Корнієнко Василь Онисимович

Батько був чоботарем, мама вирощувала квіти на продаж, сім'я була безземельною. З шести дітей Василь був п'ятим. Навчався у сільській школі, змалечку почав малювати.

1882 року вступив до Першого Катеринославського реального училища, його вчителем був художник Окулов Петро Тимофійович. 1885 року в училищі відбулася його перша виставка. Художником зацікавився тодішній катеринославський віце-губернатор барон Володимир Платонович Рокасовський (1851—1911) і запропонував земству матеріально підтримати в навчанні талановитого селянського хлопця. У 1887 році Корнієнко отримує виклик до Севастополя — до тамтешньої приватної малярської школи Макухіної. Проте провчився лише один рік — за браком коштів. У 1888 — вільний слухач Санкт-Петербурзької академії мистецтв, губерніальне земство виділило стипендію на навчання.[1] Закінчив 1894  зі званням «некласний художник». Вже в часі навчання у Петербурзі його мучив кісткоїд великої гомілки.

«Характерник»

1902 року брав участь у Катеринославській художній виставці, де особливу увагу відвідувачів привернула робота митця «У коршмі».[1] На початку ХХ ст. українська громада Одеси запропонувала О. Корнієнкові створити серію ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського. Митець почав роботу, але не завершив через хворобу: створив тільки 10 рисунків, які згодом увійшли до альманаха «На вічну пам'ять Котляревському».[1]

Помер в Одесі у віці 37 років від саркоми після двох важких операцій. Похований у Мануйлівці, могила не збереглася. За іншими даними похований на Першому Християнському цвинтарі.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передали місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Корнієнка відсутні.[3]

1909 року роботи О. Корнієнка виставляли на виставці пам'яті Юлійса Федерса.

Його твори:

• «Біля корчми»,
• «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва»,
• «Втеча трьох братів з Азова»,
• «Козак Голота і татарин»,
• «Перед поєдинком»,
• «Повернувся»,
• «Характерник»,
• «Чари»,
• «Тарас Шевченко»,
• ілюстрації до «Енеїди» І.Котляревського: «Еней», «Юнона в дорозі до Еола», «Еол», «Нептун на ракові», «Дідона і троянці», «Дідона і Еней», «Сивіла та Еней», «Вулиця до пекла», «Перевізник», «Гарон», «Низ», «Евріал і латинці», «Еней перед поєдинком» (ювілейне видання 1903—1904 років).

Здійснив малюнок обкладинки і заставки до поетичної збірки «Дозвілля» Миколи Кузьменка (1899, Катеринослав), роботи Адріана Кащенка — «Неволя бусурманська в українській народній поезії» — вийшла друком 1916, «Оповідання про Славне Військо Запорозьке Низове» — 1917.

Окремі жанрові картини та малюнки Василя Корнієнка на теми українських народних дум видавали у форматі листівкок. Зокрема, відомі листівки Мануйлівського товариства «Просвіта».

Також В. Корнієнко писав поезії, видані вже по його смерті.

Василь Корнієнко — дитячий письменник, автор казки для дітей «Запорожський скарб», вперше виданої 1918 у Катеринославі з передмовою Пилипа Щукина, написаною 8 травня 1918, та 10 малюнками І. Стеценка (здогадно першим ілюстратором став Іван Кіндратович Стеценко, брат художника Василя Стеценка та учень художника-просвітянина Миколи Погрібняка — усі троє родом з с. Козацького на Черкащині, поблизу Шевченкової батьківщини).

Казка В. Корнієнка мала великий видавничий успіх, співмірний з успіхом творів для юнацтва А. Кащенка.

Казку передрукувано на еміграції Євгеном Вировим в «Українському видавництві в Катеринославі» (Відень-Катеринослав). Твір Корнієнка включено Антоном Крушельницьким до хрестоматії «Вибір з українського народного письменства» (т. 1, Львів, 1922), потім до «Ілюстрованого календаря канадийського українства» (1923). Казка Корнієнка регулярно перевидавлався українцями в еміграції (видання 1958, 1982 тощо).

У незалежній Україні казка В. Корнієнка передруковується в збірниках української літературної казки.

Біографічну повість про художника і письменника «Василь Корнієнко» (К., Молодь", 1979) написав січеславський письменник Володимир Заремба.

• Некрольоґ // Лїтературно-Науковий Вістник, — т. 29, — кн. 2. — Львів 1905, — С. 152.
• Т. І. Лазанська. Корнієнко Василь Онисимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 163. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• В. М. Ханко. Корнієнко Василь Онисимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Корнієнко Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 722. — 1000 екз.
• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Дніпропетровський музей
• Українці у світі