Кормільцев Ілля Валерійович
Ілля Валерійович Кормільцев (рос. Илья Валерьевич Кормильцев; 26 вересня 1959, Свердловськ, РРФСР — 4 лютого 2007, Лондон, Велика Британія) — радянський та російський поет, перекладач з англійської, італійської та французької, публіцист, музичний та літературний критик. Відомий як автор текстів пісень російського гурту «Наутилус Помпилиус».
Кормільцев Ілля Валерійович | |
---|---|
рос. Илья Валерьевич Кормильцев | |
| |
Народився |
26 вересня 1959 Свердловськ, РРФСР |
Помер |
4 лютого 2007 (47 років) Лондон Велика Британія ·новоутворення спинного мозку |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | поет, перекладач, публіцист |
Відомий завдяки | автор текстів гурту «Наутилус Помпилиус» |
Alma mater | Уральський державний університет ім. А. М. Горького (1981) і Санкт-Петербурзький державний університет |
Знання мов | російська |
Посада | головний редактор |
Брати, сестри | Q4233189? |
Нагороди | |
Біографія
Навчався в англійській спеціальній школі, пізніше на хімічному факультеті Ленінградського університету. Після року навчання у Ленінграді перевівся до Уральського державного університету, який закінчив у 1981 р.
Після закінчення університету писав тексти пісень для гурту «Урфін Джус» та для декількох інших виконавців. З 1983 р. почав писати тексти пісень для «Наутілуса Помпіліуса». Пісні написані Кормільцевим у виконанні гурту стали згодом культовими у СРСР. Разом із піснями також продовжував писати вірші — 1990 р. вийшла збірка «Зковані одним ланцюгом», де були не тільки пісні Кормільцева, але і малюнки В'ячеслава Бутусова — основного виконавця гурту. 1989 року «Наутілус» був ушанований премією Ленінського комсомолу, від якої Кормільцев відмовився[1].
У 1990—2000 роках робив переклади з англійської, італійської, французької та польської мов. Після розпаду «Наутілуса» заснував власний літературний проєкт. Друкувався у декількох провідних російських журналах. У 2003 р. очолив видавництво «Ультра. Культура.» де друкував часом дуже контроверсійні матеріали пов'язані, крім іншого, із наркотиками, порнографією та націоналізмом. Його політичні погляди були теж дещо відмінними — виступав проти російських націоналістів та проти виконання його пісень перед прокремлівською аудиторією. Особливого розголосу набули його висловлювання стосовно російських імперіалістів:[2]
Я обожнюю росіян. Вони завжди точно знають, кого потрібно заборонити. Я вже років 20 сподіваюся, що нарешті хто-небудь прийде і заборонить їх. Як клас. Разом зі всією їхньою тисячолітньою історією сраколизання начальству, батога і нагайки, пияцтва і звиродніння, насильства і нелюдської злості, разом з кожним підорасом, який знає кого точно потрібно заборонити. На жаль, ці дивні творіння не зовсім розуміють, що для решти світу вони виглядають нікчемними маленькими потворами... Вони сіпаються, повзають і звиваються, сподіваючись, що їх хто-небудь помітить... а ніхто... не помічає... Одного боюся – у цієї сволоти вистачить розуму спробувати заборонити людство.[3] Оригінальний текст (рос.) Я обожаю русских. Они всегда точно знают, кого нужно запретить. Я уже лет 20 надеюсь, что наконец кто-нибудь придет и запретит их. Как класс. Вместе со всей их тысячелетней историей жополизства начальству, кнута и нагайки, пьянства и вырождения, насилия и нечеловеческой злобы, вместе с каждым пидорасом, который знает кого точно нужно запретить. Увы, эти странные создания не вполне понимают, что для всего остального мира они выглядят как ничтожные уродцы... Они дергаются, ползают и кочевряжатся, надеясь, что их кто-нибудь заметит... а никто... не замечает... Одного боюсь – этой сволочи хватит ума попытаться запретить человечество. |
Під час подорожі до Великої Британії у січні 2007 р. у Кормільцева знайшли рак хребта у розвиненій, невиліковній стадії. 4 лютого 2007 р. він помер у лондонській лікарні. Поета поховали 9 лютого у Москві.