Корнієнко Василь Онисимович
Васи́ль Они́симович Корнієнко (нар. 22 квітня 1867, с. Мануйлівка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині Мануйлівка — у складі лівобережної частини м. Дніпро) — пом. 11 грудня 1904) Одеса — український живописець і графік, дитячий письменник.
Василь Корнієнко | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
22 квітня 1867 с. Мануйлівка | |||
Смерть | 11 грудня 1904 (37 років) | |||
Одеса (злоякісна пухлина) | ||||
Поховання | Перший Християнський цвинтар (Одеса) | |||
Країна | Російська імперія | |||
Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Окулов Петро Тимофійович | |||
|
Життєпис
Батько був чоботарем, мама вирощувала квіти на продаж, сім'я була безземельною. З шести дітей Василь був п'ятим. Навчався у сільській школі, змалечку почав малювати.
1882 року вступив до Першого Катеринославського реального училища, його вчителем був художник Окулов Петро Тимофійович. 1885 року в училищі відбулася його перша виставка. Художником зацікавився тодішній катеринославський віце-губернатор барон Володимир Платонович Рокасовський (1851—1911) і запропонував земству матеріально підтримати в навчанні талановитого селянського хлопця. У 1887 році Корнієнко отримує виклик до Севастополя — до тамтешньої приватної малярської школи Макухіної. Проте провчився лише один рік — за браком коштів. У 1888 — вільний слухач Санкт-Петербурзької академії мистецтв, губерніальне земство виділило стипендію на навчання.[1] Закінчив 1894 зі званням «некласний художник». Вже в часі навчання у Петербурзі його мучив кісткоїд великої гомілки.
1902 року брав участь у Катеринославській художній виставці, де особливу увагу відвідувачів привернула робота митця «У коршмі».[1] На початку ХХ ст. українська громада Одеси запропонувала О. Корнієнкові створити серію ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського. Митець почав роботу, але не завершив через хворобу: створив тільки 10 рисунків, які згодом увійшли до альманаха «На вічну пам'ять Котляревському».[1]
Помер в Одесі у віці 37 років від саркоми після двох важких операцій. Похований у Мануйлівці, могила не збереглася. За іншими даними похований на Першому Християнському цвинтарі.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передали місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Корнієнка відсутні.[3]
Творчість
1909 року роботи О. Корнієнка виставляли на виставці пам'яті Юлійса Федерса.
Його твори:
- «Біля корчми»,
- «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва»,
- «Втеча трьох братів з Азова»,
- «Козак Голота і татарин»,
- «Перед поєдинком»,
- «Повернувся»,
- «Характерник»,
- «Чари»,
- «Тарас Шевченко»,
- ілюстрації до «Енеїди» І.Котляревського: «Еней», «Юнона в дорозі до Еола», «Еол», «Нептун на ракові», «Дідона і троянці», «Дідона і Еней», «Сивіла та Еней», «Вулиця до пекла», «Перевізник», «Гарон», «Низ», «Евріал і латинці», «Еней перед поєдинком» (ювілейне видання 1903—1904 років).
Здійснив малюнок обкладинки і заставки до поетичної збірки «Дозвілля» Миколи Кузьменка (1899, Катеринослав), роботи Адріана Кащенка — «Неволя бусурманська в українській народній поезії» — вийшла друком 1916, «Оповідання про Славне Військо Запорозьке Низове» — 1917.
Окремі жанрові картини та малюнки Василя Корнієнка на теми українських народних дум видавали у форматі листівкок. Зокрема, відомі листівки Мануйлівського товариства «Просвіта».
Також В. Корнієнко писав поезії, видані вже по його смерті.
Василь Корнієнко — дитячий письменник, автор казки для дітей «Запорожський скарб», вперше виданої 1918 у Катеринославі з передмовою Пилипа Щукина, написаною 8 травня 1918, та 10 малюнками І. Стеценка (здогадно першим ілюстратором став Іван Кіндратович Стеценко, брат художника Василя Стеценка та учень художника-просвітянина Миколи Погрібняка — усі троє родом з с. Козацького на Черкащині, поблизу Шевченкової батьківщини).
Казка В. Корнієнка мала великий видавничий успіх, співмірний з успіхом творів для юнацтва А. Кащенка.
Казку передрукувано на еміграції Євгеном Вировим в «Українському видавництві в Катеринославі» (Відень-Катеринослав). Твір Корнієнка включено Антоном Крушельницьким до хрестоматії «Вибір з українського народного письменства» (т. 1, Львів, 1922), потім до «Ілюстрованого календаря канадийського українства» (1923). Казка Корнієнка регулярно перевидавлався українцями в еміграції (видання 1958, 1982 тощо).
У незалежній Україні казка В. Корнієнка передруковується в збірниках української літературної казки.
Біографічну повість про художника і письменника «Василь Корнієнко» (К., Молодь", 1979) написав січеславський письменник Володимир Заремба.
Примітки
- Некрольоґ // Лїтературно-Науковий Вістник, — т. 29, — кн. 2. — Львів 1905, — С. 152.
- Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 15 квітня 2011.
- Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)
Джерела та література
- Некрольоґ // Лїтературно-Науковий Вістник, — т. 29, — кн. 2. — Львів 1905, — С. 152.
- Т. І. Лазанська. Корнієнко Василь Онисимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 163. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- В. М. Ханко. Корнієнко Василь Онисимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Посилання
- Корнієнко Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 722. — 1000 екз.
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Дніпропетровський музей
- Українці у світі