Король Антін

Анті́н Коро́ль (30 жовтня 1896, с. Соколів, нині Золотопотіцька селищна громада, Чортківський район, Тернопільська область — 26 липня 1966, Венесуела) — український учений, інженер-проектант, громадський діяч у Венесуелі. Член НТШ у Канаді.

Анті́н Коро́ль
Народився 30 жовтня 1896(1896-10-30)
с. Соколів, нині Золотопотіцька селищна громада, Чортківський район, Тернопільська область
Помер 26 липня 1966(1966-07-26) (69 років)
 Венесуела
Громадянство  ЗУНР
Національність українець
Діяльність громадський активіст
Військове звання  Хорунжий (файнріх)
поручник УГА
Діти Богдан

Життєпис

Народився 30 жовтня 1896 року в с. Соколові, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався у Бучацькій державній[1] та українській гімназії[2] у Тернополі (1911—1914, р.[3] в 1913/1914 навч. році був учнем VIIb класу, його однокласником був Мариян Крушельницький[2]). Воював у складі Легіону УСС (розвідка, разом з В. Гузаром запобіг арешту Норберта Рибака[4]). Був перекладачем при австрійському полку, мав звання хорунжого.[5] Поручник УГА. Студіював гірничу інженерію у Високій гірничій академії в Пршибрамі (Чехословаччина). Був діяльним у студентських організаціях.[1]

У другій половині 1920-х повернувся до Бучача, став керівником повітової філії українського товариства «Луг», організував улітку 1928 р. перший з'їзд «Лугів» Бучаччини (на огляд приїхав Роман Дашкевич). Автор проекту «Народного Дому» в селі Цвітова.[6] На початку 1930-х виїхав до Львова.[7]

Став членом УНДО, брав участь у суспільній праці, виборах до Сейму 1928 р. У 1932—1933 роках нострифікував диплом, щоб відкрити приватну канцелярію землеміра. У 1930—1937 році працював при воєводському землемірському відділі в Тернополі. 1937 р. покинув державну службу, став заприсяженим землеміром у Бучачі.[1]

Під час ІІ-ї світової війни опинився разом з іншими бучачанами в Німеччині. 1947 року разом з дружиною і сином переселився до Каракасу, де отримав працю при міністерстві комунікації у відділі будови летовищ, швидко опанував іспанську. Брав участь у проектуванні, будівництві, перебудові багатьох летовищ у Венесуелі, в розбудові урбанізованих околиць Каракасу.

Діяльний в українських громадських об'єднаннях:

  • голова парохіяльного комітету Української католицької церкви в Каракасі (від заснування до смерті)
  • містоголова «Української громади» (Каракас)
  • засновник секцій інженерів, комбатантів, спортивної секції товариства «Чорноморці».[1]

1963 р. міністерство освіти і виховання іменувало професором університету в Суідад-Борівар, де викладав геодезію, мірництво.

Автор праці «Вища геодезія у щоденній практиці кожного інженера».[1]

Помер раптово.

Сім'я

Син Богдан, інженер за фахом, народився в Бучачі, закінчив вищі студії в Університеті Тулиса, проживав у Венесуелі, надав для видання книги «Бучач і Бучаччина» 100$.[8]

Примітки
  1. Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 399.
  2. IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914. — Тернопіль, 1914. — С. 84.
  3. Мельничук Б., Яворський Г. Король Антін… — С. 182.
  4. Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина… — С. 768.
  5. Спис старшин, що повнили службу в Лєґіоні УСС від 1914 до листопаду 1918 р..
  6. Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 675.
  7. Мґр. Данилів Т. Організації молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 284.
  8. Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина… — С. 762.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.