Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів
	Наполеон Орда. Монастир кармелітів у Городищі на Волині. Літографія кінця XIX сторіччя
	50°07′27″ пн. ш. 27°04′08″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Городище
Архітектор	Павло Гижицький[1]
Початок будівництва	1746
Стиль	бароко
Належність	РКЦ
Епонім	Діва Марія
	Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище) (Україна)
	Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів у Вікісховищі

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир ордену отців кармелітів — бароковий монастирський комплекс у Городищі на Волині. Розташований на високому березі над ставом.

Історія

Костел Пресвятої Діви Марії. 2021 рік

Залишки органу на хорах в костелі святої Дороти в Славуті

о. Марек Яндолович

Монастир кармелітів взутих фундований у Городищі 1662 року шляхтичем Яном Погрошевським. 1670 року братія вже прибули до Городища. На власність кармелітам передавалися села Городище, Пашуки і Решнівка. Обитель також отримала значний капітал від матері Яна Погрошевського й Софії Погрошевської, Аполонії з Городиських Погрошевської. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену[2][3].

Власне бароковий комплекс монастиря закладений 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських.[4]

12 травня 1782 року монастир освячений луцьким вікарієм Яном Хризостомом Качковським.

У старі часи монастир оточував фруктовий сад. Кармеліти володіли двома селами, Городищем і Пашуками.

Розписи костелу і коридорів монастиря виконав місцевий чернець Антоній.[5]

У костелі знаходився чудотворний образ Городищенської Матері Божої Шкаплерної — один з найбільш відомих у Речі Посполитій[6].

1832 року костел та монастир були зачинені російською владою за участь населення Заславщини в національно-визвольному повстанні. Костел пристосували під православну церкву, а монастирські корпуси заселили російські монашки з Полонного.

Архів монастиря був перенесений до Вільна.

Рококовий орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, 1841 року придбаний Євстахієм Потоцьким і встановлений у костелі святої Дороти в Славуті[7].

Поховання

1799 року в підземеллях монастиря поховано отця Марека Яндоловича, духівника Барської конфедерації. Після скасування монастиря, вхід до підземелля росіяни замурували, щоб обмежити доступ прочан до мощей Марека Яндоловича[8].

1822 року в монастирі було поховано Станіслава Євстахія Закжевського - дідича Старої Синяви на Поділлі.

Іконографія

Кармелітський монастир в Городищі малював у червні 1843 року Юзеф Ігнацій Крашевський[9]

Також з-перед кінця XIX сторіччя вигляд монастиря уміщений до альбому Наполеона Орди «Album widoków historycznych Polski».

Примітки

Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)
Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)
O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)
У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.
Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.
Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)
Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)
Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)
Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)

Tadeusz Jerzy Stecki. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym i archeologicznym, Т. 1, Lwów 1864 (пол.)
Podanie o śmierci księdza Marka Karmelity // Przegląd Poznański; pismo sześciotygodniowe. 1856. T. 22 (пол.)
Ewa Korpysz. Polskie kościoły na terenie północno-zachodniej Ukrainy. Stan zachowania^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
Світлини монастиря Збігнєва Гаусера

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)

[2] Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)

[3] O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)

[4] У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.

[5] Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.

[6] Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)

[7] Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)

[8] Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)

[9] Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)