Кох Богдан Анатолійович

1929 — навчався в українській гімназії у Луцьку.

Під час німецької окупації працював у Волинському музично-драматичному театрі, був вивезений на при­мусові роботи до Німеччини.

За втечу був ув'язнений у Янівському концтаборі, з якого також втік. Певний час працював в театрі Володимира Блавацького, потім — в Українському театрі Перемишля[2] Згодом довелося виїхати до Львова через політичні обставини.[3], де головним режисером був його хрещений батько Микола Орел-Степняк.

Внаслідок операції «Вісла» разом з театром переїхав з Перемишля до Львова, де працював у Львівському Театрі юного глядача.

У 1946—1953 роках перебував у сибірських таборах.

З 1954 року працював у Львівському українському драматичному театрі ім. М. За­ньковецької.

1961 — закінчив Київську консер­ваторію.

Автор спогадів «Сенс життя» (Львів, 2003).

Похований на 13 полі Личаківського цвинтаря.

• Батько — Анатолій Олександрович Кох (1887—1964) — землемір, есперантист, делегат Універсальної Есперанто-Асоціації в Луцьку польських часів; родом з Полтавщини; був репресований; похований на Личаківському цвинтарі у Львові.[4]
• Син — художник Юрій Кох (нар. 1958).[5]

• Авгій («Сьомий подвиг Геракла» М. Рощина)
• Гурін («Кафедра» В. Врублевської)
• Євгеніум («Танго» С. Мрожека)
• Іван-батько, Чаплинський, Терешко («Безталанна», «Гріх і покаяння», «Суєта» І. Карпенка-Карого)
• Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
• Маляр («Дикий Ангел» О. Коломійця)
• Ротмістр («Дами і гусари» А. Фредро)
• Шприк («Маскарад» М. Лермонтова)

• 1993—1996 …час збирати каміння — полковник Гріневський
• 1993 — Злочин з багатьма невідомими — Сендер Хотінер
• 1992 — Для домашнього огнища
• 1987 — Державний кордон. За порогом перемоги — поляк
• 1979 — Хазяїн (фільм-спектакль) — Куртц

• Кох Богдан Анатолійович / Г. П. Канарська esu.com.u
• Богдан Кох — актор власного амплуа
• Богдан Кох lia.lvivcenter.org