсіса Карсака (1960) — на корабель поколінь перетворена сама Земля, щоб врятуватися від вибуху Сонця;
- Роман «Сироти Неба» Роберта Е. Хайнлайна (також відомий як «Пасинки Всесвіту») (1963), про суспільство жителів корабля поколінь, яке забуло, що вони знаходяться на зорельоті;
- Роман «Полонений всесвіт» (1969) Гаррі Гаррісона. Мешканці корабля діляться на дві касти: перша забезпечує просування до мети, друга — живе в навмисно архаїзованому суспільстві;
- Повість «Перший крок» (1973) Бориса Лапіна, де описуються моральні труднощі проміжних поколінь членів експедиції;
- «Бранці астероїда» (1983) Кира Буличова в повісті в циклі про Алісу Селезньову;
- Роман «У вигині розвитку» (1991) Миколи Совєтова — після анабіозу членам первісного екіпажу корабля поколінь доводиться скидати династію диктаторів, встановлену маніяком.
- Роман «Ковчег Всесвіту» (1990) Миколи Руденка — приклад зображення корабля поколінь в українській фантастиці. Встановлена за час польоту диктатура намагається втримати владу попри те, що необхідність в самій місії польоту відпала.
- Роман «Темна даль зірок» (1991) Френка M. Робінсона;
- Роман «Місто Безодні» (2001) Аластера Рейнольдса;
- Оповідання «Допірнути до зірок» (2004) Сергія Лук'яненко — розповідь ведеться від імені бортового комп'ютера космічного корабля, який спостерігає за життям майбутніх колоністів;
- «Горщики і Боги» (2004) Леоніда Каганова. — головний герой сумнівається чи дійсно знаходиться на кораблі поколінь і відшукує підтвердження своїм підозрам;
- Роман «Зоряний метелик» (2006) Бернара Вербера, де від 144 000 пасажирів залишаються двоє, які стають новими Адамом і Євою;
- Серія «Леннар» Романа Злотникова у співавторстві з Антоном Красновим (2006–2008);
- Трилогія «Астровитянка» (2008–2010) Ніка Горькавого, де безліч таких кораблів повинні були імовірно вирішити проблему перенаселення Землі в результаті відкриття безсмертя;
- «Вихід» (2009) Майкла Герпліна — жителі Землі рятуються від катастрофи на кораблях «Виходах» на базі найбільших міст.
Відеоігри
- Трилогія «Homeworld» — жителі стародавньої Хіігари були вигнані на кораблі поколінь із забороною на використання технологій надсвітлового руху;
- «Mass Effect» — раса кваріанців, вигнана з рідної планети, протягом 300 років подорожує на «мігруючому флоті»;
- «Периметр» — люди покидають Землю на кораблях поколінь, які переміщуються не в космосі, а між паралельними світами в пошуках нового дому.
Кінематограф
- Аніме-трилогія «Мегазона 23»;
- Мультфільм «ВОЛЛ·І», за сюжетом якого люди покинули землю на космічному кораблі «Аксіома» через забруднення рідної планети;
- «Доктор Хто» — в класичному серіалі в 6 епізоді 3 сезону «Ark» — «Ковчег».
- «Пандорум» — «сплячий» корабель, який став кораблем поколінь.