Кортунов Олексій Кирилович

Народився в родині робітника-залізничника. У 1922—1926 роках навчався в професійно-технічній школі, був учнем слюсаря. У 1925 році вступив до комсомолу.

У 1926—1927 роках — кочегар паровоза, помічник машиніста залізничного депо.

У 1931 році закінчив Північно-Кавказький інститут водного господарства та меліорації в Новочеркаську, в 1933 році — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації в Москві.

З 1933 по 1936 рік працював на будівництві металургійного комбінату «Азовсталь» в місті Маріуполі Донецької області: виконавець робіт (виконроб), бригадир слюсарно-механічної бригади (1933—1934), помічник головного механіка доменного цеху (1934), начальник розливної машини (1934—1936).

З 1936 року працював в будівельному тресті № 18 на будівництві об'єктів Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГІ) в Раменському районі Московської області: інженер-механізатор, начальник будівництва блоку великих аеродинамічних труб, начальник будівництва льотно-дослідницького інституту.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У Червоній армії з 1941 року. З 1941 по 1942 рік навчався на Військово-інженерних курсах РСЧА. Учасник німецько-радянської війни. З 1942 року — начальник інженерної служби 134-ї стрілецької дивізії РСЧА. З березня 1943 по 1945 рік — командир 629-го стрілецького полку 134-ї стрілецької дивізії 69-ї армії 1-го Білоруського фронту.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за вміле командування полком, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність полковнику Кортунова Олексію Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З липня 1945 року — начальник військового відділу Радянської окупаційної військової адміністрації землі Тюрингія в Німеччині. З вересня 1948 року — в запасі.

У 1948—1950 роках — начальник Туймазинського територіально-будівельного управління Головнафтогазбуду при Раді міністрів СРСР.

У 1950—1953 роках — заступник міністра нафтової промисловості СРСР.

У 1953—1954 роках — начальник Головного управління із будівництва в східних районах, у 1954—1955 роках — начальник Головного управління нафтопромислового будівництва Міністерства нафтової промисловості СРСР.

У лютому — 25 травня 1955 року — заступник міністра будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР.

25 травня 1955 — 10 травня 1957 року — міністр будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР.

У травні 1957 — березні 1963 року — начальник Головного управління газової промисловості при Раді міністрів СРСР (одночасно у жовтні 1961 — березні 1963 року — міністр СРСР).

У березні 1963 — 2 жовтня 1965 року — голова Державного виробничого комітету із газової промисловості СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 20 вересня 1972 року — міністр газової промисловості СРСР.

20 вересня 1972 — 18 листопада 1973 року — міністр будівництва підприємств нафтової і газової промисловості СРСР.

Помер 18 листопада 1973 року після важкої, тривалої хвороби. Похований в місті Москві на Новодівочому цвинтарі.

• полковник

• Герой Радянського Союзу (24.03.1945)
• чотири ордени Леніна (24.03.1945, 2.04.1957, 1.07.1966, 25.08.1971)
• два ордени Червоного Прапора (19.03.1943, 21.05.1945)
• орден Суворова ІІІ ст. (25.08.1944)
• орден Олександра Невського (13.10.1943)
• орден Праці (Чехословаччина) (26.06.1967)
• Хрест Хоробрих (Польща) (1945)
• медалі

• Кортунов Алексей Кириллович (рос.)