Королівство Галісія

Назва походить від давнього лузітанського племені каллаїків, яке було підкорено давніми римлянами у 130-х роках до н. е., територія яких увійшла до провінції Лузітанія. Під час реформ імператора Діоклетіана утворилася провінція Галеція. Вона існувала до V ст. , коли на Піренейський півострів вдерлися германські племена свевів та вестготів. Тривалий час Галеція було важливою частиною Свевської держави.

Після занепаду останнього у 580-х роках, територію було підкорено королівством вестготів. Останні в результаті реформи утворили на цій територію провінцію Галецію, якою керував дукс (правитель або намісник). Своєрідною легальною основою для утворення королівства стало самостійне правління Вітіци у 698—701 роках, що був співволодарем свого батька Егіки, вестготського короля. Титул Вітіци незрозумілий: в одних джерелах як король Свевії, в інших дукс (король) Галеції. Його столицею було м. Туй.

Слідом за поразками вестготів від військ арабів у 710-720-х роках територію Галецію було приєднано до Арабського халіфату. З 740-х років відвоювання земель Галеції розпочав Альфонсо I, король Астурії. Боротьба за Галецію (назва з часом змінилося на Галісію) тривала протягом королів Фруели I, Ауреліо, Сіло, Альфонсо II. Водночас у середині VIII ст. зазнала нападів норманів. У 770-х роках розпочався місцевий рух знаті спрямований на здобуття незалежності Галісії, проте його було придушено.

Значному піднесенню цих територій сприяло оголошення про знайдення у 814 році рештків Святого Якова, брата Ісуса Христа. Його гробницю споруджено у м. Компостела, що з часом перейменовано в Сантьяого-де-Компостела. Воно стало спочатку загальнопіренейським містом для прочан, а згодом загальноєвропейським святим містом, що сприяло економічному та політичному піднесенню області. Остаточно Галісію було звільнено у 825 році.

З 840-х років нової потуги набула галісійська знать, яка активно втручалася в діяльність королівства, яке перетворилося на Астуро-Галісію. Галісія стала важливою базою у наступі на південний захід Піренеїв. Втім у 870-880-х роках прикордоння Галісії все ще було частиною боротьби між християнами і мусульманами.

У 910 році в результаті розподілу держави Альфонсо III утворилося самостійне королівство Галісія, яке очолив син останнього Гарсія. Протягом наступного сторіччя королівство Галісія час від часу приєднувалося до Леону. Галісійська знать постійно перебувала в опозиції до королівської влади. У 984 році за Бермудо II Галісію було приєднано до королівства Леон. З цього моменту Галісія тривалий не могла здобути самостійності.

У 1065 році при розподілі королівства Фердинанда I Галісія стала леном його сина Гарсії. За його правління Галісія набула найбільшої могутності, приєднавши до своїх володінь Португалію. З 1073 року Галісія знову увійшла до складу королівства Кастилія і Леон.

Водночас галісійська мова з цього часу стає літературною мовою Піренеїв, склала основу майбутніх португальської і кастильської мов. Це сприяло збереженню самостійності Галісії. У 1296 році інфант Хуан при підтримці місцевої знаті став королем Леону, Галісії та Севільї. Самостійність Галісії тривала до 1300 року, коли остаточно приєдналося до Кастилії. В подальшому місцева знать постійно брала участь в інтригах, але не змогло здобути незалежності.

• Список правителів Галісії

• López Carreira, Anselmo (2005): O Reino medieval de Galicia. A Nosa Terra, Vigo. ISBN 978-84-8341-293-0 (Galician)
• Roger Collins, La Conquista Árabe 710—797, pag 167. Ed Critica, Barcelona, 1989. ISBN 84-7423-497-2
• Mariño Paz, Ramón (1998). Historia da lingua galega (2. ed.). Santiago de Compostela: Sotelo Blanco. ISBN 84-7824-333-X (Galician)