Коронація в Швеції

Першим відомим королем Швеції, якого було короновано, є Сверкер II. 1200 року в місті Лінчепінг його коронував архієпископ Уппсальський Олов Ламбатунга. 1205 року Ерік X зробив спробу захопити трон, але зіткнувся зі спротивом церкви. У 1209 році Папа Римський Іннокентій III своєю буллою наказав не визнавати Еріка шведським королем. Лише 1210 році, коли Сверкер II загинув, Еріку відкрився шлях до трону. У листопаді 1210 році Еріка Кнутсона коронував архієпископ Уппсальський Валеріус.

Корона короля Швеції

1363 р. короля Магнуса Ерікссона було скинутий із престолу шляхтою. На його місце шляхта обрала Альбрехта Мекленбурзького (1363-1389), щоб правити від його імені на власний розсуд. Час правління Альбрехта збігається з періодом найбільшого занепаду в Швеції королівської влади. Зрештою шведські вельможі скинули і Альбрехта. В цей час останньою представницею стародавніх королівських династій трьох північних країн: Данії, Норвегії та Швеції, згаслих по чоловічих лініях майже одночасно, була датська королева Маргрета І. У 1389 році королева Маргарита викликала до Норвегії Поморського князя Богуслава, що був її родичем з династії Грифінів. Тут на вимогу королеви Богуслав змінив ім'я на Ерік. 8 вересня 1389 року його було оголошено королем Норвегії. 1396 року, після остаточного зречення Альбрехта Мекленбурзького, він став королем Данії та Швеції.

17 червня 1397 року Еріка (Богуслава) було короновано як короля трьох держав. Це відбулося у шведському місті Кальмар. При цьому було підписано об'єднання Данії, Норвегії та Швеції в Кальмарську унію. Водночас Маргарита І продовжувала фактично правити цими країнами до своєї смерті у 1412 році. З цього об'єднання починається існування цих трьох королівств в рамках єдиної Кальмарской унії (1389-1523).

Коронації шведських монархів відбувались у різних містах протягом 13-14 століть. Традиційним місцем коронації більшості шведських королів з середини 15 століття став Катедральний собор Уппсали, згодом замінений на Стокгольмським катедральний собором. За винятком коронації Густава IV Адольфа та його дружини, які були короновані в місті Норрчепінг в 1800 р.

До введення в Швеції спадкової монархії та чіткого порядку престолонаслідування, обряд коронації засвідчував легітимність та права на владу новообраного монарха.

Останнім коронованим шведським королем став Оскар II, який разом зі своєю дружиною Софією був коронований у 1873 р. Шведська конституція не містить жодної вимоги необхідності або заборони на коронацію. Тим не менше, жоден король Швеції не проводив коронацію, починаючи з 1907 року.

Коронація шведських монархів у XIX столітті відбувалась наступним чином.

Король і королева вирушали з королівського палацу до Собору окремими процесіями. У головного входу короля зустрічав архієпископ Уппсальський, найвищий прелат шведської церкви, разом з іншими єпископами. Архієпископ вітав короля: "Благословен той, хто йде в Ім'я Господнє", тоді як єпископ Скари промовляв молитву про те, щоб король міг бути наділений благодаттю добре керувати своїм народом. Потім архієпископ та єпископи проводжали короля на його місце з правого боку хору, з королівським штандаром праворуч і прапором Ордену Серафимів зліва.

Шведські королівські клейноди

Тоді єпископ Стренгняса та решта єпископів чекали наближення королеви. Коли вона приїхала, єпископ Стренгнясу вітав її: "Благословенна та, що приходить в Ім'я Господнє", тоді як єпископ Хернесанда вимовляв молитву, фактично ідентичну молитві, яку раніше говорили про короля. Потім єпископ Стренгнясу та інші єпископи проводжали королеву до її місця з лівого боку хору, де король і королева обидва ставали на коліна на кілька хвилин приватної молитви, поки королівські клейноди відкладались на вівтар.

Архієпископ розпочав службу співом: "Святий, святий, святий, Господи Боже Саваон", та починалась урочисте святкове Богослужіння. Потім єпископ Скари читав Символ Віри перед вівтарем і заспівав гімн "Прийди, Дух Святий, прийди". Виконувалась Літанія, а потім гімни, під час яких король йшов на свій трон на помості перед вівтарем, королівський штандарт носився праворуч, а прапор Ордена Серафимів - ліворуч. Після цього подавались клейноди. Мантія спадкового принца знімалась та розміщувалась на вівтарі, а король, що стояв на колінах, одягався у Королівську мантію державним міністром, поки архієпископ читав перший розділ Євангелія від св. Івана. Міністр юстиції читав королю присягу, яку він складав, покладаючи три пальці на Біблію.

Після цього архієпископ помазував святим миром короля на лобі, грудях, скронях і зап'ястях, промовляючи: "Всемогутній вічний Бог виливає Свого Святого Духа у вашу душу і розум, плани і починання, завдяки чиєму дару ви можете так правити землею і державою, щоб творити на честь і славу Бога, підтримувати законність і справедливість і бути на благо землі і людей".

Потім король піднімався і займав своє місце на престолі, де архієпископ і міністр юстиції спільно коронували його, архієпископ молився підготовленою молитвою про те, щоб правління могло бути добрим і процвітаючим. Потім королю давали скіпетр архієпископом та міністром закордонних справ, в той час як кулю йому давав графо Гамільтон. Потім головний генерал Нордіна передав королю ключ, а архієпископ читав відповідну молитву. Також королю передавали коронаційний меч, коли архієпископ промовляв молитву про те, щоб король міг використовувати свою силу добре і справедливо. Архієпископ повертався до вівтаря.

Король залишався сидіти на своєму троні в короні зі скіпетром у правій руці та кулею - у лівій, а Державний Геральд, що стояв за престолом, проголошував:

"Тепер (ім'я) короновано королем над землями шведів, ґотів та венедів. Він і жоден інший.

Потім виконувався спеціальний славень, після чого Архієпископ промовляв молитву і давав королю своє благословення.

Коли прозвучав другий славень, королева залишала своє місце в хорі і йшла до свого трону на помості перед вівтарем. Вона ставала на коліна, її вдягали в її Королівську мантію, помазували святим миров архієпископом на лобі та зап'ястях і коронована архієпископом. Посідаючи своє місце на своєму престолі, королеві давали їй жезл і кулю. Архієпископ, використовуючи форми використовувані для короля, але належним чином пристосовані для королеви проголошував необхідні молитви. Тоді Державний Геральд, стоячи за її престолом, проголошував її королевою, а хор співав "Процвітання королеви", а потім співав спеціальний славень. Далі архієпископ виголошував молитву, подібну до тієї, яку він казав для короля, і дав королеві своє благословення.

Після всіх необхідних вшанувань і привітань процесія виходила з собору під час співу гімну: "Дякуємо за все, Боже наш."

• Сучасна церемонія.

Після коронації Оскара II у 1873 р. всі наступні королі Швеції не були короновані, хоча закону чи конституційного положення, що перешкоджає коронації, не існує.

Нинішній монарх Карл XVI Густав просто прийняв королівське зобов'язання (швед. Konungaförsäkran) під час засідання кабінету міністрів, а потім був проставлений на престолі в тронному залі Королівського палацу в Стокгольмі 19 вересня 1973 р.

Королівські клейноди та корона Швеції були виставлені на подушках праворуч і ліворуч від королівського трону, але королю так і не були передані. Карл Густав виступив з інавгураційною промовою, яка складалась з основних пунтктів його зобов'язання, як монарха.

• Hunt, Alice (2008). The Drama of Coronation: Medieval Ceremony in Early Modern England. Cambridge University Press. p. 12. ISBN 978-0-521-88539-3.
• Coronation Rites, by Reginald Maxwell Woolley, B.D. Cambridge: at the University Press. 1915.
• Hoffman, Erich (1990). "Coronation and Coronation Ordines in Medieval Scandinavia". Berkeley: University of California Press.