Косичі (Україна)

Населення

Основна мова розмови

 Основна мова розмови

Поголів'я худоби

Після секуляризації церковних та монастирських земель в 1772 році Австрійським імператором Йосифом II землі, які до того належали монастирю, переходять в руки німецьких колоністів зі Швабії — південної НІмеччини, які утворили біля Підгайчиків, Двориськ та Касич колонію Унтервальден (Unterwalden). Інша частина монастирських земель отримує граф Потоцький, фільварок його знаходився у Касичах. За користування землею селяни виконували повинності в Потоцьких, а також за працю отримували гроші — «дудки» — по 2 «дудки» за день.

Головна контора фільварку знаходилась в Касичах, плату за роботу одержували в касі фільварку, від того і пішла назва села Касичі (Косичі). За іншими даними назва села від прізвища поміщика Касинського, який володів землями до Потоцького. За деякими даними село виникло у 1776 року. В 1842 році в селі нараховувалось 24 хати. Після переходу села у власність графа Альфреда Потоцького, біля українських хат з'явилася польська колонія, що тримала назву назву — Альфредувка (Альфредівка), згодом у документах ця назва стає узагальнюючою для польської та української частин.

Через спалах ящуру, було введено карантан в повіті Перемишлянському в селах : Альфредівка, Ганаців, Ганачівка, Крошенко, Куровичі, Ляшки Королівські, Печенія, Полоничі, Полтва, Полюхів Великий, Розворяни, Солова, Станимир, Туркотин і Вижиняни, про що писаловся в Львівській Газеті від 14.02.1918 р.

Майже до кінця 19 століття в селі не було школи і лише в 90-х роках 19 століття для потреб освіти була збудована звичайна сільська хата під солом'яною стріхою.

Яворський Михайло, що народився в селі в 1898 р. був стрілем в Українській галицькій армії, пізніше проживав в селі Солова.

Директором державної школи в 1926 році в селі був Петро Коціолек. Кількість класів : 1-й клас.

«В школі вчилися разом з поляками. В селі була тільки одна єврейська родина.  За німців їх повбивали. Молоді повтікали, а тут була донька і мама і німець їх забив.

З поляками ми дуже добре жили. Ми справляли свої свята, а поляки — польські. То ми ходили до них на свята, а вони до нас приходили. В нас була церква, а поляки тільки хотіли костел ставити. А в Погорільцях був костел, то вони ходили до Погорілець. То молоді, а старі йшли всі до церкви. Третього травня (День конституції Польщі) кожного року був парад, то ми фірами їздили до Курович, вдягати українські строї і їхали.» — розповідає одна з найстарших мешканок села Іванна Косик.

Перед війною в селі була кооператива та школа. Також у передвоєнний час збудовано невелику церкву св. Пророка Іллі. Шематизми Львівської єпархії греко-католицької церкви за період з 1851 до 1909 року засвідчують, що Косичі належать до парафії в Куровичах. Після побудови у селі філіальної церкви її адміністратором став священик з Курович, який продовжував опікуватися церквою аж до її закриття радянським окупаційним режимом.

Починаючи з 1939 році радянські окупаційні війська, що зайшли в село, розпочали активно розбудовувати військовий аеродром, що знаходився поблизу. Проте вже 22 червня 1941 року німецька авіація повністю його зруйнувала. "На село не кинули ні однієї бомби, а всі — туди. Солдатів багато побили. Спочатку їх хоронили в Косичах, а потім в Куровичах в братській могилі, "- розповідає Іванна Косик.

Протягом німецької окупації в селі стояли німецькі підрозділи, місцевих змушували працювати на польовій кухні (переважно дітей), збирали великі контингенти (податки). По селу ходила німецька варта, яка, як правило, складалася з двох чоловіків.

11.ХІ.1944 р. Всіх поляків, членів «істрибітєльного загону» в Поморянах, роззброєно і кудись вислано. Оголосили набір українців до «істребітєльного загону», до якого з Полюхова пішло 20 людей, з Первині — оден, з Унтервальду — 1, і з Альфредівки — 7.[2]

Після остаточної окупації Радянським союзом західної України людей почалася насильницька колективізація. Людей били та змушували записуватись у колгосп. У 1945 році відбувся досить нелогічний територіальний поділ земель. У той час створено Косичівську сільську раду, до якої також увійшов хутір Підлісне (до 1939 року німецька колонія Унтервальден), що територіально прилягав до села Підгайчики. Пізніше Косичівську сільську раду разом із Туркотинською та Погорілецькою було приєднано до Підгайчиківської, а хутір Підлісне став частиною села Підгайчики.

За часів Польської республіки на полях був військовий аеродром, який використовувався і після 1939 р., Червоною Армією. 22 червня 1941 року літаки німецького Люфтваффе збомбардували цей аеродром.

22 червня 1941 року в результаті першого нальоту німецької авіації на аеродром Куровичі було знищено 36 літаків полку. До кінця дня в складі полку залишилось лише 24 літаки І-15 біс та 3 літаки Іл-2. Худяков Микола Васильович

До початку 50-х років на цьому місці ще розміщувались казарми та склади, але вони не буди стратегічно важливим об'єктом в СРСР, тому на початку 50-х були розібрані. Зараз на цьому місці поле. Місцеві кажуть, що в землі збереглись ще сховища зі зброєю, але ніхто цього підтвердити не може.

Наслідками такого базування в 80-тих роках XX ст., весною в сусідньому селі Великий Полюхів сталася трагедія, після орання полів двом малим полюхівцям в руках вибухли знайдені боєприпаси. Після цього випадку військові сапери вивезли з полів села кілька машин знайденної повоєнної амуніції.

• Погода в селі Косичі