Корнилівка

За археологічними даними поблизу села виявлено 2 кургани.

Перша історична згадка про село Корнилівку датується 1717 роком.

У 1765 році село відносилось до Корсунського староства. За люстрацією 1789 року в Корнилівці проживало 76 селян, 7 шляхтичів та було 99 робочих волів.

У 1855 році місцеві селяни брали участь у русі Київська козаччина.

На 1 січня 1900 року село — центр Корнилівської волості. Землі нараховувалось 1 313 десятин, у тому числі 207 поміщицької, 43 церковної, 1 063 селянської. Село належало найяснішому князеві М. П. Лопухіну-Демидову. У ньому були: церква, церковно-парафіяльна школа, державна винна крамниця, шість вітряних млинів, три кузні, працював один фельдшер. Пожежна частина була оснащена двома гаками і чотирма відрами.

На фронтах Другої світової війни загинуло 137 односельців у складі радянської армії. Село реокуповане 10 грудня 1944. У братській могилі поховано 40 радянських воїнів.

На 1 січня 2003 року у Корнилівці працюють загальноосвітня школа, ФАП, будинок культури і бібліотека.

Село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[2], що і було зроблено Верховною Радою України 19 травня 2016 року.

У Корнилівці збереглася дерев'яна Преображенська церква (1738), оригінальна пам'ятка народної архітектури Середнього Подніпров'я.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Кірове // Села // Малий енциклопедичний словник Корсунщини. Том 2., Корсунь-Шевченківський, 2004, стор. 165
• Преображенська церква
• Погода в селі Кірове
• Korniłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 407. (пол.)
• Korniłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 126. (пол.)