Корчувате
Корчува́те — історична місцевість, поселення на південно-східній околиці Києва. Розташоване вздовж частини Столичного шосе і Набережно-Корчуватської вулиці на правобережжі Дніпра. Назва народного походження — від давнього слова «корч» (кущ, пень).
| Корчувате Київ | ||||||
 Корчувате Корчувате (вигляд від Галерної затоки) | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 50°21′29″ пн. ш. 30°33′31″ сх. д. | ||||||
| Країна |
 Україна | |||||
| Район | Голосіївський | |||||
| Адмінодиниця | Київ | |||||
| Поштовий індекс | 03045 | |||||
| Головні вулиці | Набережно-Корчуватська, Новопирогівська | |||||
| Заклади освіти та культури |
СЗОШ № 273 , ПТУ № 35, ДНЗ № 596 | |||||
| Транспорт | ||||||
| Зовнішні посилання: | ||||||
| У проєкті OpenStreetMap | ↑421866 ·R (Київ) | |||||
| Карта | ||||||
  Корчувате Корчувате (Київ) | ||||||
Історія
У 1937 році відкрито Корчуватський могильник, що належить до Зарубинецької культури. Тривалий час хутір Корчувате був у володінні Видубицького монастиря, а наприкінці XVIII століття вилучений у казенне володіння. Є згадки з середині XIX століття про Корчуватську пристань і цегельні підприємства на Корчуватому, яке з середини ХІХ століття стає центром цегельного виробництва. Впродовж 1859—1962 років з Корчуватських цегелень щороку відвантажувалося 42 860 пудів цегли.
1900 року у поселенні (передмісті) Корчувате (Корчувата) було 23 двори, мешкало 183 особи. Місцеве населення займалося хліборобством, а також працювали на місцевих цегельних заводах. У поселенні було 4 цегельних заводи: Якова Бернера, Надії Сніжко, Марфи Фокіної та Андріана Доломакіна. Також у поселенні був шинок і постоялий двір.
Від 1923 року — у межах Києва.
До будівництва дніпровських водосховищ (Київського — 1966 року та Канівського — 1976 року) Корчувате затоплювалося під час великих весняних повеней на Дніпрі (зокрема, 1931 та 1970 років).
Опис
Від назви місцевості мають назву вулиця і провулок на Мишоловці. В цьому мікрорайоні розташовані: капличка святого Миколая (ПЦУ, настоятель корчуватівець протоієрей Сергій Ткачук), середня школа, дошкільний навчальний заклад, училище та різні заводи з виготовлення будівельних матеріалів.
Масив Корчувате поділяється на два мікрорайони: Корчувате-1 та Корчувате-2 (основні вулиці Новопирогівська, Набережно-Корчуватська) .
Корчувате-2 має більшу забудову, ніж перше. Поштовх для житлової забудови мікрорайон отримав з перенесенням сюди на початку 1970 років проммайданчику філії № 1 заводу «Комуніст» (від 1991 року — завод «Радар»), який і почав тут зводити житловий масив для працівників підприємства.
Мікрорайон має транспортне сполучення зі станціями метро «Либідська», «Видубичі» та «Площа Льва Толстого», а також з Автостанцією «Видубичі».
Цікаві факти
В урочищі Поколіть, що знаходиться між Лисою горою та історичною місцевістю Корчувате є унікальний водоспад та острів Галерний, який насправді є півостровом. Про цей водоспад немає згадки в жодному туристичному довіднику.[1]
Вірш «У Корчуватому, під Києвом…» української поетеси Ліна Костенко місить згадку про це поселення[2].
Примітки
- В Україні є водоспад, який не позначений на жодній туристичній карті (Відео)
- Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 72. — ISBN 5—308—00376—9.
Джерела
- Скіба Л. Є. Корчувате // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 201. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Цвелих Є. М.. Корчувате // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.