Костел Пресвятої Трійці (Микулинці)

Костел Пресвятої Трійці, або Троїцький костел — культова споруда, одна з найвизначніших барокових пам'яток архітектури Тернопільщини, найстаріший зі збережених храмів містечка Микулинців Тернопільського району.

Костел Пресвятої Трійці
49°23′59″ пн. ш. 25°36′22″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування Україна, Микулинці, Теребовлянський район, Тернопільська область
Архітектор Авґуст Мошинський
Інженер Авґуст Мошинський
Початок будівництва 1761
Кінець будівництва 1779
Стиль бароко
Належність римо-католицька церква
Адреса смт. Микулинці, вул. Хоткевича, 2
Епонім Трійця
Костел Пресвятої Трійці (Микулинці) (Україна)
 Костел Пресвятої Трійці у Вікісховищі

Історія
Гофкірхе, Дрезден

Костел у Микулинцях існував наприкінці XVI століття. Певний час у Микулинцях існував дерев'яний костел Івана Хрестителя, пізніше на тому самому місці був збудований теперішній кам'яний.[джерело?]

Наріжний камінь на спорудження цієї святині закладено 1761 року за присутності львівського латинського архиєпископа Вацлава Героніма Сераковського, закінчено будівництво 1779 року.

Збудований архітектором Авґустом Мошинським в стилі бароко.[джерело?] Авґуст Мошинський — чоловік внучки дідички Микулинець Людвіки Потоцької (другої дружини великого гетьмана коронного Юзефа Потоцького) був родом із Саксонії. За взірець спорудження костелу А. Мошинський взяв католицький костел при королівському палаці у Дрездені — творіння відомого архітектора Ґаетано К'явері (італ. Gaetano Chiaveri, 1689—1780).

У 1780—1785 роках парафію Микулинці обслуговували ченці Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія, наприкінці 18 століття через закриття монастиря новою владою, став парафіяльним.

Протягом 1799–1816 років у парафії відбулося багато змін: ремонт храму після сильної бурі, зміна пароха, встановлення нових дзвонів. У роки війни костел був повністю залишений і закритий.

У 1989 році відновлена парафія Трійці Пресвятої, яка тепер входить до складу Чортківського деканату Львівської архидієцезії. Проведено частковий ремонт костелу за проектом архітектора Зеновія Лоґуша.

Опис

Екстер'єр

Костел орієнтований з півночі на південь, розміщений на осі з комплексом Микулинецького палацу.

Споруда має багатий архітектурний декор. Фасад багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями. Завершується невеликим куполом у вигляді намету. В нішах встановлено кам'яні скульптури і вази.

Інтер'єр

Всередині костелу є головний та чотири бічні вівтарі, які виготовлені з дерева, а також покриті мармуром. Вівтарі виготовлені у 1779 році. В центрі головного вівтаря — ікона («образ») Святої Трійці. Вище образа на каркасі знаходиться напис латинською мовою ET HI UNUM SUNT.

У найвищій частині два ангели та голуб Святого Духа у променистій обрамці. Вівтарі бічні:

  • вівтар Матері Божої — посередині вмонтована скульптура Непорочної Діви Марії, з боків — алегоричні фігури та ангели,
  • вівтар Найсвятішого Серця Ісусового — посередині вмонтована скульптура Божого Милосердя, з боків — алегоричні фігури,
  • вівтар св. Йосиф Антонія[джерело?].

Костел досить добре зберігся, хоча частина інвентарю — в Олеському музеї.

Проповідальниця (і кіш, і балдахін) прикрашена різьбленими фігурами.

Збіґнєв Горнунґ вважав Марціна Твардовського автором різьблених фігур вівтаря костелу Пресвятої Трійці. Верифікацію цього твердження затруднює брак творів майстра, з якими їх можна було б порівняти. Правдоподібність цієї версії припускав Ян К. Островський.[1]

Цвинтар

За костелом, за невисоким муром є старовинний цвинтар.

Світлини

Див. також

Примітки
  1. Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach… — S. 62—63. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.