Фрімен Дайсон

Фрімен Дайсон
англ. Freeman Dyson
Фрімен Дайсон у 2005 році
Фрімен Дайсон у 2005 році
Народився 15 грудня 1923(1923-12-15)[1][2][…]
Crowthorned, Брекнелл Форест, Беркшир, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[3]
Помер 28 лютого 2020(2020-02-28)[4][5] (96 років)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США[6]
·падінняd[7]
Місце проживання США
Країна  Велика Британія
 США
Національність Англієць
Діяльність математик, фізик-теоретик, фізик-ядерник, професор, статистик
Alma mater Кембриджський університет
Галузь математична фізика
Заклад Принстонський університет
Ступінь докторський ступінь[3]
Членство Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Національна академія наук США, Баварська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Американське філософське товариство[8] і Американське фізичне товариство[8]
Відомий завдяки: сфера Дайсона, рівняння Дайсона
Батько Джордж Дайсонd
У шлюбі з Верена Х'юбер-Дайсон
Діти Естер, Джордж, Дороті, Мія, Ребекка, Емілі
Нагороди член Лондонського королівського товариства
Особ. сторінка ias.edu/sns/dyson
 Фрімен Дайсон у Вікісховищі

Фрімен Дайсон (англ. Freeman Dyson; 15 грудня 1923 — 28 лютого 2020[9][10]) — фізик-теоретик, відомий завдяки своїм роботам у сфері квантової фізики, ядерної енергетики, фізики твердого тіла, професор Принстонського університету (США). Автор численних праць з космології, філософії та футурології.

Біографія

Фрімен Дайсон народився у Великій Британії в 1923 році, в містечку Кроуторн графства Беркшир. Був другою дитиною відомого пізніше композитора Джорджа Дайсона. Родина Дайсонів була заможна, в віці 8-ми років Фрімена було віддано на навчання до школи-інтернату Твайфорд. Хлопчик рано проявив інтерес до математики та фантастики. Це зрештою і обумовило його заняття наукою. В 1935 його батька запросили викладати до Вінчестерського коледжу і родина разом з 12-ирічним Фріменом переїхала у Вінчестер[11][12].

Початок Другої світової війни Фрімен Дайсон схвалював, симпатизуючи противникам Великої Британії. В 1943 закінчив коледж і вступив до ВПС, де займався обрахунками оптимального розміщення екіпажів літаків. Після війни отримав ступінь бакалавра математики в Кембриджі і в 1947 році перебрався до США, де отримав роботу в Принстонському університеті[11][12].

Працюючи над докторською працею, опинився під патронатом фізика Ганса Бете, познайомився з Річардом Фейнманом. У 1949 Фрімен довів міркування Фейнмана щодо його діаграм[11][12]. У 1950 одружився з Вереною Губер, котра була математиком і доти вже була раз заміжня. В шлюбі з нею народилися двоє дітей: Естер і Джордж[13].

У 1951 став професором фізики в Корнеллі, при цьому ще не маючи ступеня доктора. В 1953 році Роберт Оппенгеймер запропонував йому довічне призначення в Інституті перспективних досліджень у Принстоні, де працював Альберт Ейнштейн. Молодому вченому було надано цілковиту свободу досліджень. Працював, зокрема, над проєктом створення атомних двигунів для космічних кораблів, брав участь у розробці ядерних реакторів. Був автором праць із квантової електродинаміки, робіт з теорії магнетизму (формалізм спінових хвиль Дайсона), теорії енергетичного спектру ядер (розподіл Дайсона)[11][12]. В 1958 одружився вдруге на атлетці Імме Юнг[14], яка народила чотирьох дочок: Дороті, Мію, Ребекку та Емілі[15].

У масовій культурі Дайсон найвідоміший за проєкт розселення квадрильйонів людей у Сонячній системі. Він припустив, що високорозвинені цивілізації у Всесвіті створюють навколо зірок «сфери» (їх називають «сферами Дайсона»), повністю вловлюють їхню енергію, і запропонував шукати братів по розуму за інфрачервоним випромінюванням цих сфер. Ще одна ідея Дайсона — створення методом генної інженерії рослин (дерев Дайсона), які можна використати для вирощування на кометах. Такі рослини могли б брати участь у створенні придатної для дихання людини атмосфери, забезпечуючи таким чином умови для проживання та просування людства за межами Сонячної системи[16].

Дайсон і його книги удостоєні багатьох міжнародних премій, серед яких Темплтонівська премія за успіхи в дослідженні чи відкритті у духовному житті. В останні роки життя активно популяризував науку, критикував ажіотаж навколо глобального потепління. Був палким прихильником ядерного роззброєння. Вчений активно цікавився проблемою існування позаземних цивілізацій та походження життя[11]. Закінчив викладацьку діяльність у 1994 році. Син Фрімена, Джордж Дайсон, почасти продовжив справу батька, ставши істориком науки[17]. Донька Естер Дайсон — відома консультантка з цифрових технологій і інвесторка[18].

Помер 28 лютого 2020 року в лікарні біля Принстона в Нью-Джерсі у віці 96-и років унаслідок травм, зазнаних через падіння[16].

Провідні ідеї

Теорія чисел

«Перетворення Дайсона» доводить теорію Олів'є Рамаре, що будь-яке парне число — це сума не більше, ніж 6 простих чисел[19].

Біотехнології

Фрімен Дайсон прогнозував у книзі «Сонце, геном і інтернет» (1999), що розвиток біотехнологій зумовить зростання мегаполісів. Створені біоінженерією рослини завдяки фотосинтезу прямо в містах слугуватимуть сировиною для палива чи харчів, тож сільське господарство зникне[20]. На думку Дайсона, в майбутньому використання копалин поступиться використанню спеціально створених рослин або бактерій, здатних видобувати чи синтезувати потрібні людям речовини. Завдяки цьому розподіл ресурсів відбуватиметься раціональніше та справедливіше, що спричинить зменшення соціальної нерівності[21].

Астроінженерія

Найвідоміша концепція Фрімена Дайсона, запропонована в 1960 році — це сфера, що оточує зорю й дозволяє збирати енергію її випромінювання. Згідно з його міркуваннями, розвинута цивілізація потребуватиме все більше енергії, головне джерело якої — випромінювання найближчої зорі. Тож цивілізація прагнутиме максимально поглинати її, що можна досягти, оточивши зорю суцільною сферою, яка не пропускатиме випромінювання зорі назовні[22]. Внутрішня поверхня сфери Дайсона може слугувати для проживання та існування штучної біосфери[23]. Ідея, втім, не належала первісно Фрімену Дайсону, він почерпнув її з роману Олафа Стейплдона «Творець зірок» (1937)[24].

Також Дайсон пропонував створення рослин «дерев Дайсона», пристосованих для життя всередині комет. Ростучи у їх внутрішніх просторах, природних чи штучних, рослини формували б всередині атмосферу та загалом середовище, придатне для життя людини. Таким чином космічні тіла можна цілеспрямовано й без постійного втручання людини перетворювати на космічні станції[25].

Розвиваючи ідею фон Неймана про колонізацію космосу шляхом самовідтворюваних апаратів, Дайсон у книзі «Турбуючи всесвіт» (1979) пропонував використовувати самовідтворювані біоінженерні організми. За його ідеєю, однокілограмові організми, доставлені до місця призначення, могли б розмножуватись, поглинаючи матеріал космічних тіл, щоб створювати середовище, придатне для життя людей[26].

Розвиток життя та розуму

Дайсон припускав у 1979 році, що розумні істоти здатні уникнути теплової смерті всесвіту. Діяльність розуму вимагає обчислень, для яких потрібна енергія. Енергетичні ресурси зменшуються логарифмічно, прямуючи до нескінченно малого числа, проте ніколи не вичерпуються цілковито. Тому будь-яке обчислення стає можливим у певний час. Якщо в далекому майбутньому, коли всесвіт охолоне, існуватимуть розумні істоти, їхні думки будуть дуже повільними, розтягуючись у нескінченність, проте сам процес мислення ніколи не припиниться[27].

Про Вікіпедію
Навіть у системі з максимальним шумом помилки можна надійно виправляти, передаючи точну інформацію, за умови, що сигнал має достатню надлишковість. Ось так, по суті, працює Вікіпедія. ... Наука це сума великої кількості загадок. Це безупинна суперечка між великим натовпом голосів. Вона більше нагадує Вікіпедію, ніж Енциклопедію Британіку.[28]

Основні праці
  • «Симетричні групи у ядерній фізиці та фізиці часток» (англ. Symmetry Groups in Nuclear and Particle Physics, 1966)
  • «Міжзоряний транспорт» (англ. Interstellar Transport, 1968)
  • «Турбуючи всесвіт» (англ. Disturbing the Universe, 1979) ISBN 978-0-465-01677-8.
  • «Зброя надії» (англ. Weapons and Hope, 1984)
  • «Походження життя» (англ. Origins of Life, 1985)
  • «Нескінченність в усі напрямки» (англ. Infinite in All Directions, 1988) ISBN 0-14-014482-X
  • «Від Еросу до Геї» (англ. From Eros to Gaia, 1992)
  • «Вибрані праці Фрімена Дайсона» (до 1990) (англ. Selected Papers of Freeman Dyson, 1996)
  • «Уявні світи» (англ. Imagined Worlds, 1997) ISBN 978-0-674-53908-2
  • «Сонце, геном і інтернет» (англ. The Sun, the Genome and the Internet, 1999)
  • «Важливість бути непередбачуваним» (фр. L'importanza di essere imprevedibile, 2003)
  • «Учений як бунтар» (англ. The Scientist as Rebel, 2006)
  • «Поглиблена квантова механіка» (англ. Advanced Quantum Mechanics, 2007) ISBN 978-981-270-661-4
  • «Різнобарвне скло: роздуми про місце життя у всесвіті» (англ. A Many-Colored Glass: Reflections on the Place of Life in the Universe, 2007)
  • «Птахи та жаби: обрані праці 1990—2014» (англ. Birds and Frogs: Selected Papers, 1990—2014, 2015)

Див. також

Примітки
  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. SNAC — 2010.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119206269 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Renowned Mathematician And Physicist Freeman Dyson Has Died At Age 96 — Maine Public Broadcasting Network, 2020.
  5. Freeman Dyson Dies at 96; Wrestled With Questions of Physics and Morality // The New York Times / D. Baquet — Manhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2020. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  6. Muere a los 96 años el legendario físico y matemático Freeman Dyson
  7. https://www.washingtonpost.com/local/obituaries/freeman-dyson-a-visionary-and-renaissance-physicist-dies-at-96/2020/02/28/0ba462e0-5a58-11ea-ab68-101ecfec2532_story.html
  8. NNDB — 2002.
  9. Помер знаменитий фізик-теоретик Фрімен Дайсон hromadske.ua 28.02.2020
  10. Відомий математик і фізик Фрімен Дайсон помер у віці 96 років mainepublic.org 28.02.2020 (англ.)
  11. Freeman Dyson, legendary theoretical physicist, dies at 96. Science (англ.). 28 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  12. Фримен Дайсон и его исполинская сфера | Космос | Мир фантастики и фэнтези (ru-RU). 15 грудня 2017. Процитовано 29 лютого 2020.
  13. Freeman Dyson (1923 - ). mathshistory.st-andrews.ac.uk. Процитовано 29 лютого 2020.
  14. Burfoot, Amby (30 березня 2009). Mar. 30: A Beautiful Couple: Imme and Freeman Dyson. Runner's World (амер.). Процитовано 29 лютого 2020.
  15. Dawidoff, Nicholas (25 березня 2009). The Civil Heretic. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 лютого 2020.
  16. Physicist And Iconoclastic Thinker Freeman Dyson Dies At 96. NPR.org (англ.). Процитовано 29 лютого 2020.
  17. George Dyson | Edge.org. www.edge.org (англ.). Процитовано 29 лютого 2020.
  18. McKelvey, Tara (27 травня 2014). The woman who broke tech's glass ceiling. BBC News (en-GB). Процитовано 29 лютого 2020.
  19. Ramaré, Olivier (1995). On Šnirel'man's constant. Annali della Scuola Normale Superiore di Pisa - Classe di Scienze (фр.) 22 (4). с. 645–706. Процитовано 29 лютого 2020.
  20. Dyson, Freeman (19 липня 2007). Our Biotech Future (англ.). ISSN 0028-7504. Процитовано 29 лютого 2020.
  21. Freeman Dyson envisions biotech solutions to rural poverty: 3/01. news.stanford.edu. Процитовано 29 лютого 2020.
  22. Dyson, F. J. (3 червня 1960). Search for Artificial Stellar Sources of Infrared Radiation. Science (англ.) 131 (3414). с. 1667–1668. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.131.3414.1667. Процитовано 29 лютого 2020.
  23. INTERVIEW: Freeman Dyson (October 1978). web.archive.org. 7 грудня 1998. Процитовано 29 лютого 2020.
  24. Dyson, Freeman J. (1979). Disturbing the universe (вид. 1st ed). New York: Harper & Row. ISBN 0-06-011108-9. OCLC 4956480.
  25. Warm-Blooded Plants and Freeze-Dried Fish by Freeman J. Dyson. www.theatlantic.com. Процитовано 29 лютого 2020.
  26. Cambridge Conference Correspondence. defendgaia.org. Процитовано 29 лютого 2020.
  27. TIME WITHOUT END: PHYSICS AND BIOLOGY IN AN OPEN UNIVERSE. Institute for Advanced Studies. Процитовано 29.02.2020.
  28. NYRB March 11, 2011. Nybooks.com. Retrieved on 2011-10-07.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.