Королівська родина Данії

Данський королівський дім є однією з найдавніших існуючих монархій у світі, перелік яких виглядає приблизно так[6]:

1. Японська Імперія з прибл. І ст. до н.е. (за легендами, з 660 р. до н.е.), більше 2050 років
2. Королівство Данія з прибл. 700 р. або раніше,[7] більше 1300 років
3. Султанат Оман з 751 р., 1267 років
4. Королівство Марокко з 788 р., 1230 років
5. Королівство Норвегія з 872 р., 1146 років
6. Королівство Швеція з ? р.

Данські королі одружувалися з монаршими особами Європи. Часто данський король був або сином, або близьким родичем попереднього. Римський історик Тацит у 98 р. н.е. писав, що "... часто на кожних виборах з'являлась людина з того ж роду, яка, як вважалося, мала божественне походження ... король германців мав ще одну важливу роль, оскільки він був правителем, проголошеним Богом". У Данії правили декілька королівських династій, останніми з яких є:

• Першим представником династії Ольденбургів був король Кристіан І, який зійшов на престол Данії у 1448 році. Він був сином Дітріха Щасливого, графа Ольденбурзького та Дельменгорстського, і графині Гедвіґи, яка була донькою графа Герхарда VI Гольштейнського та сестрою герцога Адольфа Шлезвігського. Таким чином по материнській лінії Кристіан був нащадком короля Еріка V Гліппінга у шостому коліні. Kороль Фредерік VII був останнім з Ольденбурзької династії, оскільки у нього не було дітей. Він був сином Кристіана VIII та королеви Шарлотти-Фредеріки. Загалом 16 королів Ольденбурзької династії правили Данією протягом 415 років.
• У 1863 році король Кристіан ІХ став першим представником дому Глюксбургів. Він був сином герцога Фредеріка Вільгельма Глюксбурзького та принцеси Луїзи Кароліни Гессен-Кассельської (сестри дружини короля Фредеріка VІ). По батьківській лінії король був нащадком Кристіана III, а по материнській лінії – Фредеріка V.

Королева Маргрете ІІ з чоловіком, принцом Хенріком, 2010 рік

Кронпринц Фредерік з дружиною, кронпринцесою Мері, на весіллі шведської принцеси Мадлен, 2013 рік

До королівської родини Данії належать:[8]

• Маргрете ІІ, королева Данії та її чоловік, принц Хенрік (помер 13 лютого 2018 року)
  • Кронпринц Фредерік та кронпринцеса Мері
    • Принц Крістіан
    • Принцеса Ізабелла
    • Принц Вінсент
    • Принцеса Жозефіна
  • Принц Йоакім та принцеса Марія (Її Світлість Александра Крістіна, графиня Фредеріксборзька, перша дружина принца Йоакіма) вийшла з королівського дому 3 березня 2007 року)
    • Принц Ніколай
    • Принц Фелікс
    • Принц Хенрік
    • Принцеса Афіна
  • Принцеса Бенедикта та її чоловік принц Ріхард цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург (помер 13 березня 2017 року)
    • Принц Густав цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург
    • Принцеса Александра цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург та її чоловік, Джефферсон Пфайль унд Кляйн-Ельґут
      • Ріхард фон Пфайль унд Кляйн-Ельґут
      • Інгрід фон Пфайль унд Кляйн-Ельґут
    • Принцеса Наталі цу Зайн-Віттґенштейн та її чоловік, Александр Йогансманн
      • Костянтин цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Йогансманн
      • Луїза цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Йогансманн
• Анна-Марія, королева Греції, та її чоловік Костянтин ІІ, король Греції
  • Алексія Ольденбурзька
  • Павло, герцог Спарти
  • Ніколай Ольденбурзький
  • Теодора Ольденбурзька
  • Філіппос Ольденбурзький
• Принцеса Єлизавета (донька принца Кнуда)

Примітка

* Члени королівської родини Греції не включені до списку

Кронпринц Данії Фредерік

Першим законом, що регулював порядок наслідування данського престолу, був Королівський закон (Kongeloven, Lex Regia), прийнятий 14 листопада 1665 року та опублікований у 1709 році.[14][15] Згідно з ним данський престол мали успадкувати законні нащадки короля Фредеріка ІІІ, а порядок наслідування мав відповідати напівсалічній (агнатично-когнатичній) системі (примогенітурі),[14] за якою корону отримує спадкоємець престолу; серед дітей монарха переважне право мають чоловіки над жінками, серед братів та сестер – старші над молодшими, а серед далеких нащадків Фредеріка ІІІ шляхом заміщення більші гілки мають переважне право над меншими. Нащадки-жінки мали право успадкувати престол у випадку, якщо по чоловічій лінії не було законних спадкоємців. Що стосується герцогств Гольштейна та Лауенбурга, де король правив як герцог, то тут діяла салічна система (тобто лише нащадки по чоловічій лінії могли отримати престол герцога); згодом за взаємозгодою вони об'єдналися. Герцогства Шлезвіг (данський лен) Гольштейн та Лауенбург (німецькі лени) об'єдналися персональною унією з данською короною.

Ця система спричинила проблеми, коли Фредерік VII не лишив по собі дітей, тим самим унеможлививши продовження династії, через що лінії наслідування престолів герцогств та королівства розійшлися. Це означало, що новий король Данії уже не буде герцогом Шлезвіга та Гольштейна. Щоб утвердити право герцогів Ельби на данську корону, у 1852 році було укладено Лондонський протокол, підписаний принцом Кристіаном Шлезвіг-Гольштейнським-Зондербурзьким-Глюксбурзьким як новим спадкоємцем престолу, хоча він згідно примогенітури не був спадкоємцем ані данської корони, ані герцогств Шлезвіг, Гольштейн та Лауенбург. Спочатку прем'єр-міністр Данії Кристіан Альбрехт Блюме прагнув зберегти окремі принципи успадкування, проте врешті-решт керівництво країни затвердило агнатичне наслідування, яке підтримав парламент.

Такий порядок престолонаслудівання діяв близько століття. У 1953 році салічна система змінилась системою з переважним правом спадкоємців-чоловіків, тобто жінки-спадкоємиці також мали право на престол, але лише якщо у них не було братів. У 2009 році порядок наслідування престолу знову змінився, але цього разу на абсолютну примогенітуру (тобто і чоловіки, і жінки мали однакові права на престол). Проте ця зміна не вплинула на чинний порядок престолонаслідування, оскільки це було тоді, коли принц Вінсент ще не народився.

Поточна черга на данський престол виглядає так:

1. Кронпринц Фредерік
2. Принц Кристіан
3. Принцеса Ізабелла
4. Принц Вінсент
5. Принцеса Жозефіна
6. Принц Йоакім
7. Принц Ніколай
8. Принц Фелікс
9. Принц Хенрік
10. Принцеса Афіна
11. Принцеса Бенедикта
12. Принцеса Єлизавета

Після того, як 1660 року у Данії відбувся перехід від виборної (принаймні теоретично, хоча зазвичай з 1448 року трон переходив до старшого сина-нащадка Ольденбурзької династії) до спадкової монархії, т.зв. Королівський закон (Kongelov) затвердив правління "Божою милістю" короля Фредеріка ІІІ та його нащадків.[14] Всі статті цього закону (окрім статей 21 та 25) згодом були скасовані. У статті 21 зазначено, що "жоден принц по крові, який проживає у нашому королівстві та на його територіях, не може одружуватися, від'їжджати з країни, або служити іншим державам, поки не отримає дозволу короля".[14] Згідно цього положення принци Данії, які постійно проживають на інших територіях за письмовим дозволом данського монарха (тобто. члени королівських династій Греції, Норвегії та Великої Британії), не втрачають свого королівського статусу у Данії та не мають отримувати постійних дозволів на виїзд за кордон або одруження, хоча з 1950 року ті, хто по чоловічій лінії не є спадкоємцями короля Кристіана IX, більше не мають прав на данський престол.[14] Втім, принци, які проживають у Данії та на її територіях, все ж таки мають отримувати дозвіл монарха на виїзди та одруження.[14]

У статті 25 йдеться про членів королівської династії: "Вони не мають відповідати перед суддями, але їхнім першим та останнім суддею буде король або особа, яку він призначить.".[14] Дія цієї статті не розповсюджується на членів родини, які не є родичами монарха країни (напр. чинна кронпринцеса Данії).

Хоча всі інші статті Королівського закону були скасовані змінами до Конституції, внесеними у 1849, 1853, 1953 та 2009 роках, ці дві статті дотепер зберігають свою силу.

Королівський дім Данії щорічно отримує від держави бл. 98 млн крон. Королева Маргрете ІІ отримує 76 млн крон завдяки апанажу; 10% з них отримував принц Хенрік, а 1,5% – принцеса Бенедикта.

Окрім того, кронпринц Фредерік та принц Йоакім щорічно отримують 18,7 та 3,3 млн крон відповідно. Кронпринцеса Мері отримує 10% від суми, яка передбачена для кронпринца.

Королева Маргрете, її чоловік, принцеса Бенедикта, кронпринц Фредерік та кронпринцеса Мері, а також принц Йоакім разом з принцесою Мері не сплачують ані за реєстрацію транспортних засобів та податки на них, ані податків на дохід або ПДВ. На них розповсюджуються загальні правила сплати податку на дохід та дарування, так само як і податків на майно.[16]

• 
  Герб Данії
• 
  Королівський герб Данії
• 
  Королівське знамено Данії

• 
  Королівська монограма королеви Маргрете ІІ
• 
  Особиста монограма королеви Маргрете
• 
  Спільна монограма королеви та її чоловіка, принца Хенріка
• 
  Герб кронпринца Данії
• 
  Знамено кронпринца
• 
  Королівська монограма кронпринца
• 
  Спільна монограма кронпринца та його дружини, кронпринцеси Мері
• 
  Монограма кронпринцеси Мері
• 
  Герб кронпринцеси Мері
• 
  Королівська монограма принца Кристіана
• 
  Королівська монограма принцеси Ізабелли
• 
  Королівська монограма принца Йоакіма
• 
  Герб принца Йоакіма
• 
  Королівська монограма принцеси Бенедикти
• 
  Герб принцеси Анни-Марії

• Порядок успадкування британського престолу
• Порядок успадкування данського престолу
• Порядок успадкування норвезького престолу
• Порядок успадкування колишнього грецького престолу
• Глюксбурги
• Монархія

¹Діти принцеси Бенедикти не мають прав на престол. Це пов'язано з тим, що виданий їй дозвіл на шлюб має особливі положення: якщо Бенедикта колись стане спадкоємицею престолу, то вона разом з чоловіком має постійно оселитись у Данії. Їх діти будуть мати право престолонаслідування лише у випадку, якщо вони заявлять про бажання натуралізуватися в країні до повноліття та оселяться тут: (a) під час становлення безпосереднім спадкоємцем престолу та (b) не пізніше, аніж вони досягнуть віку обов'язкової шкільної освіти згідно з данським законодавством. Оскільки діти Бенедикти продовжували освіту в Німеччині довгий час після досягнення цього віку, вони втратили свої можливі права на престол Данії.[17]

²Королева Анна-Марія не має прав на престол так само як і її нащадки; отриманий нею дозвіл на весілля передбачав її відмову від претензій на данський престол на користь того, що вона стане королевою-консортом Греції.

1. Kongehuset.dk Архівовано 2010-02-14 у Wayback Machine. Retrieved July 11, 2011.
2. Danmarks Riges Grundlov, § 11. Retsinformation.dk. Процитовано 7 квітня 2015.
3. House of Monpezat. Архівовано 2011-06-03 у Wayback Machine. Press Release, Danish Monarchy, 30 April 2008 (in Danish). Retrieved April 16, 2011.
4. Danish-Style Royal Fairy Tale - Novinite.com - Sofia News Agency
5. Once upon a time. The Age (Melbourne). 10 травня 2004.
6. Королівство Камбоджа тимчасово відходило від монархії у 1960-1993 рр., тому Камбоджа не може вважатися країною з неперервною монархічною традицією. Початком камбоджійської держави вважається заснування Кхмерської імперії у 802 році, проте і до цього на території Камбоджі існувало кілька менших країн, як, наприклад, Фунан, появу якої відносять приблизно до 69 р. н.е. Монархи у Камбоджі правили з 802 до 1960 років та з 1993 року до сьогодні. Отже, камбоджійська монархія існує вже близько 1183 років.
7. Етапи побудови Даневирке та свідчення іноземних джерел (як-от Равеннської космографії) дозволяють припустити, що данська держава почала своє існування вже у другій половині VII століття.
8. Kongehuset.dk – den kongelige familie. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 29 березня 2018.
9. Willis, Daniel (1999). The Descendants of Louis XIII. Baltimore, MD: Clearfield Co. с. 94, 762. ISBN 0-8063-4942-5. «The daughters of Prince and Princess Michael [of Greece and Denmark] are titled Princess of Greece without the style of Royal Highness»
10. Huberty, Michel; Alain Giraud; F. and B. Magdelaine (1994). L'Allemagne Dynastique Tome VII Oldenbourg (French). France: Giraud. с. 329, 357. ISBN 2-901138-07-1.
11. Willis, Daniel (2002). The Descendants of King George I of Great Britain. Baltimore, MD: Clearfield Co. с. 419. ISBN 0-8063-5172-1.
12. Kurrild-Klitgaard, Peter (2 лютого 1999). Conditional Consent, Dynastic Rights and the Danish Law of Succession. Hoelseth's Royal Corner. Dag Trygsland Hoelseth. Архів оригіналу за August 7, 2009. Процитовано 3 серпня 2008.
13. Søgeresultat: - Skeel-Holbek, Schaffalitzky de Muckadell
14. Gråsten Palace
15. Kongeloven. Statsministeriet. Statsministeriet. 4 вересня 1709. Архів оригіналу за October 3, 2013. Процитовано 21 листопада 2012.
16. Kongehusets økonomi
17. Kurrild-Klitgaard, Peter (2 лютого 1999). Conditional Consent, Dynastic Rights and the Danish Law of Succession. Hoelseth's Royal Corner. Dag Trygsland Hoelseth. Процитовано 5 листопада 2009.

• Kongehuset.dk(дан.) - Офіційна сторінка данської монархії.
• Графи та графині Розенборзькі(дан.)