Інгрід Шведська

Інґрід Шведська (швед. Ingrid av Sverige), повне ім'я Інгрід Вікторія Софія Луїза Маргарита (швед. Ingrid Victoria Sofia Louise Margareta); 28 березня 1910 7 листопада 2000) — королева-консорт Данії у 19471972 роках, уроджена принцеса Швеції з династії Бернадотів, донька короля Швеції Густава VI Адольфа та британської принцеси Маргарити Коннаутської, дружина короля Данії Фредеріка IX, матір правлячої королеви Данії Маргрете II та титулярної королеви Греції Анни-Марії.

Інґрід Шведська
швед. Ingrid av Sverige
Інґрід Шведська
Королева-консорт Данії
20 квітня 1947  14 січня 1972
Попередник: Александріна Мекленбург-Шверінська
Наступник: Генрік Данський
 
Народження: 28 березня 1910(1910-03-28)[1][2][…]
Королівський палац, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція
Смерть: 7 листопада 2000(2000-11-07)[1][2][…] (90 років)
Фреденсборг, Фреденсборг, Столичний регіон, Данія
Поховання: Собор Роскілле
Країна: Швеція і Данське королівство
Релігія: лютеранство
Рід: Бернадоти, Глюксбурги
Батько: Густав VI Адольф
Мати: Маргарита Коннаутська
Шлюб: Фредерік IX
Діти: Маргрете, Бенедикта, Анна-Марія
Монограма:
Нагороди:
Орден Слона
Орден Плеяд 1 класу
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли католички (Іспанія)

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Дитинство та юність

Інгрід народилась 28 березня 1910 року у Стокгольмі, невдовзі після початку правління свого діда Густава V. Вона стала третьою дитиною та єдиною донькою в родині кронпринца Густава Адольфа та його першої дружини, 28-річної Маргарити Коннаутської. Хрещення новонародженої відбулось у замковій каплиці королівського палацу Стокгольму 5 травня 1910. Хрещеними батьками дівчинки стали дідусь та бабуся з батьківського боку: король Швеції Густав V та королева Вікторія, дідусь та бабуся з материнського боку: герцог Артур Коннаутський та Луїза Маргарита Прусська, прабабусі Софія Нассауська та Луїза Прусська, велика герцогиня Баденська Хільда, вдовича герцогиня Даларна Тереза, російська імператриця Олександра Федорівна, принцеса Текська Аліса, принц Адальберт Прусський та принц Уельський Георг.[3]

Сади Софієру

Інгрід мала старших братів Густава Адольфа та Сіґварда. Жила родина у північно-західному крилі Kansliflygeln Стокгольмського королівського палацу. Шлюб батьків був щасливим, вони одружилися через взаємне кохання.

Літо сім'я проводила у палаці Софієру поблизу Гельсінборгу на півдні Швеції, на узбережжі протоки Ересунн. Подружжя багато займалося садами, переплановувало та облаштовувало їх,[4] залучаючи до цього дітей.

Інгрід у 1924 році

Згодом з'явилися молодші діти: Бертіль та Карл Юхан. Із матір'ю в Інгрід склалися близькі стосунки. Однак, кронпринцеса померла у 1920, перебуваючи на восьмому місяці вагітності, коли доньці було 10 років.

Невдовзі батько одружився знову із леді Луїзою Маунтбаттен. Цей шлюб також був гармонійним, обидва любили дітей та проводили з ними багато часу.

Інгрід дістала добру освіту. Отримала ґрунтовну підготовку з історії, політології, історії мистецтв, знала декілька мов. Поглибленню знань з культури та мистецтва сприяло її тривале перебування в Парижі та Римі. Крім того, вона здійснила велику мандрівку на Схід.[5] Принцеса захоплювалася спортом, особливо, верховою їздою, катанням на лижах та тенісом. Рано отримала водійські права і стала завзятою автомобілісткою. Тривалий час керувала синім Jaguar 411.[6]

З дитинства її вирізняли почуття обов'язку та серйозність.

У 1928 відбулося знайомство Інгрід з її троюрідним братом, 33-річним принцом Уельским Едвардом. Її вважали можливою дружиною для спадкоємця престола,[7] однак, заручин не відбулося.[8]

Шлюб та діти

15 березня 1935 року було оголошено про заручини принцеси Інгрід із кронпринцем Данії Крістіаном Фредеріком. Весілля відбулося у катедральному соборі Стокгольму 24 травня 1935. Нареченій виповнилося 25 років, нареченому — 36.

Оселилася пара в одному з крил Амалієнборгу. Літньою резиденцією став Ґростенський палац на кордоні з Німеччиною. У подружжя народилося троє доньок:

Інгрід та Фредерік

Оселившись у Данії, Інгрід добре вивчила данську мову.

Як кронпринцеса, вона стала офіційним покровителем Організації дівчат-скаутів у 1936.[9] До цього була прийнята до їх лав і пройшла ті ж самі випробування, що й кожна з учасниць.

1940-го стала лідером «Данського товариства жінок проти війни». Під час німецької окупації Данії під час Другої світової війни, Інгрід виявила особисту хоробрість та чесність, чим здобула велику популярність серед народу, ставши символом мирного супротиву та суспільної патріотичної моралі. Вона виказувала солідарність із данським населенням, гуляючи під час війни вулицями міста сама чи з маленькою Маргрете в колясці, відкрито ігноруючи окупаційні сили. Її дідусь Густав V нагадав їй про ризик та направив вимогу бути обережнішою «заради династії» та власної безпеки. Інгрід відмовилася підкоритися та знайшла підтримку у чоловіка, який поділяв її погляди. Обидва у своїх поїздках по місту стали використовувати велосипед замість автівки.

Королева

Король Крістіан X пішов з життя 20 квітня 1947 року у похилому віці. На престол зійшов Фредерік під іменем Фредеріка IX. Інгрід стала королевою. На той час їй було 37 років.

Королева Інгрід

Вона супроводжувала чоловіка під час більшості державних візитів. Багато разів відвідувала із ним Ґренландію та Фарерські острови. Інгрід виконувала традиційні представницькі обов'язки, у той же час виступаючи в образі сучасної жінки, яка сама може досягти успіху. Виступала за жіночу спадкоємність та підготувала дочку Маргрете до ролі майбутньої королеви. Той факт, що багато данців на референдумі 1953 висловили підтримку наслідування престолу жінками, багато в чому залежав від сумлінного виконання Інгрід своїх королівських обов'язків із особливим талантом та чарівністю.

Окрім занять різноманітними соціальними проектами, королева мала великий інтерес до мистецтва, культури та архітектури. Брала участь у відновленні замку Фреденсборг у первісному вигляді, провівши власне історичне дослідження, та переінакшені Фреденсборського та Ґростенського парків. Із ентузіазмом працювала в садах і була широко відома як добрий знавець квітів.[10]

Інгрід реформувала традиції данського придворного життя, скасувавши багато старомодних звичаїв та створивши більш невимушену атмосферу на офіційних прийомах. Саму королеву описували як спритну та енергійну жінку. Зустрічаючись з новими людьми, вона була обов'язково обізнана у їхніх справах, добре готуючись до аудієнцій. Була феміністкою та виступала за гендерну рівність. Мала ясні етичні принципи.[6]

Королева дуже любила сім'ю, всіляко підтримувала доньок, з великою теплотою ставилася до онуків[11] та цікавилася їхніми справами, щоліта збираючи всіх у Ґростенському замку.[10]

Останні роки

14 січня 1972 вона втратила чоловіка, коли Фредерік IX пішов з життя від ускладнень грипу. На трон зійшла їхня дочка Маргрете.

Королева Інгрід вітає екіпаж «Regina Maersk», 1983

Після смерті Фредеріка, кілька разів виступала регентом держави, коли Маргрете та її син, кронпринц Фредерік були за кордоном.

Хоч Інгрід і відійшла в значній мірі від суспільного життя, але, як і раніше, залишалася дуже популярною серед народу. Вона й надалі покровительствувала низці гуманітарних та соціальних об'єднань і організацій, хоча, зрештою, й передала частину функції принцесі Бенедикті. За іншими ж уважно стежила та брала участь у нарадах, наскільки це дозволяло здоров'я.[6] В останні роки королева страждала від остеопорозу.[10]

Продовжувала займатися садівництвом. У 1983 у телешоу показала всім Ґростенський замок, розповідаючи про прикрашання та догляд за садом та городом.[6] Там, а також у Фреденсборзі, який використовувала як резиденцію, королева жила до самої смерті.

Вона спокійно пішла з життя у віці 90 років у Фреденсборзі в оточенні дітей та десяти онуків. Про її смерть було оголошено по національному радіо та двом основним телевізійним станціям. Дізнавшись, що Інгрід не стало, тисячі людей прийшли до Амалієнборгу, щоб покласти квіти, запалити свічки чи заспівати гімни на її честь.[12] Поховали королеву 14 листопада 2000 поруч із її чоловіком у мавзолеї поза собором Роскілле.

Нагороди

Генеалогія

Оскар II
 
Софія Нассауська
 
Фрідріх I
 
Луїза Прусська
 
Альберт Саксен-Кобург-Готський
 
Королева Вікторія
 
Фрідріх Карл Прусський
 
Марія Анна Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Густав V
 
 
 
 
 
Вікторія Баденська
 
 
 
 
 
Артур Коннаутський
 
 
 
 
 
Луїза Маргарита Прусська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Густав VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Коннаутська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгрід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Find a Grave — 1995.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Roger Lundgren: Ingrid, Prinsesse af Sverige, Dronning af Danmark, People'sPress, 2010.
  4. Історія палацу Софієру Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine. (англ.)
  5. Grethe Jensen: Danmarks dronninger. In: Danske dronninger i tusind år. Herausgegeben von Steffen Heiberg. Gyldendal Verlag, Kopenhagen 2000. ISBN 87-00-45504-0. стор. 98
  6. Данський біографічний словник (дан.)
  7. Департамент іноземних справ та торгівлі. Приватний лист від 2 травня 1928 (англ.)
  8. Едуард згодом одружився із Волліс Сімпсон і зрікся престолу.
  9. Патронаж над нею вона здійснювала до 1965, передавши згодом ці функції доньці Бенедикті
  10. Інгрід. Данська королева (дан.)
  11. Першою з яких стала Алексія Грецька, що народилася у 1965 році.
  12. Померла данська королева-мати (англ.)

Література

  • Kay Nielsen, Ib Askholm: Danmarks kongelige familier i 1000 år, 2007, ISBN 978-87-91679-09-4
  • Rikke Agnete Olsen: Kongerækken, Kopenhaga 2005, ISBN 87-595-2525-8

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.